Щоб розібратися, що ж сталося з річкою, і чим може обернутися чергове освоєння десятків мільйонів гривень на під прикриттям красивих слів про «екологічне  відновлення» ми звернулися до екологів і вчених.

Не переставала дивуватися тому, як абсолютно незнайомі і досить зайняті люди, не дивлячись зазвичай на пізній час і купу важливих справ, йшли назустріч. Особисто вникали, спілкувались, радили. А саме неочікуване – не відмахувались і не обходилися загальними фразами. А навпаки, читали і звіт ОВД, і проєкт, наші матеріали, і писали свої зауваження. Окрім того, давали контакти самих достойних фахівців, яких вважали за необхідне обов’язково долучити до вирішення проблеми. Безмежна їм за це вдячність. Деякі з зауважень вчених ми оприлюднювали раніше.

Громадське обговорення проєкту гідрологічного «поліпшення» Сули. Частина 1

Громадське обговорення проєкту гідрологічного «поліпшення» Сули. Частина 2

Громадське обговорення проєкту гідрологічного «поліпшення» Сули. Частина 3

Громадське обговорення проєкту гідрологічного «поліпшення» Сули. Частина 4

Громадське обговорення проєкту гідрологічного «поліпшення» Сули. Частина 5

Сьогодні до уваги читачів – роздуми саме гідролога – Віри Геннадіївни Смирнової, кандидата географічних наук, провідного гідролога Полтавського обласного Центру з гідрометеорології.

Про сучасний стан ріки

Ріка Сула – ліва притока Дніпра, бере початок на південно-західних схилах Середньоруської височини, у межах Сумської області України. Протікає переважно рівнинною територією Сумської та Полтавської областей і впадає в Кременчуцьке водосховище. Довжина річки 363 км, площа водозбірного басейну 18500 км². Ступінь заліснення її берегів дуже низький. Озера, болота з торфовищами зустрічаються рідко, переважно тільки в долинах річок. Прояви карстоутворення не зафіксовані. Середня багаторічна витрата води р. Сула в м. Лубни становить 28,7 м³/с. Максимальна витрата, що була зафіксована у 1942 році, складала 1140 м³/с, а найменша літня витрата – 0,38 м³/с. спостерігалась у 1939 році.

Для порівняння відмітимо, що середня багаторічна витрата води річки Ворскла в замикаючому створі м.Кобеляки близька за значенням до р.Сули і складає 33 м³/с. Проте найбільша витрата тут майже вдвічі менша – 580 м³/с, а найменша літня – вдвічі більша – 1,61 м³/с. Це свідчить про те, що стік води Ворскли по руслу проходить більш рівномірно через зарегульованість шлюзами, греблями ГЕС, а також через більшу залісненість і, заболоченість водозбору.

За останні десятиліття, особливо за останній рік на ріці у меженний період спостерігаються дуже низькі рівні води і значне зменшення витрат води. Наприклад, в окремі місяці літа 2018 року витрати води в ріці були менші за 20% від середнього за багаторічні значення і наближались до історичного мінімуму, що спостерігався у 1939 році. При цьому на мілководних ділянках спостерігалось значне обміління ріки, аж до пересихання. На плесових ділянках, де спостерігався застій води, відбувалось її цвітіння. Якість води в ріці стала дуже низькою, про що свідчать замори риби.

Річка реагує на скорочення кількості води відповідними змінами: зменшується швидкість течії, русло міліє, пересихають і вимирають бокові протоки і рукави. Порівняння старих карт р.Сули і сучасних космознімків добре демонструє таку тенденцію. Слід також пам’ятати, що коли річка міліє, пересихає – її русло швидко заростає. У подальшому їй дуже важко повернутися до свого природного стану навіть за умови високого водопілля. Тому у період маловоддя річки потребують особливого ставлення та захисту. Забігаючи наперед, відмітимо що саме тому для такої річки недопустимим є штучне розширення русла і створення нових рукавів і проток.

Побудований нами хронологічний графік дозволив підтвердити висновок про те, що з 80-х років минулого століття до наших днів на р.Сулі триває маловодна фаза з поступовим зменшенням усіх кількісних показників.

