Іспанці на велосипедах, від малого до великого, обмін подарунками з канадійками, океан з безкрайнім узбережжям і чергові затяжні підйоми, іспанське місто Віго з Русалом, а не Русалкою, – все це ми побачили на сьомий день «стежки Якова».
Історія, подорожі
Іспанія щодня ускладнювала проходження «стежки Якова». Цього дня запланували подолати відрізок впонад 30 кілометрів, більшу частину якого треба йти увесь час в гору. Але коли тебе в чужій країні неочікувано підбадьорює «Слава Україні» від невідомого пілігрима, не українця, труднощі – вже такими не здаються.
Піктограми на соснах, незвичний пам’ятник загиблим рибалкам, послання світу від українців на «стежці Якова», зниклий пором і атакуючі чайки. І це ще не все.
З чарівного міста Амороса, що в перекладі означає «Кохана» ми вирушили 14 травня майже о 9-ій ранку. Наступне бронювання гестхаузу було за 22 км.
13 травня 2025 року в нас був третій повноцінний день «стежки святого Якова». І якщо перших два дні ми ще призвичаювалися, то на третій день вже все було зрозумілим. І шлях став своїм, рідним. А ще цього дня океан вражав візерунками відливу і небаченими кам‘яними «інсталяціями».
11.05.2025 року. Неділя. Цього дня рано вранці розпочався наш Каміно/Шлях.
В португальському Порту є міст, збудований Ейфелем. Саме тим, який пізніше збудував легендарну вежу в Парижі. А ще Порту – це батьківщина Портвейну.
«Ми це зробили» – з величезним хвилюванням написала я найріднішим з центральної площі іспанського міста Сантьяго де Компостела 22 травня.
Не дивує, що за радянських часів, 1956 року музичній школі у Лохвиці надали ім’я Дунаєвського. Дивує, що школа це ім’я досі носить.
Страхіття Голодомору 1932-1933 років, про які розповідали “старі люди”, знайшло документальне підтвердження.