26 березня члени Лохвицької ДФТГ та декілька десятків лохвичан пікетували місцевий офіс правлячої партії «Слуга народу».

Серед них –  літні та комісовані за станом здоров’я ветерани російсько-української війни. Які сьогодні замінили тут, в громаді, тих побратимів, що пішли на передову.

Члени родин військовослужбовців, які сьогодні воюють на передовій:

Прийшли також і ті совісні люди, які розуміють, яка небезпека нависла над всіма нами сьогодні.

Тому і в своїх виступах говорили про те,  як нам сьогодні потрібна єдність і скоординовані дії всередині громади. Щоб мати змогу допомагати нашим землякам на «гарячому фронті». Та бути готовими тут, на місці, до будь-якого розвитку подій у війні з ворогом.

До учасників зібрання звертається доброволець Сергій Божко, який після отриманих травм на передовій, не може фізично повернутися до регулярних військ, віднедавна член ДФТГ. 

Цією мирною акцією люди намагались насамперед привернути увагу керівництва президентської вертикалі на всіх рівнях на рукотворне безвладдя в Лохвицькій громаді. В тому числі, за участі місцевих представників «Слуг». А також на непояснювану бездіяльність до ситуаціїї в громаді з боку обласного та центрального керівництва.

Люди вийшли на акцію після того, як частина депутатів, включно з трьома «Слугами», вп’яте поспіль саботували сесійне засідання Лохвицької міської ради. На якому мали розділити 28 мільйонів гривень на допомогу фронту (зараз в міськраді близько 100 заявок від військових частин про допомогу) і на фінансування місцевого осередку ДФТГ. Останній сьогодні цілодобово виконує функції по охороні об’єктів критичної інфраструктури в громаді.

Конфлікт у владі Лохвицької громади утворився майже одразу після обрання депутатів на місцевих виборах 2020-го року.

Зумовлений він був тим, що в депутатські крісла штучно збільшеної Лохвицької громади сіли колишні керівники Лохвицького району. Про це ми попереджали ще на початку 2019-го року: Об’єднання громад на Лохвиччині: заради людей чи як завжди. Саме вони самообралися по партійних списках, «першими номерами», так як це дозволяло тодішнє виборче законодавство. Не користуючись персонально підтримкою людей.

Майже одразу після обрання ці колишні очільники Лохвицького району поділили депутатів на два непримиренних табори. Основною переслідуваною метою яких, вочевидь стала боротьба за вплив над майже 450-мільйонним бюджетом громади. Нічим іншим неможливо пояснити поєднання непоєднуваних ідеологічно «політсил» в цих таборах.

В одному з таборів – бувший голова Лохвицької РДА часів Януковича Анатолій Заславець.  Який, виглядає так, ніби саме він керує чинним міським головою Віктором Радьком. Окрім нього – регіонали від ОПЗЖ, їхні колеги з «Рідне місто». Представники маловідомої місцевої партії, які в компанії з регіоналами, є запеклими захисниками  московитської церкви в Лохвицькій громаді. В цьому ж таборі опинилися, вірогідно ситуативно,  два представники ВО «Свобода», та декілька вперше обраних депутатами жителів громади.

Інший табір – це представники політсил «Слуг народу», «ЄС», «Батьківщини», «За майбутнє», «Сила і честь». Варто зазначити, що перші чотири перераховані політсили здебільшого представляють колишні поплічники,  бувшого голови Лохвицької РДА Володимира Рязанова. Про це детальніше тут: Незручні питання.

Останній ледь зайшов у раду як «перший кандидат», завдяки всеукраїнській медійній розкрутці партійного проєкту – такого собі «кота в мішку» під назвою «За майбутнє». Але «авторитету» Рязанова не вистачило, щоб від цієї партії пройшов ще хоча б один кандидат.

Саме за керівництва районом Володимира Рязанова у тоді майже безземельного фермера Григорія Шамрицького (нині очільник Слуг в Лохвицькій міськраді) опинилися дивним чином в довгостроковій оренді 2340 га землі на період до 2067 р. Сам же Шамрицький, схоже, виконав роль фунта, майже одразу передавши ці землі в суборенду.

