Про приватний Храм у центрі Лохвиці, зачинену каплицю для загиблих Героїв і нашу громаду.

Нещодавно соцмережі вибухнули обуренням з приводу зачиненої каплиці на міському кладовищі Лохвиці під час поховання Захисника України Володимира Миколайовича Голуба. Це трапилося не вперше і саме за подібних обставин. У вересні 2017 року двері цієї самої каплички замкнули перед українськими священниками, які ховали іншого Захисника України Сергія Віталійовича Войтера.

Чому каплиця замкнена саме тоді, коли вся громада на колінах вшновує і проводжає в засвіти своїх Героїв? Чому останній духовний обряд над тілом Воїна неможливо провести в каплиці на цвинтарі?

Адже, кладовище – комунальна власність громади. Якщо на його території побудували каплицю – то вона теж має служити громаді. То чому не служить?

Ми це спробували з’ясувати.

Витяги з держреєстрів вказують на те, що приміщення каплиці розміщене на землях комунальної власності.

Але належить каплиця не Лохвицькій громаді! А одній з релігійних громад міста – Релігійній громаді Благовіщенської так званої української церкви, яка, як структурна одиниця УПЦ, має станом на зараз безпосередній канонічний зв’язок з Московським патріархатом.

Цей факт підтверджено висновком релігієзнавчої експертизи, затвердженого Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті 27 січня 2023 р. № Н-8/11. Експерти і науковці дослідили Статут про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом (Російською Православною Церквою.

І чітко зазначили:

«1. Прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ НЕ ПРИЗВЕЛИ до розриву церковно-канонічного зв’язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.

2.УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв’язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб’єктності.

3. Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено».

Отже, попри маніпуляції священнослужителів УПЦ, вона залишається складовою частиною – структурним підрозділом ворожої церковної організації в Україні, а Онуфрій (справжнє ім’я Березовський Орест Володимирович) є діячем і посадовою особою РПЦ – постійним членом Синоду РПЦ, про що до сьогодні зазначає офіційний сайт російської церкви. У своїй діяльності УПЦ керується статутом Російської Православної Церкви (глава 10) і підпорядкована патріарху Кирилу.

Тобто, демонстративно зачинені двері каплички – це не випадковість. Це свідомий вибір власників каплиці.

Які сьогодні, на 9-му році російсько-української війни і на другому році повномасштабного вторгнення не визнали, що перебувати і надалі в лоні РПЦ – церкви, яка благословляє і освячує  вбивства українців – це є їхній ідеологічний і моральний вибір. І в даному випадку не важить, що «батюшка у нас хороший». Важить лише те, що в центрі громади й надалі функціонує церква ворога. Церква, яка не визнає права на існування України як держави. І яка, будучи однією з основ «рускава міра», всі роки відновленої Незалежності української держави своїм «служінням кату» наближала цю війну.

Станом на зараз історичне приміщення Благовіщенського Храму м. Лохвиці є об’єктом культурної спадщини. І вже за цим статусом, згідно закону, підлягає збереженню та охороні, а також повинна бути доступною для якомога більшого кола зацікавлених людей і всіляко популяризуватися.

Але, як і каплиця, приміщення Храму використовується виключно тією самою релігійною громадою, підпорядкованою і досі російській церкві.

Більше того, земля ПІД ХРАМОМ В ЦЕНТРІ МІСТА – ЗГІДНО ДОКУМЕНТІВ, ЗНАХОДИТЬСЯ ВЖЕ В ПРИВАТНІЙ ВЛАСНОСТІ. А не в комунальній власності громади. В приватній власності Релігійної громади Свято-Благовіщенської церкви Полтавської єпархії УПЦ. Це підтверджено витягом з Державного земельного кадастру.

Хто ж ці власники (засновники) РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ БЛАГОВІЩЕНСЬКОЇ УПЦ, які на сьогодні невідомо яким чином отримали в приватну власність те, що має належати всій громаді?

Судячи з відкритих реєстрів, це такі приватні особи:

Засновники – фізичні особи (10):

ТОВСТЯК МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ (м. Лохвиця), – директор

КРИВОШЕЯ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ (м. Лохвиця),

ЗАСЛАВЕЦЬ ВАЛЕНТИНА ГРИГОРІВНА (м. Лохвиця)

ЗАСЛАВЕЦЬ ОКСАНА ГРИГОРІВНА (с. Свиридівка),

СЄМЬОНОВА ВІРА ІВАНІВНА (с. Млини),

ОСТАПЕНКО ТАМАРА МИКОЛАЇВНА (м. Лохвиця),

ЧЕРВЯК ВОЛОДИМИР ДАНИЛОВИЧ (с. Риги),

ЛЕМЕШКО СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (м. Лохвиця),

ОЛЬШАНСЬКА ГАННА ФЕДОРІВНА (м. Лохвиця)

ВОВК ТЕТЯНА ПЕТРІВНА (м. Харків).

