1989 рік, СРСР доживає останні дні. До відновлення Незалежності України майже два роки. Молодий журналіст лохвицької «районки» Олександр Москаленко (Олександр Володимирович Москаленко – нині головний редактор «Зорі») бере інтерв’ю у протоієрея Іоанна Теркуна, в миру Іоанна Максимовича Теркуна – в той час настоятеля Благовіщенського молитовного будинку.
Одна благочинницька бібліотека «з нуля» на 13 парафій, що протягнулися від лохвицької Бодакви до сумських Гудим. Такі реалії освітніх можливостей наших далеких родичів майже 160-літньої давнини. Як це було, читаємо з архівних відомостей.
Фактично завершили розбирати “спадок” Благовіщенської релігійної громади УПЦ в Лохвиці. Останніми були проаналізовані документи, які зберігалися в сейфі вкупі з “літературою”. Відверто проімперського, проросійського змісту, а ще – всілякий мотлох від антисемітських, чорносотенних памфлетів до антиукраїнських псевдоісторичних “розвідок”.
Нинішнє село Яхники колись було центром Івахницької (Яхницької) волості. Знане аж чотирма ярмарками на рік. Історія привідкриває нам знакові імена тодішніх жителів села. Чиї прізвища дійшли до нас через нині живих їхніх нащадків.
Достойники, які опікувалися чотирма сенчанськими церквами 155 років тому. Хто вони?
Молодіжна, Озерна чи Сластіонова?
Війна позбавила багатьох з нас можливості мандрувати. Але водночас показала нам цінність того, що ми раніше мало помічали. Наших Людей, нашого краю. Тому озираємось навколо і знаходимо те, на що раніше не вистачало часу.
У серпні українці шанують Спаса. І починають 14 серпня з Медового, або з Маковія. Православна церква шанує цей день як Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста. Але ми розкажемо вам про шулики по-народному, так, як було заведено їх готувати, подавати, що все це означало. І розкажемо так, як ніхто ще не оповідав.
До найпотужніших українських святинь – Чигрина, Суботіва, Холодного Яру за всі 30 років і шістьох президентів дорогу так і не зробили.
Пандемія коронавірусу ледь не застала нас в далекій подорожі.