В грудні 2022 року Україна святкуватиме 300-ліття з дня народження найвидатнішого українського філософа Григорія Сковороди. Який є частиною славетної історії Лохвиччини. Але, що знаємо ми саме про місце Лохвиці в житті філософа?
Історія, подорожі
Німченко Олексій Миколайович з села Скоробагатьки Лохвицького району Полтавської області потрапив на фронт 18-літнім юнаком в 1943-му. Його разом з односельцями, серед яких були навіть 16-літні хлопчаки, “підгребли” воєнкоми Воронезького фронту, який вибив німецькі війська з Лохвиччини. Одному з небагатього вцілілих свідків тієї трагедії приховувати нічого.
Нас, лохвичан, Калнишевський цікавить насамперед і своїм походженням, адже його особа надзвичайно тісно зв`язана з нашим містом, з Лохвицею…
Територія Лохвицького району була заселена ще в перших століттях нашої ери. Свідчення тому – ранньослов’янський могильник Черняхівської культури. В X-XI ст. ця місцевість була одним із укріплень оборонної лінії Посулля та входила до складу Переяславського князівства.
В Лохвицькому районі Полтавської області є городища у населених пунктах Безсали, Бербениці, Бодаква (два укріплення), Васильки, Гаївщина (три укріплення).
Лохвиця – на перший погляд абсолютно пересічний районний центр Полтавської області. Таким його зробила радянська влада. Особисто я навіть не здогадувався, що у місті, яке свого часу було центром одного із найбільших повітів українських губерній, стояли видатні пам’ятки архітектури: Спаська церква – дерев’яний козацький храм, та величний собор Різдва Богродиці. Їх не пощадили більшовики.
Голодомор – це трагічна сторінка Української історії, не усвідомивши якої країна буде й дали брести в тіні московитської пропаганди.