(Довідково: сім’ю Заславець і Вовк Т.П. поєднує спільна власність в ТОВ “Українське борошно”).

Окрім Благовіщенської релігійної громади, Товстяк М.Ф. є також керівником наступних організацій:

1. СВЯТО-ДУХІВСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (с. Харківці; ЄДРПОУ 33840411).

Засновники – фізичні особи (3):

ТОВСТЯК МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ (м. Лохвиця),

ЗІНЧЕНКО ОЛЕКСІЙ ФЕДОСІЙОВИЧ (с. Западинці),

БУРДА ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ (с. Харківці).

2. РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (с. Безсали; ЄДРПОУ 33989616).

Засновники – фізичні особи (3):

НАЙДА ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ (с. Безсали),

ХАРЧЕНКО ЛІДІЯ ІВАНІВНА (с. Безсали),

ГЛУХ МАРІЯ СЕМЕНІВНА (с. Безсали).

3. РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ІЛЛІНСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (с. Луценки; ЄДРПОУ 33989621).

Засновники – фізичні особи (3):

ТОВСТЯК МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ (м. Лохвиця),

ШКИРЯ ВІТАЛІЙ ГРИГОРОВИЧ (с. Луценки),

САВЧЕНКО ОЛЕКСАНДРА ГРИГОРІВНА (с. Луценки),

ТЕРНО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ (с. Луценки).

Лохвичани прекрасно знають цих засновників не на словах, а по їхніх справах.  А тому висновки зроблять самі.

Декілька днів тому Президент України Володимир Зеленський в своєму зверненні до українців заявив: «Україна не допустить, щоб у держави-терориста залишилась хоча б якась можливість маніпулювати духовністю нашого народу». І це тільки питання часу, коли в Україні не залишиться церкви ворога.

Вочевидь, за таких обставин, саме від принципової позиції голови громади, депутатів і небайдужих громадян залежить, коли ворожій церкві не буде місця на території громади. Коли буде повернуте громаді майно, яке фактично в неї вкрадене.

Окрім того, як жителька громади, я хочу знати, хто, поіменно, надавав дозволи на те, щоб майно, яке належить всій Лохвицькій громаді, опинилося в ПРИВАТНІЙ власності купки осіб – виразників інтересів російської церкви. Хто і за яких обставин дозволив побудувати на комунальній землі «каплицю роздору»? Звісно, я хочу, щоб прізвища цих людей були відомі громаді і в наступних поколіннях, як нагадування про темні плями в історії нашого краю.

Так як Благовіщенський Храм знаходиться на вулиці, названій іменем Тараса Шевченка, дозволю собі нагадати його пророцтво, в тому числі і про війну, яку сьогодні цілком можна сприймати, як «плату за любов до ката». І наступне геніальне пророцтво Кобзареве: «Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина розвалиться… і з-під неї встане Україна. І розвіє тьму неволі, світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти!” (“Великий льох”)

P.S. Принагідно нагадаю, що у 2008 році саме представники Благовіщенської церкви Кременчуцької єпархії Української православної максимально протидіяли виділенню Православній церкві України землі під відновлення знищеного  більшовиками Собору Пресвятої Богородиці.  І позивалися у Лохвицькому районному суді до Лохвицької міської ради про визнання незаконним рішення № 29 від 12.06.2008 року тринадцятої сесії Лохвицької міської ради п’ятого скликання «Про дозвіл Різдво-Богородичній релігійній громаді УПЦ КП у м. Лохвиця на збір матеріалів, щодо місця вибору розташування собору на земельній ділянці по вул. Гоголя-28 а».

У 2011 році Товстяк М.Ф. намагався через суди відібрати в УПЦ КП церкву в селі Мехедівка – попри спротив місцевої релігійної громади. І патріотично налаштовані українці – жителі громади тоді перемогли.

Сьогодні в Благовіщенській церкві не правлять панахиди за загиблими українськими Захисниками, аргументуючи тим, що ці хлопці – начебто «вбивці».

Знаючи тепер все це, кожному вирішувати – чи з Україною його душа і його справи, до якого Храму ходити і якому Богу молитися.

Єлизавета Сачура