Сесія Лохвицької міської ради  7 листопада остаточно підтвердила, що сумновідома лохвицькій громаді група ЛохвиЧина нарешті отримала те, що хотіла.

А саме, потрібних їм особисто рішень, яких довелося всіма правдами-неправдами чекати декілька років. І не тільки.

ЛохвиЧина набула найцінніше. Неочікуваний трофей. В особі секретаря міськради Тетяни Даценко.

Яку вони ще недавно дружно знімали з посади. І таки зняли. Через суд. Потім вперто бойкотували її повернення на посаду. Ламали списи, поставивши на паузу життя в громаді майже на два роки.

Як лохвицькі депутати «тягали дохлого кота за хвіст»

А виявилося, як же тільки вони помилилися! Даремно стільки часу згаявши. Тетяна Василівна виявилася не такою, як вони розповідали. А прекрасною людиною. Все розуміючою з пів-слова і навіть надійним соратником та однодумцем. Та таким зразковим, що вони навіть, здається, не очікували.

Відтоді, як Тетяна  Даценко перебрала на себе функції тимчасово відстороненого голови Віктора Радька, чиновниця кардинально, на 180 градусів, змінила своє відношення до вчорашніх кривдників. Отримавши повну взаємність у відповідь. І нарешті змогла розкрити всі свої таланти і здібності.

Як результат, ось вже декілька місяців ніхто не намагається усунути її з посади секретаря, бо мовляв «некомпетентна», чи «недоговороздатна».

Навпаки вчора в сесійній залі панувала атмосфера повної лояльності до пані Даценко з боку вчорашніх непримиренних опонентів – колишніх очільників району, а нині депутатів – В.Борисенка, В. Рязанова. Вони ніжно, по-батьківськи, підказували головуючій і підправляли її. І здавалось, що непересічний тембр голосу Тетяни Василівни, самобутній стиль вести засідання сесії, рішучість так імпонують цим досвідченим політикам, що в кінці сесії Володимир Володимирович Рязанов, бачачи, що порядок денний майже вичерпано, не втримався. Він запропонував Тетяні Василівні ще на дві години продовжити роботу сесії.

Мені здалося, правда, що він пожартував.

Всі вмить забули про російський паспорт депутата Петра Чорного. Мало того, на повному серйозі головуюча на засіданні Т.Даценко запропонувала включити його до складу тимчасової контрольної комісії Лохвицької міської ради. Яка має протягом двох найближчих місяців знайти всі порушення вимог чинного законодавства у сфері  земельних відносин.

Наче це була зовсім не та Т.Даценко. Наче її підмінили. Ще декілька місяців  тому, та інша Даценко, публічно закликала правоохоронців  встановити наявність російського паспорта в громадянина Чорного.

Схоже, з поля зору пані Даценко вже випало питання, яке її неабияк хвилювало і навіть обурювало раніше – незаконної бані на Сулі. Яка знаходиться поруч з обійстям депутата – Анатолія Власенка.

Депутата, який судячи з декларації, лише минулого року раптово  став пенсіонером. І отримує пенсію. Авжеж, не тільки ж  прокурори в нас з інвалідністю. А ще й досить молоді депутати призивного віку?

Анатолію Миколайовичу довелося двічі під час голосувань за земельні питання заявляти про конфлікт інтересів. Так вимагає закон, коли голосують питання, які стосуються інтересів конкретного депутата.

Григорію Шамрицькому теж довелося утриматися при голосуванні цього разу одного земельного питання (бо конфлікт інтересів).

Що прикметно, з майже 80-ти проголосованих питань порядку денного майже 60-т – земельні питання. Саме на це, схоже, сьогодні «заточені» інтереси цієї публіки.

Воно і не дивно. Сьогодні той, хто орендує чи володіє масивами земель, має неабиякий стабільний дохід. І тут на рівні громади все ще є можливість не допустити конкуренції у використанні землі.

