Які саме «гідрологічний режим і екологічний стан» р. Сула мають відновлюватися? Доісторичні? До будівництва ставків і водосховищ в басейні річки? Чи можливо ще якісь? Вкрай невдале, ні про що, формулювання проекту.Саме такими визначеннями долучився до обговорення  горезвісного проєкту «Відновлення гідрологічного режиму та екологічного стану р. Сула у Лохвицькому районі Полтавської області» доктор технічних наук, провідний науковий співробітник відділу природних
ресурсів Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України,
професор кафедри гідротехнічного будівництва та гідравліки Національного університету водного господарства та природокористування Д.В. Стефанишин.

Загальний коментар до проекту. Які саме «гідрологічний режим і екологічний стан» р. Сула мають відновлюватися? Доісторичні? До будівництва ставків і водосховищ в басейні річки? Чи можливо ще якісь? Вкрай невдале, ні про що, формулювання проекту.

Будь-які терміни, що використовуються в екологічній політиці, у втручанні в довкілля, мають бути чітко визначені, певним чином вимірюватися, і підлягати контролю і моніторингу. Що у цьому зв’язку можна сказати, наприклад, щодо заявлених в проекті термінів «екологічний стан», «відновлення», «гідрологічний режим», «несприятливі метеорологічні умови», «орієнтовний небезпечний рівень впливу», «орієнтовні допустимі концентрації», «погіршення нормативного стану навколишнього середовища», «помірна зарегульованість», «великий вплив на водний режим» та інших подібних термінів?
Вважаємо, що маніпуляція подібними термінами може розглядатися як вид «наукової» корупції, або ж намагання прикрити некомпетентність.
Втручання в довкілля з метою так званого «відновлення» – це своєрідна гра «з нульовою сумою». В результаті заявленої екологічної політики (чи дії) хтось, хто нашкодив, має програти (Стаття 66 Конституції – «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки»), тобто «заплатити» за свої попередні дії. Бажано, звичайно, щоб програвав («платив») саме той, хто, в нашому випадку, змінює «гідрологічний режим та екологічний стан р. Сула у Лохвицькому районі».

Хто це?
1. Загальна довжина річки становить 482 км, площа басейну 19600 км2. Падіння ріки 136,6 м, середній уклон 0,28%. Яке падіння (похил) на визначеній для «відновлення» ділянці?
Ріка Сула має розгалужену гідрографічну мережу. Загалом в р. Сула впадає 44 притоки І-го
порядку (> 10 км) загальною довжиною 1589 км, а також 63 притоки ІІ і ІІІ порядків загальною довжиною 1356 км. Відсутня навіть елементарна кількісна оцінка «розгалуженості» гідрографічної мережі. Чи присутні притоки на визначеній ділянці?

