Вівторок, 16 Липня, 2024

Про «кочегарів» з Печерська і лохвицьких «хазяїнів»

Миттєва реакція голови Лохвицької громади Віктора Радька на публікацію про золоті котельні – це добре. Бо у багатьох лохвичан, коли з’ясувалося, що 24,5 млн. за три роки заплачені з бюджету Лохвицької громади за тепло, вироблене в Лохвиці, на рахунки комерційної компанії з Києва, очі, буквально «розкрилися». І йому, меру, ще певний час доведеться якось в ці розкриті очі  дивитися.

А тепер коротко проаналізуємо його пояснення, які породили ще купу питань. І задам я їх виключно для того, щоб відповіді на них, змусили зрештою владу Лохвицької громади, включно з депутатами, припинити цю вакханалію з опаленням. Коли Лохвицю «треба опалювати» з Печерських пагорбів. І щоб якомога швидше, а не «після перемоги» було припинено  виведення мільйонів з бюджету громади на рахунки комерсантів. Яким, а не власному комунальному підприємству, чомусь вигідно опалювати далеку від Києва Лохвицю.

Віктор Радько стверджує, що 2008 року всі котельні були віддані в оренду зовнішнім постачальникам. Які начебто тоді зрізали газові котли і встановили по всьому Лохвицькому району натомість твердопаливні. Я навмисне не буду вникати в деталі, хто саме прийняв це рішення, яке з відстані в 16 років сьогодні виглядає радше як шкідництво.

Перелічу лише, без жодних звинувачень, прізвища керманичів колишнього Лохвицького району і Лохвиці. Які протягом цих 16-ти років були зокрема і дотичні до питання теплопостачання. Перебуваючи на керівних посадах в районі і міськраді. І яких такий порядок речей схоже не бентежив, або бентежив частково. Це і голови Лохвицької РДА: Віктор Щуров, Анатолій Заславець, Володимир Рязанов, Тетяна Костенко.  Довгорічний майже їх всіх заступник Олексій Маляренко. Це і очільники Лохвицької райради: Любов Кірієвська, Володимир Борисенко, Анатолій Храпаль. Це і голови міськради – покійний В’ячеслав Демчук і нинішній, обраний вчергове Віктор Радько.

Четверо з названих керманичів – останні три роки є депутатами і головою вже об’єднаної Лохвицької територіальної громади. І, незважаючи на масштабне вторгнення росії в Україну, поділившись на два ворогуючих табори, ці представники влади жодного разу не виявили бажання розпрощатися з київськими постачальниками тепла для Лохвиці. Чому? Залишається тільки здогадуватися. Увесь час ми чули про всілякі секретаріади, інші подібні нісенітниці. Але не про десятки мільйонів, які варто було заощадити для громади, зокрема на теплопостачанні.

Я навмисне проаналізувала цифри останніх трьох років. Бо за все, що трапилось протягом них в громаді в цілому і зокрема в комунальному господарстві, – відповідають чинні голова громади разом з депутатами. І от протягом цих трьох років в питанні існування комунальних підприємств Лохвицької громади, а їх цілих два – «Лохвиця-сервіс» і «Добробут-сервіс» – повний консенсус. Про необхідність створення власної комунальної структури, яка відповідала б за забезпечення громади теплом – жодного слова.

Тепер стосовно щирості пояснень міського голови. Думаю, не одна я, не повірила, почувши про те, що голова навіть не знає прізвища керівника теплопостачальної компанії з Києва. З яким щороку продовжує угоду на оренду приміщення котельні. І, розуміючи, що з бюджету доведеться заплатити «цим хлопцям» декілька мільйонів гривень. Бо за такої логіки, до мера може підійти будь-хто і підписати будь-що. Але так воно не працює. Або, якщо «так працює», то тоді голова громади, м’яко кажучи, не на своєму місці.

На фото: скрін додаткової угоди між виконкомом Лохвицької міської ради і ТОВ «Сіті Варм», рахунки якої відкриті в Печерській філії КБ «Приватбанку».

