Державна служба України з етнополітики та свободи совісті 08 липня 2025 року видала наказ «Про виявлення ознак афілійованості Київської митрополії Української Православної Церкви». В якому оприлюднила результати дослідження, які вказують на  ознаки  афілійованості Київської митрополії Української православної церкви з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.

В Наказі, зокрема перераховані такі ознаки:

1) КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ як складова частина Української православної церкви входить до структури (є частиною) Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»

2) у статуті та у документах, передбачених статутом КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, наявні ознаки
входження до структури Української православної церкви, яка є афілійованою із Російською православною церквою;

3) у рішеннях Архієрейського Собору, Священного Синоду Російської православної церкви та у статуті Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», наявні положення щодо права прийняття статутними органами управління Російської православної церкви рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов’язальними для ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ; КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ;

4) рішеннями Архієрейського Собору Російської православної церкви та статутом Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», передбачено обов’язкове входження керівників КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ до статутних органів управління Російської православної церкви.

В Результатах дослідження, які стали підгрунтям даного наказу, зазначено наступне: «Прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27 травня 2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку УПЦ з РПЦ. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що має певні права самостійності, але не є автокефальною церквою, залишається незмінним. УПЦ має щодо РПЦ церковно-канонічний зв’язок частини з цілим. Відносини між УПЦ та РПЦ не є відносинами двох самостійних (автокефальних) церков.

Також в дослідженні аргументовано вказано на відсутність будь-яких дій Предстоятеля УПЦ щодо розриву зв’язку з РПЦ. Факти відсутності будь-якої офіційної реакції з боку керівництва УПЦ, коли РПЦ приймала в пряме, безпосереднє управління єпархій на тимчасово окупованій території України. Натомість зазначені непоодинокі факти офіційної заборони в служінні священникам УПЦ, які перейшли до ПЦУ.

За результатами Дослідження Дослідницька група виявила такі ознаки входження КМ УПЦ в РПЦ:
1. Обсяг прав «незалежності і самостійності в управлінні», наданий РПЦ УПЦ, не означає повної незалежності УПЦ у тому сенсі, який надається
автокефальним церквам кіріархальною Церквою, та, як свідчить розвиток взаємовідносин між РПЦ та УПЦ, може самовільно зменшуватися з боку РПЦ; конституюючий елемент Статуту про управління УПЦ — Грамота — встановлює входження УПЦ до Вселенського православ’я «через Російську Православну Церкву»; Дослідницькою групою не виявлено документів Соборів УПЦ, Соборів Єпископів УПЦ, Священного Синоду УПЦ, які би свідчили про вихід УПЦ зі складу РПЦ.  Таким чином, КМ УПЦ як центральний виконавчо-розпорядчий церковний орган (релігійний адміністративний центр) УПЦ, що здійснює керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, монастирями, духовними школами,
братствами та іншими релігійними організаціями УПЦ, входить до структури РПЦ, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до Закону № 3894.

2. У статуті КМ УПЦ та у документах, передбачених статутом КМ УПЦ, а саме — у Статуті про управління УПЦ — наявні ознаки входження до
структури РПЦ.

3. Відповідно до відомостей, що містяться у Главі Х Статуту РПЦ, її положення щодо норм та правил діяльності УПЦ безпосередньо стосуються
КМ УПЦ та її керівника. Водночас Дослідницька група не виявила в офіційних документах УПЦ та КМ УПЦ, а також у рішеннях їх керівних органів положень про те, що приписи Глави Х Статуту РПЦ втратили чинність для УПЦ, а також КМ УПЦ. Таким чином, наявні у Главі Х Статуту РПЦ ознаки щодо права прийняття статутними органами управління РПЦ рішень з канонічних і організаційних питань є зобов’язальними для КМ УПЦ як однієї з установ УПЦ.

4. Статутом РПЦ передбачено, що архієреї УПЦ є членами Помісного і Архієрейського Соборів РПЦ, беруть участь у їх роботі, а також — у засіданнях Священного Синоду РПЦ. Крім того, визначено, що Митрополит Київський і всієї України є одним із постійних членів Священного Синоду РПЦ. Наведені у Статуті РПЦ відомості безпосередньо свідчать про обов’язкове входженняке  рівника КМ УПЦ до статутних органів управління РПЦ.

Жити Гідно.

Громада Лохвиччини подала приклад всій Полтавщині, як перейти з УПЦ мп до лона ПЦУ

Благовіщенської релігійної громади УПЦ (МП) в Лохвиці більше не існує

УПЦ освячує і сьогодні храми іменем гундяєва. Доказ