Страхіття Голодомору 1932-1933 років, про які розповідали “старі люди”, знайшло документальне підтвердження.
Історія, подорожі
Рік від року в Лохвиці до могил Жертвам Голодомору, який став безпрецедентним геноцидом українців з боку московії, йдуть все більше людей.
В це важко повірити, але на порядку денному чергової сесії Лохвицької міської ради є питання, яке свідчить: або про совковість. Або про невігластво. Або й про дрібну особисту помсту за повернуту українцям церкву в Лохвиці. Або й про ворожість до українства тих, хто сьогодні керує громадою.
27 серпня минуло 40 днів від зухвалого вбивства знаної мовознавиці, яскравої захисниці української мови – Ірини Дмитрівни Фаріон. В мережі з’явилося останнє записане нею щоденне відео про «Уроки щастя».
В нашій сім’ї вже склалася традиція. В день народження чоловіка ми подорожуємо знаковими місцями України. Цього разу ми побували на Тарасовій горі – могилі нашого найсвятішого національного Пророка Тараса Шевченка в Каневі. Завжди в кінці екскурсії ми цікавимося, хто з українських президентів побував і як доклався до популяризації того чи іншого святого місця.
1989 рік, СРСР доживає останні дні. До відновлення Незалежності України майже два роки. Молодий журналіст лохвицької «районки» Олександр Москаленко (Олександр Володимирович Москаленко – нині головний редактор «Зорі») бере інтерв’ю у протоієрея Іоанна Теркуна, в миру Іоанна Максимовича Теркуна – в той час настоятеля Благовіщенського молитовного будинку.
Одна благочинницька бібліотека «з нуля» на 13 парафій, що протягнулися від лохвицької Бодакви до сумських Гудим. Такі реалії освітніх можливостей наших далеких родичів майже 160-літньої давнини. Як це було, читаємо з архівних відомостей.
Фактично завершили розбирати “спадок” Благовіщенської релігійної громади УПЦ в Лохвиці. Останніми були проаналізовані документи, які зберігалися в сейфі вкупі з “літературою”. Відверто проімперського, проросійського змісту, а ще – всілякий мотлох від антисемітських, чорносотенних памфлетів до антиукраїнських псевдоісторичних “розвідок”.
Нинішнє село Яхники колись було центром Івахницької (Яхницької) волості. Знане аж чотирма ярмарками на рік. Історія привідкриває нам знакові імена тодішніх жителів села. Чиї прізвища дійшли до нас через нині живих їхніх нащадків.
Достойники, які опікувалися чотирма сенчанськими церквами 155 років тому. Хто вони?