Двадцяті числа лютого вже ніколи не будуть звичними. Той біль, відчай, розпач і водночас ледве жевріюча надія і те чудо справжньої Віри переслідуватимуть мене до останнього.
Драматизм і напругу тих днів дуже гостро відчуваю кожного разу, особливо цими днями. Здавалося, що все, вже не вистояти. Сили були нерівні. Та й на Майдані залишалися самі безстрашні. І коли озброєні до зубів «космонавти» раптом невідомо куди побігли замість піти в черговий, вирішальний штурм, в це було важко повірити. Царство Боже полеглим. Гідність неможливо вбити.
На чергових зборах Правління ГО Товариства «Спілка сільських господарів Лохвиччини», які відбулися 20 лютого в приміщенні Лохвицької міської ради, Головою товариства Володимиром Зінченком було запропоновано провести флеш-моб «Підтримай наших моряків» на підтримку військовополонених українських моряків, які кинуті за грати агресором в російських в′язницях.
Так і не дочекавшись офіційної інформації щодо намірів районної влади віддати на 49 років землю для сміттєпереробного заводу, представники громади м. Заводське ініціювали зустріч з головою РДА Володимиром Рязановим. Вчора вона відбулася.
12 лютого 2019 року в Лохвицькій районній адміністрації за участі частини депутатів районної ради відбулася не оголошена в засобах масової інформації нарада. З приводу планів будівництва сміттєпереробного заводу в Лохвицькому районі поблизу с. Вишневе. Станом на момент написання цього матеріалу, 17.02.2019 р. районна влада через свій сайт не поінформувала громадськість ні про факт зустрічі, ні […]
Продовження. Початок: Товариство сільських господарів Лохвиччини. Сто літ минуло, проблеми схожі. Документ
Занадто низький рівень взаємодії та розвитку громадськості. Засилля посередників. Вкрай ненормальні умови збуту вирощеної сільгосппродукції. Непорозуміння з владою. Як з′ясувалося, саме такі проблеми, майже такими ж словами, понад сто років тому озвучували сільські господарі, які мешкали і працювали на Лохвиччині.
1974-1975 роках Лохвиця осиротіла, навіть не усвідомлюючи вагу своєї втрати. Районне партійне начальство, не моргнувши оком, дало добро на знесення неоціненної з точки зору дня сьогоднішнього архітектурної пам’ятки – Народного Дому.
Видатний полтавець, етнограф, член Кирило-Мефодіївського Братства, чоловік М. Вілінської (Марко Вовчок) Опанас Маркович (Маркевич) народився 8 лютого 1822 р. в селі Кулажинці (нині Гребінківський район Полтавської області).
В які дні останнього зимового місяця великі релігійні свята і пости? Пам’ять яких святих та які ікони Богородиці вшановує православна церква?