Уважне вивчення відкритих джерел в Інтернеті дало змогу з′ясувати інформацію про людей, які причетні до «революційно нового», «такого, що не має аналогів у світі» сміттєспалювального заводу. Альтернативи якому не бачить влада Лохвицького району. І якому не знайшлося місця де-інде, окрім Лохвиччини. На сьогодні вже очевидно і достеменно відомо, що тільки один з засновників та керівників «Еко-енерго плюс» має […]
Головна тема
Двадцяті числа лютого вже ніколи не будуть звичними. Той біль, відчай, розпач і водночас ледве жевріюча надія і те чудо справжньої Віри переслідуватимуть мене до останнього.
Так і не дочекавшись офіційної інформації щодо намірів районної влади віддати на 49 років землю для сміттєпереробного заводу, представники громади м. Заводське ініціювали зустріч з головою РДА Володимиром Рязановим. Вчора вона відбулася.
12 лютого 2019 року в Лохвицькій районній адміністрації за участі частини депутатів районної ради відбулася не оголошена в засобах масової інформації нарада. З приводу планів будівництва сміттєпереробного заводу в Лохвицькому районі поблизу с. Вишневе. Станом на момент написання цього матеріалу, 17.02.2019 р. районна влада через свій сайт не поінформувала громадськість ні про факт зустрічі, ні […]
Продовження. Початок: Товариство сільських господарів Лохвиччини. Сто літ минуло, проблеми схожі. Документ
Занадто низький рівень взаємодії та розвитку громадськості. Засилля посередників. Вкрай ненормальні умови збуту вирощеної сільгосппродукції. Непорозуміння з владою. Як з′ясувалося, саме такі проблеми, майже такими ж словами, понад сто років тому озвучували сільські господарі, які мешкали і працювали на Лохвиччині.
1974-1975 роках Лохвиця осиротіла, навіть не усвідомлюючи вагу своєї втрати. Районне партійне начальство, не моргнувши оком, дало добро на знесення неоціненної з точки зору дня сьогоднішнього архітектурної пам’ятки – Народного Дому.
Видатний полтавець, етнограф, член Кирило-Мефодіївського Братства, чоловік М. Вілінської (Марко Вовчок) Опанас Маркович (Маркевич) народився 8 лютого 1822 р. в селі Кулажинці (нині Гребінківський район Полтавської області).
Для того, щоб подолати пропаганду, не треба її перебріхувати, а треба просто заповнити простір фактами.
Мабуть колись, у сиву давнину, так на чесну і правдиву раду збиралися козаки. Без примусу, з доброї волі. Щоб обговорити наболіле. А головне, порадившись – прийняти рішення і захистити себе і свою землю.