Сьогодні – Григорій Шамрицький відомий здебільшого, як медійний персонаж, який в компанії з партійним керівником – нардепом Олексієм Устенком  (син радника президента Зеленського – Олега Устенка) з непристойною регулярністю з′являються на світлинах в соцмережах. Здебільшого, з численних форумів і конференцій. Інколи в компанії таких як вони, молодих людей, з прифронтових територій. Таке враження, що останні вони відвідують заради селфі. Нещодавно – ці двоє «звітували» світлинами з Європи.

Але важко собі уявити, яким амбасадором і яких потрібних речей може бути Григорій  Шамрицький, який ніколи не був самостійною фігурою. Які інтереси може серйозно відстоювати людина, яка не голосує за виділення коштів військовим і здається, дуже слабо розуміє важливість працювати в інтересах власної територіальної громади?

Ще одним «яскравим» представником цього табору є колишній голова Лохвицької районної ради Володимир Борисенко. Землевласник, який запам’ятався лохвицькій спільноті гучними погрозами журналісту і низкою подібних скандалів.

В цьому таборі – ще один одіозний персонаж, багаторічний депутат від Батьківщини Петро Чорний. Який вийшов сухим з води після того, як світлини з його російським паспортом від 2015 року і досі гуляють мережею. В якості депутата Лохвицької районної ради він був дотичний в 2016-му році до скандального і одного за всю історію з найдовших підрахунку голосів на проміжних виборах депутатів до Верховної Ради по 151-му виборчому округу з центром в Лохвиці. Тоді по нашому округу був з величезним скандалом обраний народним  депутатом Руслан Богдан від партії ВО “Батьківщина”.

Тобто, розбиратися в тому, хто від моменту обрання депутатами в 2020-му році з обох таборів більше разів плюнув на закони України – немає  жодного сенсу. Це все одно, що розбиратися в сортах л…на. Фактом лишається те, що жоден з обраних депутатів Лохвицької громади призовного віку – не пішов добровольцем на фронт. Не пішов туди і по повістці. За увесь цей час.

Рівно рік тому ситуація виглядала так само: Про місцевий «батальйон монако» і владу без керма і вітрил..

Фактом є те, що всі ці люди, навіть в умовах повномасштабного вторгнення не змогли об’єднатися заради роботи на громаду, окрім перших місяців великої війни. Тобто взаємопоборюваннями у громади вкрали  час, поставивши хрест на її розвитку. А найпекучіше – з початку 2024-го року вперто саботують надання необхідних для збереження життів наших Захисників дронів, тепловізорів, засобів радіо-електронної боротьби. Хіба це не наруга? Яка граничить з мародерством в широкому значенні цього слова?

А сьогодні це протистояння стало реальною загрозою безпеці громади, яка  межує з вже фронтовою Сумщиною.

І так, як це відбувається не на безлюдному острові, а на очах обласної і центральної влади – це вже не лише питання і відповідальність Лохвицької громади.

Коли президент країни в щовечірніх ефірах закликає до єдності в протистоянні небезпечному ворогу, не може місцевий партійний осередок його політсили ігнорувати ці заклики і демонструвати повну зневагу до людей. А тим більше, системно блокувати виділення коштів для фронту в такий час, не відвідуючи сесійні засідання і не виконуючи взяті на себе депутатські обов’язки.

Саме тому учасники акції письмово звернулися і до Володимира Зеленського, і до лідера партії «Слуга народу» Давида Арахамії з приводу неприйнятності даної ситуації і необхідності негайно її виправити.

На фото: Звернення до керівництва держави зачитує Володимир Зінченко

Сьогодні ситуація в громаді контрольована завдяки передусім свідомості людей, які розуміють, що будь-яка стихія  грає на користь ворогу.

Лохвичани чекають, що партія влади, за яку вони так дружно проголосували, нарешті почує їх. І з наругою депутатів над Лохвицькою громадою від політичних сил буде покінчено.

P.S. Через саботаж роботи депутатів в сесійній залі  – нерозглянутими і невирішеними місяцями залишаються понад 400 питань жителів 22-х тисячної Лохвицької громади.

Єлизавета Сачура