Неділя, 3 Березня, 2024

Лохвицькою громадою продовжує керувати Антимайдан

10 років минуло від початку Майдану 2013-2014 років. А  Лохвицькою громадою, як і тоді, керує Анатолій Заславець. В якості депутата і «сірого кардинала» при обраному голові громади.

Вчорашня підбірка архівних фото часів Майдану на ресурсі Полтавщина живучість Антимайдану підтвердила. Десяти років виявилося замало для очищення країни від нав’язаної москвою нам влади.

На фото – тодішні керманичі Полтавської області виступають перед зігнаними ними ж на Антимайдан бюджетниками:

В центрі світлини – голова Полтавської ОДА часів президентства Януковича – Олександр Удовіченко, затятий регіонал. Поруч з ним його заступник Валерій Пархоменко, крайня справа – діячка від ОПЗЖ Оксана Деркач.

Не дивлячись ні на що, вони – і сьогодні при владі. Тій владі, вже за участі «Слуг», яка пристосувавшись до нових реалій, за суттю своєю не сповідує цінностей Майдану.  Бо бреше, краде і не дбає про українське в Україні.

Олександр Удовіченко – очолює регіональну партію «Рідне місто», фракція якої представлена в Полтавській обласній раді. Саме «Рідне місто» «подарувало» Лохвицькій громаді депутата Анатолія Заславця. Голову Лохвицької РДА в часи Майдану. Який відправляв лохвицьких бюджетників на Антимайдан і був фактично вигнаний лохвицькими майданівцями з посади.

Не дивно, що Заславець зараз – представник московитської церкви в громаді. Брехня, інтриги, колотнеча, підневільні бюджетники і привілеї для наближених  – всі ці незамінні і притаманні комуністам і регіоналам всіх мастей атрибути лохвичани спостерігають і досі. Бачать і плюються.

Формальний голова громади Віктор Радько і фактичний Анатолій Заславець – не  про Майдани. Все вказує на те, що в питанні Помісної церкви вони вперто чекають «своїх», але не наших. З ними заодно і колишня учасниця Лохвицького Майдану, а нині секретар міськради Тетяна Даценко. Яка поєднала в собі непоєднуване: Майдан і російську церкву, щирість і брехню одночасно.

Решта депутатів, за невеличким виключенням, в нинішньому складі міської ради в переважній більшості своїй – таке собі уособлення влади в громаді без керма і вітрил.

Їхні дії – дрібні, їхні обіцянки – пусті, їхні слова – брехливі. А самі вони – неспроможні навіть піднятися до питань ключових, важливих для майбутнього нашої громади.

«Кругова оборона», або чому Лохвиця і досі «під прицілом окупанта? »

Про ціну «слова» деяких лохвицьких депутатів

Підмінене Звернення, або чому слова мають значення

Не дивно, що спільні «здобутки» лохвицької влади зводяться до хаотично полатаних доріг.  До хизування аптечками в соцмережах, поїздками на фронт «всім колгоспом». Повної байдужости, радше ворожости, до питання помісної Церкви.

Дорога серцю лохвичан святиня, центральна бібліотека, збудована понад століття тому справжніми меценатами і українцями, стоїть пошарпана.

Музей з багатющими запасниками – майже не змінювався з часів відновлення Незалежності.

Унікальні і самобутні  Сластіонови школи – руйнуються. Перлина дерев’яної архітектури церква у Васильках – тільки під Божою опікою, громада про неї не дбає. Я вже мовчу про медицину, економічну складову розвитку громади. Скрізь – міцно засів і не відпускає махровий «совок».

Але з іншого боку, ми самі, не здогадуючись, дозволили Антимайдану керувати й далі. Тому що невимогливі й невибагливі.

Ще й досі в Лохвиці є шанс проїхатися з таксистом, який увімкне тобі російський шансон і ще й обурюватиметься на вимогу негайно це лайно вимкнути. Багато хто з нас навіть не задумуючись,  слухає пісні російською, перепощує в своїх месенджерах картинки, пісеньки, тік-токи і ютуби ворожою. Не говорить з дітьми, почувши як вони слухають російською чергового репера.  Вмикає своїм найменшим мультика «на язикє».

Це не янукович, в завуч Лохвицької гімназії, викладачі Лохвицького медучилища і деякі вчителі – підписують листа на підтримку церкви ворога в Лохвиці.  Цікаво, що ці вчителі розповідають учням про Голодомор, Сандармох, ті ж таки Майдани?

Достатньо розплющити очі, побачити це все, щоб зрозуміти: наша влада – це ми самі.

Вихід? Прокинутись нарешті, і хоча б задуматись, заради чого кращі з нас сьогодні воюють і гинуть?

І чи все, що робимо ми і ті, хто нами керує – воно про Україну і для українців? І зробити все, що від нас залежить, щоб Майдан в нашій громаді остаточно переміг.

 Єлизавета Сачура

Джерело фото