Весь басейн р. Сула густо заселений і знаходиться в лісостеповій природно-кліматичній зоні.
Лісистість басейну 12%, заболоченість 6,6%. Має бути порівняння «до» і «після». На
ділянці «відновлення», вверх за течією від ділянки «відновлення», вниз за течією.
2. Зарегульованість басейну р. Сула ставками і водосховищами помірна і великого впливу
на її водний режим не має. Яка все-таки оця «помірна» зарегульованість і оцей її
«невеликий вплив»? Наприклад, з рікою-аналогом, де подібне «відновлення» не
планується. В басейні розташовано 5 водосховищ загальною площею водного дзеркала 1085
га і об’ємом 29,1 млн. м3. ??? Де – вище за течією, нижче за течією? Яка площа і об’єм
ставків? Які, хоча б ймовірні, втрати на випаровування та фільтрацію з водосховищ та ставків? Коли і ким ці штучні водойми побудовані?
3. Стік ріки нерівномірний по роках. Чи є гідрологічні (водомірні) пости на річці, де
вони розташовані, як довго ведуться гідрологічні спостереження на них? Якщо є,
то де гідрологічні ряди – максимальних витрат, середньорічних, мінімальних в
літню (відкритої води) і зимову (холодного періоду) межінь? Середній багаторічний
стік р. Сула за рік в створі І с. Білогорілка складає 11,5 м³/с (361 млн. м³). За який період?
Десь поділося майже півтора мільйони м³ стоку (За рік при нормі 11,5 м³/с має бути 362664000 м³.). Багаторічні коливання витрат води у річці пов’язані зі змінами
кліматичних умов та періодами впродовж року. Де це можна побачити, як не на рядах
даних спостережень на водомірних постах? Найбільші витрати спостерігаються у період
весняної повені – до 35,0 м³/с, що складає 53% всього річного стоку, найменші витрати в
серпні, вересні – в середньому 3,0 м³/с. На якому саме гідрологічному (водомірному)
посту на річці такі витрати спостерігаються? Де він розташовується, вище за течією, нижче за течією, на ділянці «відновлення»? Для прикладу, на річці Случ (загальна довжина 451 км, площа водозбірного басейну 13,8 тис. км², для Сули це 482 км, 19600 км², відповідно) на гідрологічних постах «Громада», «Новоград-Волинський» та «Сарни» з 1989 р. середньобагаторічні спостережені витрати становлять 7,4 м³/с, 23,8 м³/с, 193,9 м³/с, відповідно; середньомінімальні витрати літньої межені – 1,4 м³/с, 9,0 м³/с, 15,2 м³/с; середньомінімальні витрати зимовогоперіоду – 2,3 м³/с, 11,4 м³/с, 25,6 м³/с; середньомаксимальні витрати – 40,5 м³/с, 193,9 м³/с, 410 м³/с; максимальні спостережені витрати – 178 м³/с, 709 м³/с, 1530м³/с. Що за найбільші витрати, які спостерігаються у період весняної повені на р.Сула – до 35,0 м³/с? Це середньорічні, чи максимально спостережені за якийсь невідомий нам період на невідомому гідропосту? І чому така мала ця витрата?
4. За останній період по усіх водомірних постах регіону (яких саме) спостерігається
зменшення максимальних витрат весняних повеней, що пов’язується із загальним потеплінням клімату, збільшенням частоти зимових відлиг і, відповідно, із зменшенням накопичення снігу та зарегулювання стоку в ставках і водосховищах. Маємо суперечність щодо пунктів 2 і 4. Виявляється якийсь вплив зарегульованості на водність річки все-таки є? При цьому зменшення інтенсивності повеней (де це можна побачити?) зменшує здатність русел річок до самоочищення та сприяє їх замуленню (за рахунок чого?).
5. Сучасні фізико-геологічні процеси на ділянці проектування проявляються в ерозійно-
акумулятивній дії річки, підмиві берегів та їх обвалу (чому це відбувається, з яких
причин? Можливо саме з причинами цих явищ і слід боротися?), перенесенні матеріалу розмиву та утворення відмілин, що негативно впливає на її гідрологічний,екологічний та санітарний стан.
6. Ситуаційний план (гідрологічна схема) розташування наведено на рис. 3. Що саме на
цьому рисунку має відношення до гідрології?
7. Відновлення гідрологічного режиму вказаних розчищуваних ділянок р. Сула передбачено в межах існуючого русла, без перевищень природного заглиблення дна ріки. Де це можна
побачити – «природне» заглиблення дна ріки, на який це час, наприклад, на який
рік, і як ситуація змінювалася в часі? Відновлення перекатів передбачено на ділянках
природного підвищення дна ріки – там, де перекати існували раніше. Коли саме вони
існували і чому, якою була їх динаміка, коли вони зникли і з яких причин?
8. Розчищене русло річки відтворить свою гідрологічну спроможність та природну водність
(Що таке «природна» водність? На який рік вона встановлювалася?) і забезпечить
пропуск розрахункових витрат води (Що це за витрати?), акумулювання і відведення
поверхневого стоку з прилеглих територій (Що це за стік, звідки?). Середня глибина води в
меженний період у межах ділянок розчистки на даний час становить 0,9 м, після завершення робіт – становитиме 1,9 м. З урахуванням підпорів від влаштування перекатів проектна глибина в руслі становитиме 2,1-3,2 м. Яким на разі є заглиблення русла – «природним»,«перетвореним» чи «штучним»? Скільки часу існуватимуть штучні перекати? Що буде з часом зі штучними плесами? Як можна збільшити водність без збільшення
кількості води?
