Коли люди починають відчувати, що ніхто, окрім Бога і них самих, не може визначати, як їм жити, виростають крила. З’являється відповідальність. І вчорашнє, «мені хтось винен, чи має допомогти або завадити» зникає. І замість ремствувати, люди беруть ситуацію в свої руки.

Такі відчуття залишило в мене зібрання ради сільських господарів нещодавно створеної громадської спілки «Товариство сільських господарів Лохвиччини», яке відбулося 20 лютого в актовій залі Лохвицької міськради. Люди зібралися для того, щоб обговорити три основних питання. Пов’язаних з підготовкою до весняно-польових робіт, проблематикою земельних питань в районі та відношенням членів спілки до будівництва сміттєспалювального заводу.

Без трибун, заготовлених довгих і безглуздих по своїй суті промов. Люди радились, обговорювали пропонували і вирішували. Конструктивно спільно працювали, як можуть працювати ті, хто робить це по добрій волі, без примусу. Не відчувалось, що хтось старший чи менший, що «буде так, як я сказав», на рівних шукали відповідей на питання і шляхів вирішення тих чи інших проблем.

Головуючий на зборах Володимир Зінченко не виключив, що наступні зібрання є сенс транслювати наживо. Так як таємниць немає. Приховувати нічого. І ця зала дає таку можливість.

По першому питанню домовилися кооперуватися в пошуку постачальників необхідних для робіт насіння, пального, засобів захисту рослин і гербіцидів заради економії коштів. А також обмінюватись між собою інформацією стосовно надлишків посівного матеріалу, недобросовісних постачальників чи покупців. Зокрема, такі пропозиції озвучили, окрім головуючого, Іван Чумарний з Сенчі та Олександр Гонта з Нижньої Будаківки.

І щоб якісно комунікувати між собою, потрібно визначитись з відповідальним, який координуватиме цю щоденну вкрай необхідну роботу з оперативного обміну інформації. Без цього рух вперед неможливий.

Також домовляються найближчим часом провести навчання. На момент публікації цього матеріалу вже відомо, що перше навчання пройде 28 лютого, програма навчання доступна за цим посиланням.

Самим дражливим і наболілим виявилося питання розподілу так званих земель запасу в районі. За статистикою, 30% власників зареєстрованих фермерських господарств в Україні проживають в Києві, говорить, іронізуючи, Володимир Борисенко. (фермерське господарство «Мрія»).

Чи не туди пливуть і лохвицькі землі, які сотнями гектарів вислизають від тих, хто хоче і має змогу їх обробляти.  Як приклад, учасники зборів згадали кінець минулого року, коли напередодні відповідних змін в земельному законодавстві, землі колективної власності були передані в оренду наближеним особам та великим агрохолдингам.

Місцеві чиновники сприяють тому, що лохвицькі землі потрапляють в руки певних, одних і тих самих осіб на прізвища Шамрицький, Майборода, говорить Володимир Зінченко, його підтримують учасники зібрання. Ось коротка підбірка фрагментів виступів членів ради:

А в самій Лохвиці і по селах, є люди, в тому числі, молоді люди, які хочуть одноосібно господарювати на землі і не виїжджати, але внаслідок існуючого в районі «особливого порядку» розподілу,  землю отримати не можуть. Учасники зібрання наводять приклади порушення норм Земельного Кодексу, Закону про охорону земель, Закону «Про Державний земельний кадастр» в районі. Це і необґрунована зміна цільового призначення земель, внаслідок чого розорюються пасовища та пагорби. Це і нехтуваннями вимогами дотримання санітарних смуг, які заборонено розорювати і які не підлягають обробітку і так далі.  Тобто, сільські господарі констатують відсутність в районі  екологічно раціонального використання земель, а також заходів з їх охорони. Згадують і про механізми – непрозоре проведення земельних аукціонів. І про те, що вони хочуть отримати відповіді на дражливі питання, які зачіпають всіх. Це відповіді від профільного управління райдержадміністрації та від керівництва відділу Держгеокадастру в районі.

«Дочекаємось посівної і ви не впізнаєте ландшафт лохвицьких земель цього року. Розорано буде те, що ніколи до цього не оралося. І всі ці землі були віддані по-тихому і потрібним людям», — говорить Володимир Борисенко.

Господарі радяться і приходять до думки, що прийшов час покласти край безладу. Варто наразі максимально закумулювати інформацію про наявні землі запасу, добитися їнвентаризації земельного банку і вимагати від влади передачі земель запасу саме тим людям, які хочуть і здатні одноосібно господарювати. Господарі думають на перспективу. Коли спільними зусиллями вдасться відновити справедливість і добитись розірвання угод з сумнівної репутації орендарями, треба напрацьовувати критерії, за якими земля має дістатися в обробіток сімейним господарствам і одноосібникам. Людям, які народилися на цій землі, живуть на цій землі і з неї ж годують себе і свої родини.

А в мене поволі виникає запитання, невже багаточисельні  правоохоронці всіх мастей і калібрів толерують «тітушок» від землі, роблячи вигляд, що проблеми не існує. І це на шостому році після Революції Гідності. Чому вони не цікавляться правомірністю дій очільника відділу Держгеокадастру? А яку роль в ситуації, що склалася з розподілом земель, відіграють керівники Лохвицької РДА та районної ради? Саме на останніх державою покладені функції  та відповідальність за дотримання законів України, в тому числі і вищеназваних. І захисту прав не окремих осіб, а всіх, без виключення жителів району. Це службова недбалість чи невідповідність займаним посадам чи ще щось гірше?

Третім питанням було відношення сільських господарів до будівництва в районі сміттєспалювального заводу. Головуючий розповів про почуте на зустрічі з директором потенційного інвестора, якого веде в Лохвицький район влада. Озвучив інформацію, яку вдалося встановити з відкритих джерел в Інтернеті. Мені, як автору двох матеріалів про завод та його інвесторів, довелося доповнити наявну інформацію.  Вирішили по можливості прийняти участь у зборах громади, які заплановані на 15 годину 26 лютого в міському будинку культури №1, на яку запрошений інвестор, керівництво та депутатський корпус району. І висловити свою незгоду з будівництвом сміттєспалювального заводу у Вишневому.

По закінченні зібрання, його учасники оголосили про започаткований дещо раніше флеш-моб на підтримку полонених країною-агресором українських моряків. Суть якого полягала в тому, що спершу школярі лохвицьких шкіл, а потім і району підписують прапор, привезений з однієї із військових частин ВМС України, а потім цей прапор з підписами та словами підтримки буде переданий нашим полоненим захисникам.

Робота трива. На черзі – загальні збори пасічників Лохвиччини, які заплановані на 26 лютого.

Єлизавета Сачура, Наш Храм.