Напередодні візиту міністра інфраструктури Володимира Омеляна в Лохвицю, який відбувся 21 березня, на трасі Р-60, недалеко від Пирятина, була застосована новітня, швидкісна, «стаханівська» технологія асфальтування. Як розповідають очевидці, спочатку самоскид вивертає кучу асфальту, після чого не асфальтоукладальна машина, а просто грейдер швиденько розтягує її по калюжах, аби до роботи могли приступити дорожні катки.

Звичайно, не секрет для місцевих і те, що в очікуванні пана міністра дорожники під світло ручних ліхтарів працювали вночі на Млинівському мосту, намагаючись із «лайна зліпити цукерку».

Проте міністр, наскільки стало зрозуміло з його виступу, не вважає це підлабузництвом і окозамилюванням і з боку Володимира Троянівського, начальника служби автомобільних доріг Полтавщини. Навпаки, міністр переконаний, що техніка, яку він бачив по дорозі з Києва до Лохвиці, приступила до запланованих робіт. Тож до Великодня пообіцяв ті ділянки, які зараз називаються направленнями, перетворити на дороги.

Пам’ятаю як влітку, не проїхавши, а проскакавши з Лохвиці на Сенчу і назад, передрукував, аби люди думали і аналізували, статтю прес-служби «Асоціації місцевих доріг Полтавщини» про, мовляв, завершений ямковий ремонт дороги Лохвиця–Вирішальне. Після того чого тільки довелось не почути від «вдячних» читачів. Про побиті диски та «стійки», про розпорені шини і т.д. А ще про те, аби щось трапилось із руками в тих, хто пише таку брехню.

Але ось в Лохвицю приїздить людина, яка безпосередньо опікується цими питаннями і відповідає в тому числі, за стан доріг в державі. Здавалося б в залі районного БК яблуку ніде буде впасти. А насправді вона наполовину була порожньою. І справа, мабуть, не тільки в тому, що на сайтах РДА та районної ради не було жодного анонсу про зустріч. Запрошення в телефонному режимі отримували місцеві депутати, сільські та міські голови, а також «німі» бюджетники райцентру. Мабуть цього разу інтереси місцевої влади і київської співпадали. Чим менше буде «розумних» і «горластих» – тим краще і спокійніше. І все ж завдяки мережі Інтернету зустріч із міністром Омеляном не була секретною. А напівпорожня зала свідчить, що громада, в переважній своїй більшості, не вірила в конструктивну розмову пана міністра за десять днів до виборів Президента. Доводилось чути – а де він був три, два чи хоча б рік тому? Про що тепер його слухати, за кого голосувати?!

Та все ж окрім розповідей про досягнення, очолюваного ним відомства, пану міністру довелось відповідати і на болючі питання, які стосуються нашого району. Звичайно, а інакше й бути не могло, Володимир Омелян пообіцяв, що в цьому році розпочнеться ремонт мостів через Сулу в Млинах та в Сенчі. Активізується ремонт місцевих доріг, та будівництво гідроспоруди в районі Сенчі. Практично все буде о’кей, якщо ми проголосуємо «за Україну», за курс на Європу та НАТО. І хоча на сьогодні кошти на реконструкцію Млинівського мосту так і не передбачені, міністр запевнив: – «Ми гроші знайдемо і ми його збудуємо. Але це має бути спільна відповідальність компаній, які займаються газом – тобто має бути з їхнього боку співфінансування. Заручившись допомогою облради ми проведемо переговори з ними та аграріями. Така практика існує в багатьох областях».

Можливо й існує, але тільки не там, куди нас агітує прямувати міністр – тобто в Європі. Де дійсно бізнес знає, що несплата податку – один із найтяжчих злочинів, але і держава чітко дотримується визначених правил, тобто двічі-тричі не скубе одну й ту саму гуску. Мабуть у багатьох людей, які слухали міністра, зародилося відчуття тривоги щодо питання реконструкції Млинівського мосту. «Будемо шукати, будемо домовлятися» – оптимізму не додає. Тому звернення до міністра депутата районної ради від ВО «Свобода» Юрія Прийми було актуальним і на часі. – «Ми доведені до відчаю і б’ємо в усі двері. Куди нам ще звертатися?!  Адже Млинівський міст до кінця року може не вистояти. Перед ним стоїть знак обмеження ваги не більше 15 тон. Але це вага не завантаженого ваговозу. В разі якщо міст завалиться не просто під фурою, а під завантаженим газовозом, то взагалі станеться техногенна катастрофа. Отож мешканці району мають право відстояти свою безпеку і не за горами той час, коли ми змушені будемо не пропускати через міст транспорт, важчий за 15 тон. Це буде абсолютно законно, це буде єдиний порятунок!».

Не відомо чи усвідомив повністю серйозність становища Володимир Омелян, але громада Лохвиччини має згуртуватися навколо цієї проблеми. Перед тим як розпочати реконструкцію аварійного Млинівського мосту, згідно проекту, повинен побудуватися тимчасовий низьководний. На це відводиться від двох до трьох місяців. Отож не важко вирахувати, якщо в липні-серпні не розпочнеться будівництво тимчасового мосту – то ніхто не візьметься в цьому році і за основний, який, із великою вірогідністю, не зможе витримати зерновози, які суцільним потоком підуть на елеватори восени. Щоб того не сталося, ми будемо змушені, подобається те комусь чи не подобається в Полтаві чи Києві, заблокувати проїзд великовагового транспорту, прийнявши рішення про те на рівні місцевих і районної рад. Тим самим показавши, що ми лохвичани, а не лоховчани, як дехто нас інколи називає.

Олег Лісняк, Лохвицький край

Фото:

Міністр інфраструктури Володимир Омелян