Нерозумна господарська діяльність в руслі, на заплаві та водозборі ріки значно підсилила негативний результат природного маловоддя. Використовуючи дані режимних спостережень в басейні ріки Сули (з тривалістю спостережень від 60 до 85 років) було проаналізовано зміни приросту стоку ріки ΔQ за період 1981-2017 рр. від верхнього гідропоста (с.Зеленківка) до нижнього (м.Лубни,) а також окремо для верхньої (с.Зеленківка – м.Ромни) та нижньої (м.Ромни – м.Лубни) ділянок ріки з врахуванням бічного притоку р. Ромен, р.Удай та р.Перевід. Приріст вираховувався як різниця між значенням середньорічної (середньомісячної) витрати води на вхідному та вихідному створах за мінусом суми середньорічних витрат води бічних допливів. Простіше кажучи ця величина приросту, враховує сумарний стік малих допливів, накопичення води в ставках, випаровування з поверхні річок і ставків, накопичення води в ґрунтах, заплавних протоках, в живій природі, а також забори води на полив тощо.

Рис 1 Хронологічний графік приросту середньорічних витрат води по довжині р.Сули

Загальне зменшення приросту середньорічного стоку за період 1981-2017 рр. складало майже 10 м³/с . При цьому на верхній ділянці до середини 90-х років спостерігалось різке зменшення приросту стоку, а потім – деяке підвищення й стабілізація. У нижній течії, на ділянці Ромни-Лубни, зниження приросту стоку було постійним. А в 2012 р. приріст середньорічного значення стоку був мінімальним (3,5 м³/с) , причому приріст на верхній ділянці перевищував значення приросту на нижній. Зв’язок між стоком в замикаючому створі і значенням приросту порушився. Тобто за останні роки р.Сула, по-суті, втратила стік такої притоки як Ромен, що має середньорічну витрату 2,2-4,7 м³/с.

Отриманий результат можна було б віднести на рахунок кліматичних змін, наприклад, аномально високих літніх температур повітря, проте неузгодженість зміни приросту на верхній і нижній ділянках свідчить про більш ймовірний вплив саме чинника людської діяльності, зокрема, створення великого рукава-водойми в районі с.Сенча, а також змінами у характері водообміну з підземними горизонтами в районі нафтових свердловин.

Все ж не слід забувати, що зміна водності річки у багаторічному розрізі залежить у першу чергу, від кліматичних характеристик (кількості опадів, температури повітря, дружності весни тощо) і у другу чергу,  від господарської діяльності на водозборі та в руслі ріки. На сьогодні виділено декілька фаз (циклів) зміни водності, тривалість яких складає 30 – 40 років.[Бібік В.В., Винарчук О.О., Лук’янець О.І., Хільчевський В.К. Просторово-часова характеристика стоку річок басейнів Сула, Псел, Ворскла/ Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія]. Нинішнє маловоддя – це наслідок накладання нерозумної діяльності людини на кліматичний мінімум водності. Існує висока ймовірність, що після 2020 року розпочнеться поступове зростання водності ріки. Правда, внаслідок глобального потепління очікується перерозподіл опадів між сезонами і збільшення водності буде спостерігатись переважно восени [euwipluseast.eu/images/2019/07/PDF/EUWI_UA_characteristics_Dnipro_Summary_UA_20190702.pdf]. Тому надіятись на швидке природне відновлення річки не слід.

Разом з тим, ріка Сула ще не втратила свою природну здатність до самовідновлення. Міжнародні експерти з водного господарства відносять до категорії «істотно змінені водні об’єкти» тільки нижню пригирлову ділянку ріки, що знаходиться під впливом Кременчуцького водосховища.[  Геопортал «Водні ресурси України» http://5.79.76.175:81/..]. Обєднавши зусилля, кошти, технічні можливості усіх хто має відношення до збереження Сули, можна її відновити.

Що ж можна зробити, щоб відновити річку?

У вчених гідрологів, екологів є багато ідей, пропозицій. Але, перш ніж їх вибрати і застосувати на практиці, потрібно проналізувати кожну дію, її екологічне, соціальне значення та економічний ефект.

• Перш за все виконати оцінку стану усієї ріки та її частин. І тут держава Україна почала робити перші кроки. З 2014 року розпочато роботи по екологічному моніторингу поверхневих вод. Виділено масиви поверхневих вод і затверджено методику оцінки екологічного стану річки (фізико-хімічні характеристики, гідроморфологічні, біологічні та неперервність її течії).