А якщо ще й «порішать» у вузькому колі. І розпоряджатися земельними ділянками, в обхід аукціонів, приміром, продовживши термін договору  і сплачуючи орендну плату нижче ринкової, взагалі суцільний профіт. Плюс є величезна спокуса скористатися чималими масивами так званих невитребуваних  паїв. Право користування якими можна отримати, або не отримати, в залежності від того, наскільки ти «дружиш» з владою.

І якщо начальник земельного відділу – умовно кажучи «твій», у чималих землевласників, а саме такі входять в групу ЛохвиЧина,  безперечно з ’являється можливість впливати на земельні питання громади.

Можливо саме цим обумовлене вчорашнє рішення, яке головуюча на сесії Тетяна Даценко зачитала особисто присутнім, про створення  тимчасової контрольної комісії Лохвицької міської ради для здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства у сфері  земельних відносин у складі: Петра Чорного, Юрія Фоміна, Євгенія Севастьянова, Юрія Уса, Анатолія Білана, Андрія Прядки. Голосування за яке показало, що далеко не всі депутати це рішення підтримали.   «За» проголосували 14 депутатів: В.Борисенко, А.Власенко, Т.Даценко, В.Інденко, О.Карабка, Р.Кравченко, Н.Марченко, Р.Різник, В.Рязанов, Ю.Ус (а як же конфлікт інтересів?), Ю.Фомін (а як же конфлікт інтересів?), П.Чорний (а як же конфлікт інтересів?), Г.Шамрицький, Т.Яремченко. Уважно запам ’ятайте ці прізвища. Дивне голосування.

І не підтримали (утрималися під час голосування), розуміючи, чим все це пахне, чи дотримуючись вимоги про конфлікт інтересів: А.Білан, В.Білашенко, М.Голінко, А.Прядка, Л.Пугач, Т.Савенкова, Л.Солохіна, Є.Севастьянов. ВІдсутні:О.Горобець, А.Заславець, О.Костюк, А.Кравченко.

Можливо це наслідок того, що громада так і не отримала звіту за попередній аудит земель Лохвицької громади, проведений рік тому. З невідомих мені причин. Але, як кажуть, люди, більш поінформовані, аніж я в земельних питаннях в громаді, «там все складно» з часів карколомного переділу земель за Кутового.

Вже вдруге, за час відсторонення В.Радька і «правління» Т.Даценко вчора був переформатований склад депутатських комісій. Без пояснень громаді доцільності таких змін, без звіту. Місцевою сенсацією, яка мала показати громаді, «хто в ній сьогодні господар», стало усунення Анатолія Заславця з посади голови земельної комісії. І призначення на цю позицію Юрія Уса, дотичного до землі – представника ЛохвиЧини.

От тільки шкода, що земельні інтереси так поглинули увагу депутатів, що все інше їх не цікавило. А саме:

• Де додатково брати кошти на розвиток громади (непрозорість навколо земельних питань здатна лише поповнити чиїсь власні кишені, а не бюджет громади);
• Хто забезпечуватиме теплом і водою містян в умовах можливо найтяжчої зими?
• Як зробити так, щоб Лохвицька лікарня лікувала інсультників;
• Напрацьована волонтерами програма гуманного поводження з тваринами в громаді;
• Серйозна експертиза жахливого стану річки в середмісті;
• Інклюзія (як людям на візках пересуватися містом, геть не пристосованим для цього)
• Ветеранська політика

І таких важливих питань – не на одну сесію накопичилося. Дякувати, що хоча б вчора не зганьбилися і не подали приклад на всю Україну, як можна наплювати на Закон про декомунізацію. Але не факт, що здоровий глузд в цьому питанні переміг остаточно.

«В нас усе може буть», — ця ремарка Тетяни Василівни наприкінці сесійного засідання, різонула вухо.

Ми вже це побачили, хотілось сказати у відповідь.

Життя дійсно мінливе. А коли немає стрижня, переконань і принципів, а є відступництво до стану трофея – воно, життя, може змінитися в будь-який момент в самий неочікуваний спосіб.

Єлизавета Сачура