9. Безпосередній вплив на підземні води відсутній. Ріка Сула є водоприймачем ґрунтових вод з оточуючої території. Як це поєднується? Якщо річка водоприймач ґрунтових вод, то
маніпуляції з нею мають впливати на ґрунтові води? Проектний рівень води в річці
залишається незмінним і підтримується штучними піщаними перекатами в руслі. Що таке
«проектний» рівень?
10. Відсутність видів риб з охоронним статусом свідчить про напружений стан відтворення риб і підтверджує екологічну доцільність проведення гідротехнічних робіт по розчищенню із відновленням перекатів підвищеної водності. Що таке «напружений стан відтворення
риб», «перекат підвищеної водності»? Звіт в цілому перенасичений великою кількістю подібних «невизначених» термінів, «жонглювання» якими може вводити в оману більшість людей, а також може використовуватися в дебатах і навмисно, щоб досягти своєї не завжди чесної мети.
11. Після виконання планованих робіт, інший негативний вплив на водне середовище, який був в процесі планованої діяльності, буде відсутній. Як вище зазначалося, планована діяльність призведе до значного оздоровлення р. Сула на ділянці її впровадження. Знову мутний термін «значне оздоровлення». Те, що негативний вплив буде відсутнім, не
доведено. Автор вважає, що негативний вплив буде відсутній, ми вважаємо, що він буде присутній. Хто з нас правий? Слід пам’ятати про принципову наукову невизначеність наслідків рішень, що стосуються довкілля, подолати яку без аналізу і врахування можливості різних сценаріїв, в тому числі і з негативними наслідками, неможливо.
12. Кумулятивний вплив на об’єкти довкілля малоймовірний. Що в цьому випадку означає
«кумулятивний» і «малоймовірний»? Як це встановити? В чому саме буде проявлятися «кумулятивний вплив»?
13. При прогнозуванні оцінки впливів на довкілля в даному звіті використовувався метод
математичного моделювання, за допомогою якого можливо кількісно оцінити величину
значень та відносну участь різноманітних впливів. Як це зроблено і чи взагалі робилося
не показано. При цьому ще й зазначається наступне:
Окремо варто зазначити, що в літературних джерелах немає будь яких прийнятих
математичних методів прогнозування впливу на навколишнє природне та соціальне
середовища такого специфічного виду діяльності, як розчистка малих річок від мулу та від
вищої водної рослинності, улаштування укосів берегової лінії, поліпшення умов відтворення
водних живих ресурсів. Це неправда. Не існує таких «специфічних видів діяльності»,
для яких не можна було б запрогнозувати наслідки. Зрештою, прогнозування
може виконуватися в межах як детерміністичного, так і імовірнісного (логіко- імовірнісного) підходів, з використанням відповідних методів. Прогнозування (передбачення) може здійснюватися і з залученням експертних оцінок. Автор просто не володіє компетентностями, щоб будь-яке прогнозування виконати.
Також, немає методів пілотного моделювання та прогнозування. Не можливо використати й
аналоговий метод, тому що в науковій літературі відсутні наукові дослідження по аналізу
довгострокових змін малих річок після їх часткової розчистки та інших вказаних видів
діяльності. Це теж неправда. Звідки тоді, наприклад, ось це: – розчищення русел
шляхом їх спрямлення, з метою осушення заплав для с/г використання, зрізання перекатів часто призводить до знищення річок, перетворення їх на водовідні канави. Аналогії можна знайти для будь-якої ситуації. Просто для цього теж треба володіти відповідними
знаннями та компетентностями. В екологічних та довкілевих питаннях слід чітко розрізняти науку та її можливості і політику та її можливості. В науці шукають істину. Звичайно, при
цьому можуть і помилятися в наукових висновках, прогнозах чи передбаченнях,
але в науці не допускається відверте «жонглювання» термінами, посиланнями на
відсутність даних чи інформації, потрібних методів, відверте демонстрування
власної некомпетентності тощо. Політика ж завжди орієнтується на ціль, а цілі
можуть бути різними (наприклад, будь-якою ціною отримати фінансування тощо).
Щоб нівелювати «політичну доцільність» політика має хоча б допускати різні
альтернативи (взаємовиключні рішення) та точки зору, різні стратегії (засоби,
технології) досягнення цілі, зважати на різні думки та пріоритети, вибирати між
ними, враховувати конкурентні оцінки та різне розуміння екологічних принципів,
термінів тощо. Наукове дослідження, а оцінка впливу на довкілля має всі ознаки
такого дослідження, має допомагати політиці розібратися в проблемі, а не
скористатися проблемою, а це можливе лише тоді і лише тоді, коли науковець
пропонує і формалізує різні оцінки, пропонує різні альтернативи, аналізує факти і
робить логічні (причинно-наслідкові) висновки з них, оцінює альтернативи, в
тому числі і з врахуванням формалізованих суб’єктивних експертних суджень, та
сприяє вибору серед них доцільної на основі чітких критеріїв прийняття рішень, а
не за критерієм «ми вважаємо» чи подібному йому. Тільки таким чином можна
розмежувати наукову складову оцінки впливу на довкілля (ОВД) – переповнену
сумнівами і намаганнями в них розібратися, і «технічну» його складову –
виконанням формальних вимог Закону про ОВД.

