Неділя, 3 Березня, 2024

Гра в депутата: афера, робота на ворога чи дика безграмотність?

Лохвицький міський голова і депутати Лохвицької міської ради продовжують гратися в імітацію і ганьбити себе. Розглянемо це на прикладі заборони російської церкви.  

Третя сесія Лохвицької міськради поспіль. До порядку денного втретє не включене питання заборони російської церкви. Попри зібрані підписи і волю переважної більшості жителів громади.

Нагадаю, 13 квітня чергова сесія просто не відбулася. Бо на неї не з’явилися в повному складі депутати так званої групи «ЛохвиЧина». В оприлюдненому  порядку денному тієї сесії питання заборони церкви не було. Мовляв його планували розглянути в «Різному». Детально про ту сесію розповіла в матеріалі: Про місцевий «батальйон монако» і владу без керма і вітрил.

21 квітня відбувається позачергова сесія. І питання заборони російської церкви в Україні в порядку денному знову немає. Натомість влаштовано спектакль. Перед початком сесії  в зал організовано прибувають ярі прихильники московської церкви в Лохвиці. Звернення  до Президента, Верховної ради, Кабміну та РНБО на розгляд не виноситься. Голова пояснює, що на сесію прибули «небайдужі громадяни»  – захисники московської церкви. Їм надають слово. Виступають і ті, хто розуміє, що московська церква – ворожа зброя  в знищенні українства. Після чого голова говорить, що Звернення потрібно доопрацювати. Депутати –свободівці, які подали Звернення від імені громади, замість наполягти на його розгляді  – промовисто мовчать, погоджуючись з головою.

І от 26 квітня один з депутатів ЛохвиЧини оприлюднює у Фейсбуці  чергове депутатське звернення про скликання позачергової сесії.  Під яким 12 підписів. І знову в порядку денному немає питання заборони церкви!!! Єдине, включене до Порядку денного питання – про  дострокове припинення повноважень секретаря Лохвицької міської ради Даценко Т.В.:

Ні для кого не секрет, хто такий Петро Чорний. І не дивує, що прикрившись церковним питанням, він і його колеги-депутати вирішують єдино важливе для них питання – секретаря.

Церква так, лише для привернення уваги. Тобто, вочевидь, ніхто ніяке Звернення не доопрацьовував. Фраза Чорного: «Звернення до ВР щодо церковних питань, зачитав депутат Білан А.П. » вказує на те, що Звернення, під яким підписалися тисяча лохвичан до Президента, Верховної Ради, Кабміну, РНБО, вже максимально обрізане. Що в ході якихось кулуарних домовленостей, депутати вже облишили звертатися до найвищих посадових осіб, обмежившись Верховною Радою? Прикро, що А. Білан, схоже доопрацював його самотужки, зупинившись на найкомпроміснішому і беззубому його, Звернення, варіанті.

Тобто, вже втретє, всі депутати не на словах, а на ділі доводять, що вони єдині в затягуванні голосування за заборону російської церкви. Не кажучи вже про те, що вони не здатні і не знають як  повернути громаді по суті вкрадене в неї приміщення церкви в центрі Лохвиці. І розібратися з питанням землі під ним.

Адже звертатися до СБУ, щоб «вони розслідували кому і на яких правах належить приміщення Благовіщенської церкви » – це щонайменше БЕЗГРАМОТНО. Тому що це не компетенція СБУ. І максимум, що зробить СБУ, це відповість, що це не до них. Але час буде згаяно, а депутати скажуть, що вони ж «працювали».

Водночас замість звертатися до СБУ, у міського голови і у депутатів є всі можливості  розглянути майнові документи на комісіях і публічно на сесії.

Вочевидь, при розгляді документів з’ясується, хто, коли і що порушив, в персоналіях, передаючи Благовіщенську церкву – історичну і архітектурну  пам’ятку, окрасу міста, з комунальної власності у приватну власність. Вочевидь, будуть всі підстави звернутися до суду, тому що  майнові інтереси Лохвицької громади порушені. А також до поліції, чи ДБР у разі виявлення цих порушень. Але ані голова, ані депутати  цього чомусь не роблять. Натомість перекладають свою роботу на СБУ, яка тут ні до чого.  Чому? На кого вони в такому разі працюють? Точно не на громаду.

Не треба бути юристом за освітою, щоб розуміти, що для оголошення недовіри секретарю потрібні вагомі, законом передбачені підстави. А їх, вочевидь, немає. Є чиїсь особисті рахунки, взаємні претензії, які до виконання службових обов’язків, регламентованих законом, не мають жодного стосунку. Нікому не цікаві всі ці «секретаріади », тому що люди не розуміють їх сенсу. А найприкріше, що це нічим не допомагає здоровому життю громади.

Вірогідно, що така суперечлива позиція депутатів – чергова колективна  афера з метою ділити бюджет, той, який лишається після забезпечення «захищених статей». Не виключено, що для деяких депутатів – це свідома чи напівсвідома робота в інтересах ворога, який зубами вчепився в збереження в Україні російської  церкви як інструмент впливу на мізки довірливих українців. І вони, ці депутати, всіляко саботують і зволікають, підіграючи ворогу.

Чи елементарна некомпетентність і безграмотність, коли депутати просто не мають достатніх знань і компетенцій пропонувати адекватні рішення. То хто приймає рішення в громаді в такий непростий час?

Єлизавета Сачура