Ким і якими виростуть наші діти значною мірою залежатиме від того, хто і як їх вчитиме.
Війна позбавила багатьох з нас можливості мандрувати. Але водночас показала нам цінність того, що ми раніше мало помічали. Наших Людей, нашого краю. Тому озираємось навколо і знаходимо те, на що раніше не вистачало часу.
Просторами місцевих груп Фейсбуку котяться хвилі, які нагадують бурю в склянці води. Саме це і зумовило появу цього допису.
4 вересня 2022 року Лохвицька громада провела в останню путь Сергія Юрійовича Падалку. Героя. Захисника. Визволителя України.
До 2014-го року багатьом з нас було байдуже, до якої саме конфесії належить та чи інша церква. Так само, як донедавна, нас, українців так не дратувала російська в побуті.
Невизначеність із цілями війни, безлад у командуванні, недовіра, інтриги, відсутність повноважень, пекучий непрофесіоналізм у всіх гілках державного та військового управління, відсутність віри у себе.
У серпні українці шанують Спаса. І починають 14 серпня з Медового, або з Маковія. Православна церква шанує цей день як Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста. Але ми розкажемо вам про шулики по-народному, так, як було заведено їх готувати, подавати, що все це означало. І розкажемо так, як ніхто ще не оповідав.
Чи може так бути, щоб пам’ять про наших полеглих Героїв російсько-української війни закінчувалася з прощальним салютом на їхню честь на цвинтарі? Диво дивне, але на офіційних сайтах всіх трьох лохвицьких громад до цього часу немає окремого розділу з детальною інформацією про наших загиблих захисників, в тому числі з їхніми біографіями, життєвим шляхом, спогадами і згадками […]
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну всі три лохвицьких громади стали надійним тилом для фронту.
До найпотужніших українських святинь – Чигрина, Суботіва, Холодного Яру за всі 30 років і шістьох президентів дорогу так і не зробили.