В звіті ж універсальним експертом з усіх питань виступає сам автор і лише він.

Зокрема, він робить наступний безапеляційний «експертний» прогноз:
Тому, можливо зробити експертний прогноз:
– розчистка безумовно призведе до оздоровлення гідрологічного та гідробіологічного стану не тільки на ділянці розчистки, але й на річці в цілому;
– розчистка ділянок р. Сула не буде негативно впливати на будь-які компоненти навколишнього середовища;
– розчистка ділянок р. Сула буде мати позитивний вплив на соціальне середовище, так як
значно поліпшить умови життєдіяльності населення, що мешкає на її берегах;
Втім, автор звіту залишає дещо і на відкуп вже й так постраждалої, і цілком
можливо в результаті діяльності інших водо- та природокористувачів, що впливають на річку поза межами заявленої ділянки, стороні, яка, оплативши реалізацію заявленої мети (відновлення водності русла р. Сула в районі сіл Білогорілка та староріччя в районі с. Свиридівка у Лохвицькому районі Полтавської області, відновлення рівнів поверхневих і ґрунтових вод на оточуючій території, обводнення існуючих боліт і припинення пожеж на болотах) може не лише програти (заплатити за проблему, можливо створену і не нею, бо в дослідженні так і не виявлено джерела порушень та їх причини, й не отримати бажане), а й буде змушена займатися проблемою, можливо ще й більш складною після втручання, далі вже самостійно: – для збереження відновленого екологічного стану ділянок р. Сула після розчистки, необхідно один раз на 2-3 роки проводити підтримуючу розчистку річки місцевими громадами.
В цьому зв’язку варто згадати і про моніторинг, який згідно з рекомендацією
«експерта», мабуть має здійснювати місцева громада. Зазвичай під моніторингом
розуміються цілеспрямовані і систематичні (тобто, на постійній основі) спостереження за визначеними компонентами або параметрами об’єкта чи процесу, спеціальним чином організовані в просторі і в часі, а також комплекс методів обробки даних та прогнозування поведінки досліджуваного об’єкта, процесу, явища за даними спостережень на основі математичних моделей. Як саме це робитиме місцева громада?
Безперечно, що моніторинг ніколи не буде вичерпним, але він має бути в основі екологічної політики, й супроводжувати рішення, яке приймається. Немає моніторингу – немає екологічної політики, а є або некомпетентність або ж відверта маніпуляція й обман. Для річок як водних об’єктів моніторинг, щонайменше, має охоплювати чотири напрямки: гідрологія, гідрохімія,гідробіологія і гідроморфологія. Виконуватися на рівні водозбірного басейну. Всі напрямки – важливі і мають реалізовуватися до тих пір, допоки не будуть
встановлені пріоритети та реальні причини виникнення проблемної ситуації.
14. Передбачені розрахункові компенсаційні платежі за забруднення навколишнього
середовища за період проведення робіт (за І чергою)складуть – 22324,80 грн, в т.ч.: 50,99 грн –за утворені відходи, 22273,81 грн – за викиди в атмосферне повітря. Загальна сума
компенсаційних коштів по втраті рибопродукції за І чергою проектування складе 29 280,88 грн.
Вважаємо, що загалом вкрай негарним є подібне «жонглювання» цифрами при
розв’язанні екологічних проблем. В цьому конкретному випадку, по-перше, не можна з такою точністю (до копійки) розрахувати завдані збитки та шкоду довкіллю. По-друге, загалом, не завжди те, що можна виміряти акуратно і звисокою мірою довіри, є насправді доречним при прийнятті рішення. В питаннях довкілля розподіл вигод і затрат (хто отримує і хто платить) завжди є більш важливим, ніж відношення сукупної вигоди (оплату діяльності) і сукупних затрат (відшкодування) для того, наприклад, хто планує втручатися в довкілля з метою на цьому заробити. Не може вважатися кращим рішенням те, що дає лише
сподівані і які не можливо жодним чином монетизувати вигоди місцевій громаді
(більшості), перекладаючи на неї затрати, в підґрунті яких ще й шкода, яку
невідомо хто завдав, бо винного так і не встановили. При цьому вигоди отримує
ще й той, хто теж втручається в довкілля.
15. Крім того, підвищення рівня ґрунтових вод призвело до того, що течії малих річок – теж
сповільнилися. Як наслідок може передувати причині? Це може вважатися й загальним зауваженням до ОВД, в якому причинно-наслідкові відношення не розкриті з жодного питання.
16. Розчищення річок має значення не тільки для збереження екології, а й підвищує якість
життя людей. Отримавши глибоке русло, вода йде з дворів та підвалів прибережних населених пунктів. За минулі роки реалізовані десятки екопроектів, які безпосередньо не стосуються безпеки людського житла, проте значно покращують водний баланс території, що в кінцевомурезультаті впливає на якість життя. Де приклади? Чому тоді ці приклади, як аналоги тощо, не використано в прогнозах?
17. Труднощів у процесі підготовки звіту з «Оцінки впливу на довкілля» планованої діяльності не виникало, окрім відсутності деяких затверджених методик для комплексного прогнозування впливу на довкілля. Які саме «деякі» методики дозволили б автору виконати
«комплексне» прогнозування? І чи можна вважати роботу виконаною, якщо таке
«комплексне» прогнозування відсутнє?