2.) Постійно здійснювати заходи по підвищенню екологічної свідомості з громадянами прилеглих до річки територій, школярами, фермерами, відпочиваючими, туристами тощо. Це дасть змогу зменшити забрудненість води, засміченість русла, зберегти прирічні насадження від вирубування, траву від випалювання, землі від ерозії і деградації. Одночасно здійснювати фінансову та інформаційну підтримку проєктів щодо дійсно природозберігаючої, природовідновлюючої діяльності.

Мова не йде про фейкові проєкти «відновлення гідрологічного режиму». Гідрологічний режим річки включає  декілька категорій: рівнів, швидкостей, витрат води, температури води, хімічного, біологічного складу тощо. Тому відновлення гідрологічного режиму – це дуже складний комплекс задач, який один проєкт вирішити не може. Застосування цих термінів тут – це свого роду обман, прикриття перед громадськістю. «Відновлення водності на ділянці» – це ще одна «фейкова» назва. Водність, тобто кількість води, що протікає в річці за рік може змінитися під впливом змін клімату, або шляхом проведення різних заходів на водозборі річки, (заліснення, розорювання, меліорація), а розкопавши русло річки водність змінити неможливо. Води в річці від цього більше не стане. На струмках розчищення джерел підземних вод може на короткий період підвищити водність, а на річках – ні. Навпаки, відомі випадки, коли розчищення русел річок призвело до зменшення водності. Наприклад, в с.м.т. Котельва після розчищення малої річки в прибережних криницях зникла вода і зменшилася водність річки.

3.) Важливо здійснювати заходи по відновленню усієї річкової системи. Один з видів такої діяльності – це  «ренатуралізація», «ревіталізація» річкових, озерних, водно-болотних екосистем. Існує, наприклад, хороший Європейський досвід відродження верхових боліт, які забезпечують стійке живлення річок та струмків, дають прихисток тваринам, комахам. [Крамер Д.А.Неруда М., Тихонова И.О. Европейский опыт ревитализации малых рек / Выпуск № 2 / 2012 БИОЛОГИЯ. ЭКОЛОГИЯ. ЕСТЕСТВОЗНАНИЕ. НАУКИ О ЗЕМЛЕ]. Для басейну Сули це дуже складно, але потрібно намагатись. Наприклад, у верхівї приток – р.Артополот, р.Бодаква були болота, які забезпечували більш-менш постійний стік води. Тепер вони зникли. Створення таких  верхових боліт здійснюється за рахунок заболочування земель від опадів (дощів і снігу).

Зазначимо, що в проєкті пропонується відновлення водно-болотних угідь в заплаві Сули, але за рахунок вод самої ріки. Для стоку води це не відіграє значної ролі.

4.) Не слід піддавати анафемі усі гідротехнічні роботи зі зміни параметрів  русла в руслі, але вони повинні бути природовідповідними, враховувати сучасний стан ріки і не шкодити довкіллю. Слід пам’ятати , що чим менша площа поперечного перерізу русла, тим більша швидкість протікання води. І навпаки: значне поглиблення і розширення русла незмінно приводить до уповільнення течії, застою води. Тому розширення русла є недопустимим для більшості малих річок. Поглиблення можливо тільки в межах 0.3-0.5 м для зняття шару намулу, сміття. Замість поглиблення русла краще запропонувати викошування і видалення водної рослинності, що сприятиме зростанню швидкості течії, зниженню температури води, зменшенню процесів замулення. Викошування водної рослинності необхідно на ділянках річок, де заростання водоростями досягає 30-40% поверхні води. Мова йде саме про водорості. Береговий рогіз навпаки  зменшує температуру води і очищає її. Приклад проведення подібних робіт в Латвії (р. Яунупе) показали, що значно підвищилась біологічна якість водотоку. Повторне заростання відбулось тут через 17 років. Видалення водної рослинності в заплавних протоках, озерах, болотах небажано, оскільки водно–болотні території стають свого роду пасткою для забруднюючих речовин, у тому числі важких металів, нітратів, нафтопродуктів.

