Понеділок, 22 Квітня, 2024

Безсалівські і Яхницькі достойники в історичних документах 1869 року

Нинішнє село Яхники колись було центром Івахницької (Яхницької) волості. Знане аж чотирма ярмарками на рік. Історія привідкриває нам знакові імена тодішніх жителів села. Чиї прізвища дійшли до нас через нині живих їхніх нащадків.

Огляд духовного (релігійного життя) Лохвицького повіту, здійснений на основі свідчень Полтавських єпархіальних відомостей за 1869 рік, завершуємо інформацією про церкви Безсал і Яхників.

22 липня 1869 року парафіяни Архістратиго-Михайлівської церкви с. Безсали Лохвицького повіту вибрали очільником парафіяльного опікунства при своїй церкві штабс-капітана Євгенія Барановича. (Чи не його маєток дав назву Баранівщині?)

Постійними членами парафіяни обрали:

Парафіяльного священника Миколу Фесенка, церковного старосту козака Якова Галабутського, волостного старшину козака Івана Горошка, сільського старосту козака Івана Замулу.

Тимчасовими членами відтоді терміном на три роки стали: колежський ассесор Олександр Гамалія, поміщик Микола Гамалія, майор Яків Петровський, поручик Дмитро Пісчанський, чиновник 12-го класу Олександр Камінський.

Козаки: Павло Ковтун, Борис Ковтун, Лаврентій Свись, Сава Прядка, Микола Ємець, Гордій Прокопенко, Степан Ковтун, Тихін Прядка, Іван Прокопенко.

Селяни-власники: Іван Пономаренко, Григорій Панченко і Семен Кочерга:

А через двадцять шість років, а саме 1895 року, в Адрес-календарі духовенства Полтавської губернії читаємо наступне. Що зазначена Архістратига- Михайлівська церква в Безсалах була дерев‘яною. Також були два будинки для притчу, земське училище. Священником на цю пору вже був Іоанн Григорович Коломинський, Псаломщиком – Яків Петрович Россошенський, пономарем Яків Іванович Шкляревський:

А 1 липня 1869 року парафіяни Покровської церкви Івахників (Яхників) Лохвицького повіту теж зібралися на збори. І обрали парафіяльне опікунство при своїй церкві. Його очільником було обрано ротмістра Семена Миколайовича Сукова. До речі з дитинства пам‘ятаю прізвище Сукова. З розповідей моєї бабусі, яка жила в Сокирисі, за Яхниками був маєток пані Сукової. Звісно розграбований і знищений «пролетарями», які очікувано не могли дати раду чужій власності.

Постійними членами парафіяльного опікунства при Покровській церкві Яхників були обрані:

парафіяльні священники Олексій Савлучинський та Петро Пашина,

церковний староста козак Семен Сердюк,

сільський старшина козак Савва Петренко.

Тимчасовими членами: Петро Іванович Мартос. Козаки: Григорій Єремійович Сердюк, Панас Гиря, Семен Клітка, Пилип Петренко, Яків Бобир, Юхим Горбоконь, Матвій Сердюк, Пилип Козицький, Михайло Горбоконь, Андрій Сергієнко, Іван Петренко, Іван Шетярій, Михайло Петренко, тимчасово-зобов’язані селяни: Никифор Шевченко, Микита Пархоменко та Костянтин Вербець.

А вже з Адрес-календаря духовенства Полтавської губернії 1895 року дізнаємося, що саме село Яхники було на той час чималим.

Окрім земського училища, в ньому була так звана камера земського начальника, який уособлював в собі адміністративну і частково судову владу, насамперед, в питаннях землекористування. Також була станова квартира, урядник, земський лікар. 5 лавок, а ще постійні базари щочетверга і щонеділі. А ще чотири ярмарки на рік. А саме в 5-й тиждень Великого посту, в день Вознесіння, 1 серпня і 1 жовтня. А також у власності жителів села було 2,5 тис. десятин землі.

Всі ці люди так само, як і ми, сьогодні, дбали про свої сім’ї, землю, громаду. Прагнули щастя собі і своїм дітям, а ще були українцями, які дали життя наступним поколінням.

Єлизавета Сачура