Далі, пояснення, що переобладнати котельні завадив «ненормальний сусід», теж не витримує жодної критики. Бо ніхто не завадив 2021-го року вкласти мільйони бюджетних гривень – державних і місцевих, в цех з молоко-переробки в Васильках. Який так і не був введений в експлуатацію.

При підготовці матеріалу звернула на себе увагу ось ця ось проплата КНП Лохвицька міська лікарня на рахунок ТОВ “ТРЕЙДТЕПЛОРЕСУРС (ЄДРПОУ 43159358) за тепло у найспекотнішому серпні 2021 року на суму майже 818 тисяч гривень:

Також ніхто не завадив ні голові громади Віктору Радьку, ні депутатам спланувати й вкласти в ремонти доріг саме в 2022-му році – декілька десятків мільйонів гривень.

І те саме в 2023-му році: близько 40 млн. грн. було витрачено на ремонти доріг в громаді: Хто, за скільки і які вулиці ремонтував в Лохвицькій громаді в 2023 році. Дороги – це інфраструктура, а котельні – взагалі критична інфраструктура. І при бажанні, питання переобладнання можна було вирішити.

А якби голова і депутати таки опікувалися збереженням коштів громади, могли б вирішити, або хоча б порушити питання, щоб взяти в оренду замортизовані твердопаливні котли киян, яким так довго орендували приміщення котелень. З перспективою їх переобладнання за першої можливості.  Але чомусь цього не зробили. І в цьому напрямку навіть не думали. Тому і тут – неправда.

І дивно якось виходить, що взаємовигідна співпраця комерсантів і лохвицьких посадовців в питанні теплопостачання, як перехідний прапор, передається від одних керманичів до інших. При цьому інтереси самої громади – питання навіть не третього порядку.

І хоча опалення шкіл від киян «забрали», обурює рішучість мера центральну котельню і котельню в лікарні (яка, до речі гріла, а може ще й досі гріє гр-на Заславця), «забрати» від них лише «після перемоги».

Хто ж обслуговує тепломережі, ми так і не почули. Принаймні, з документів не випливає, що їх передавали в оренду. Як вочевидь, вони теж потребують і ремонту, і обслуговування. І все це безумовно робиться. От тільки питання,  чиїми силами? І цікаво, хто працює в котельні? Чи місцеві комунальники, чи люди, найняті киянами. Бо у відкритих джерелах міститься інформація, що працівників у однієї з київських фірм принаймні в 2022-му році було відображено аж один. Може в котельні в Лохвиці кочегарить власноруч сам пан директор з Печерську?

Віктор Радько плавав, м’яко кажучи, і з ситуацією з пелетами.  Якщо вироблені пелети не продаються навіть власним структурам, а «передаються», то як тоді взагалі налаштовано облік сировини і виготовленої продукції? Чи він взагалі існує?

Що простіше – показати на камеру конкретну цифру – розрахунок собівартості власного виробництва пелети.  Але цифри прозвучали приблизні, склалося враження, що розрахунків собівартості виробництва власної пелети голова громади не бачив. Та і шоком було почути, що мовляв зараз низькі температури – робота пелетної лінії призупинена. Це як? Тобто за три роки все «налагоджено» так, що повноцінно лінія не запрацювала і досі?

Уважно стежитимемо за всіма проплатами за тепло, альтернативні джерела та газ, які здійснюватимуть інші структурні та самостійні підрозділи  виконкому Лохвицької міської ради, якщо існує така непевність з пелетами.

Отже короткий висновок. Не все так добре в нашому комунальному господарстві – вотчині чинного мера, якою він так пишається. Вкрай низька компетенція депутатського корпусу, якщо подібні питання їх не хвилюють. Як не хвилюють їх і решта дійсно значимих для життя громади питань. Ми є свідками змагання власних амбіцій випадкових у владі людей, за якими – жодних професійних, конструктивних підходів чи рішень. І за таких керманичів громада дійсно приречена жити «без тротуарів і бруківки», а ще з нерозчищеними і місцями взагалі вже навіть відсутніми дорогами.«

Єлизавета Сачура