Щодо перекатів, то слід пам’ятати, що чергування плеса і перекатів є природним явищем. Саме на перекаті більш швидка течія сприяє швидкому насиченню води киснем, що сприяє швидкому самоочищенню ріки. Коливання швидкостей і глибин в руслі на плесах і перекатах визначають видовий склад риб і безхребетних на дні ріки. Коливання глибин на плесі і перекаті річки Сула зазвичай невеликі (від 0,3 -0,7 до 1 м). Лише в окремих місцях, де річка підходить до високого берега, утворюються глибокі плеса. Тут перепади глибин на плесі і перекаті можуть досягати в межень 3 м. Тому  регулювання русла з малими похилами краще шляхом викладання на перекаті шару каміння, що може дещо збільшити швидкість течії.

Облаштування ж перекатів,  що мають висоту більше 3 м над дном і ширину до 15 м (як у розглянутому проекті), НЕДОПУСТИМО. Перекат тому і називають русловий, що він розташований тільки в руслі. Проектування піщаного перекату на заплаві – це просто перекриття русла.  Не може перекат бути вищим за рівень води в руслі. Це знову ж обман, «фейк». Підміна понять. Перекат у проекті – це поперечна піщана дамба, насип-перемичка, яка негативно змінює умови протікання на ділянці. До речі, у Європі під час «ревіталізації річок» прибирають бетонні плити з берегів і кам’яні відсипки, дамби в руслі. Це шкодить якості ріки.

5.Створення зони берегової рослинності. На берегах бажано насаджувати кущі, дерева, які затіняють прибережну зону, знижують температуру, закріплюють береговий схил. Взагалі залісення водозбірної території ( а можливо й насадження садів) позитивно вплине на режим ріки. Згадайте порівняння з Ворсклою.

6. Припинити скидання неочищених і слабоочищених стічних вод у річку. Направити кошти природоохоронного фонду на створення, вдосконалення очисних споруд на заводах, фермах, будівництво станцій для прийому відходів, створення безкоштовних мийок для автомобілів, килимів тощо. Вода в ріці цвіте не тільки тому, що її мало, а тому що в ній багато фосфатів, нітратів та інших хімічних речовин.
7. Обов’язково слід вимагати від керівництва екологічних організацій роботи по нагляду не тільки за здійсненням моніторингу стану ріки, а й за контролем і формуванням «дружньої до навколишнього природного середовища свідомості у населення і бізнесу». За необґрунтовану зміну русла ріки (не тільки в природоохоронній зоні), за намив територій ввести кримінальну відповідальність, як правопорушення відносно земель водного фонду.

Щодо самого проєкту та виконаної оцінки впливу на навколишнє середовище.

Виходячи з викладеного вище, зрозуміло, що проєкт «Відновлення гідрологічного режиму та екологічного стану р. Сула в Лохвицькому районі Полтавської області» не відповідає вимогам і, просто, здоровому глузду. Насправді ж, це проєкт «Розчищення русла Сули зі створенням штучної заплавної водойми», який не має відношення до відновлення режиму ріки та її екологічного стану. Найбільш образливо, що це сукупність обманів, «фейків», які прикриваються хорошою справою – охороною природи. Потреби у розчищенні русла на названих ділянках немає. Створення перекатів таких розмірів негативно вплине на річку, заплаву і на природу Сулинського заказника. Штучний поділ ріки на рукави недопустимий. Створення штучної водойми довжиною 1.62 км, шириною 20 м, глибиною 2-2,5 м (об’ємом біля 80 тис м³) призведе до зменшення стоку Сули на нищерозташованій ділянці загалом і, особливо, у перші роки після спорудження.

А для створення локальної зони відпочинку для жителів села Свиридівка, ймовірно, можна було обрати іншу ділянку ріки.

Виконана оцінка впливу на навколишнє середовище даного проекту є сукупністю оцінок окремих заходів і деяких робіт, але не відповідає на основне питання щодо доцільності самої ідеї проведення розчищення і створення водойми саме у даному місці.

І, насамкінець, Європейська «ревіталізація» – відновлення, потрібна не тільки нашим річкам, а й громадянам, керівникам, проектантам, екологам, а, особливо, чиновникам. Надія є?

Смирнова В.Г., кандидат географічних наук, провідний гідролог Полтавського обласного Центру з гідрометеорології