Перш ніж, щось робити, господар зважує всі «за» і «проти». І зазвичай бере до уваги отриманий раніше досвід,  дивиться на результат раніше зробленого. І намагається уникнути помилок, щоб не припуститися їх цього разу.

Виходячи саме з такої логіки, перш, аніж вперто наполягати на чергових досить коштовних «покращеннях» Сули, що як ми вже переконалися, є досить сумнівною ідеєю, варто було б поглянути, а що річці  дали покращення попередні.

Припускаючи, що Гугл, «знає все», ми опрацювали старі (відносно) карти ділянок, які нібито розчищали. Одна з них – ділянка, розташована трохи вище місця, де запланований “канал №9” відходить від основного русла.

 Ось фото 2010 року:

Ділянка розчистки 2017 року відмічена червоним

На фото: стан ділянки  2016 року (тобто 6 років потому: майже без змін) 

На фото: 2018 рік, після розчистки))))) Як кажуть, знайдіть хоч одну відмінність

А тепер наблизимо обидва зображення:

І порівняємо їх:

Останнє фото свідчить про те, що, розчистка наочно продемонструвала її неефективність: рівень води 2018 року на одній і тій самій ділянці зменшився!

 Тобто доводиться визнати, що розчистка, щонайменше, неефективна, а мета (збільшити водність) не досягнута.

 До тих самих висновків можна дійти й проаналізувавши аналогічно карти річки в Млинах, де також 2016-го та 2017-го роках відбувалися так звані «поліпшення гідрологічного режиму». 

Так виглядала Сула в районі Млинів в кінці серпня 2005 року

Сула в районі Млинів на початку червня 2010 року 

На цьому фото Сула в районі Млинів на початку серпня 2016-го

На фото: Сула в районі Млинів в середині серпня 2018-го

 Висновок очевидний – води НЕ СТАЛО більше.

І не могло стати, тому що розчистка русла не допоможе наситити болота, бо води не стане раптом “більше” внаслідок неї. Навпаки: розчистки, як не прикро, тягнуть за собою падіння рівня води, сповільнення швидкості течії. А штучні перекати, до того ж споруджені з порушенням технології, як це має місце в районі Заводського, призводять до неодмінного погіршення якості води, її цвітіння. Ціанобактерії, або синьо-зелені водорості – головні учасники цвітіння води, що викликають масові замори риби й отруєння тварин і людей, наприклад, при цвітінні води у водосховищах України. Спорудження штучного перекату на тихоплинній Сулі, які уповільнили течію, призвело до прогресуючого їх розмноження в районі Заводського Лохвицького району Полтавської області і вище та нижче за течією русл річки від перекату.

Дивіться самі. Наступні фото, зняті 15 жовтня 2019 року, –  яскрава ілюстрація того, як в жодному разі не можна робити. А саме, грубо точково втручатися в природнє русло річки.

На цьому фото видна різниця у якості води р. Сула – верхня частина – це вода Заводського водосховища, перекритого штучою спорудою, внизу – природнє, озеро, яке живиться за рахунок підземних джерел. У водосховищі немає руху води, у природньому озері – вода прозора,  яка живить плавні вниз по течії

Це «смарагдове» море –  синьо-зелені водорості, які утворилися внаслідок спорудження 2017-го року так званого перекату в Заводському (фото знято 15.10.2019 року)

На цьому фото схематично зображені дві ділянки, які мали б чистити поблизу Пісок (чорною лінією обведені ділянки розчистки, а жовтою – зони намиву). Яка неодмінно призвела б до зменшення водності і цвітіння води в руслі в найближчі роки

Так мала б виглядати ділянка розчистки поблизу Пісок 

Тобто, сказати, що попередня розчистка Сули нічого не дала, цього замало. Насправді, так звані точкові, обнаучені так званими «вченими»  «поліпшення гідрологічного режиму Сули» нашкодили річці. До того ж, стали такою собі корупційною годівницею для їх ініціаторів, організаторів і виконавців. За недбалої державної політики та недостатнього рівня відповідальності з боку місцевої влади. І байдужості більшої частини мешканців.

Держава має негайно втрутитися в з’ясування причин того, що сталося з Сулою внаслідок попередніх розчисток та притягнути до відповідальності всіх фігурантів подібних експериментів. А також знайти рішення, як допомогти екосистемі річки. 

Зміна клімату, на жаль – не міф, кліматичні пояси зсуваються північніше, і колишній лісостеп, де тече Сула, ВЖЕ перетворюється на степовий регіон, це питання кількох десятків років. Тож прохолодніше не ставатиме і вода цвістиме, бо за зниження вмісту кисню та зростанні температури активно розмножуються синьозелені водорості.

 То чи варто до об’єктивної зміни клімату додавати варварське і свавільне розчищення русла? Завдаючи екосистемі річки непоправної шкоди?

 Чи саме час вже зараз змінити підходи? Усвідомивши, що річка вимагає уваги, захисту  і адекватного ставлення до її проблем і потреб з боку людини.

Гліб Плескач, Олександр Прекрасний, Єлизавета Сачура, Віталій Хоменко – «Громада Посулля»