Водночас, діючі на сьогоднішній день ДСТУ, ДБН, інструктивно-методичні матеріали та інші нормативні документи, що використовувались при проведенні оцінки впливу на довкілля дають можливість досить об’єктивно оцінити вплив планованої діяльності на довкілля. Які саме «інструктивно-методичні матеріали та інші нормативні документи» і стосовно яких питань? В яких з них, наприклад, мова йде про річку: гідрологія, гідрохімія,
гідробіологія, гідроморфологія. Що, зрештою, означає оце «досить об’єктивно»?
18. Щодо зауважень.
1. надати висновок незалежного екологічного аудиту попередньої діяльності відповідно до
вимог Закону України «Про екологічний аудит». Відхилено;
3. детально розкрити інформацію виконання вимог та дотримання умов вже отриманих
дозвільних документів у компетентних державних органах з їх копіями та надати копії
документів щодо результатів перевірки всіх державних контролюючих органів. Відхилено;

Навіть ті оцінки та документи, які можливо дозволили б прояснити ситуацію в
контексті «причина-наслідок», за формальними ознаками було проігноровано.
Стефанишин Д.В., доктор технічних наук, провідний науковий співробітник відділу природних ресурсів Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, професор кафедри гідротехнічного будівництва та гідравліки Національного університету водного господарства та природокористування

Також наведемо зауваження Доцента кафедри землеустрою, кадастру,
моніторигу земель та геоінформатики НУВГП Василя Корбутяка.

На нашу думку, декларування деяких цілей проекту, зокрема відновлення рівнів води
шляхом розчищення, намір покращити стан річки шляхом штучного створення перекатів
свідчить про нерозуміння процесів формування русла та роботи річкової мережі як однієї з
ланок ерозійних процесів. Також для розробки дієвих рішень не вистачає аналізу
багаторічних змін на водозборі, що власне і призвели до зміни річки. Як наслідок,
необґрунтовані заходи спричинюють неефективність та шкоду значної частини проекту.
Русловий процес, форма та розміри гряд, плесових ділянок є результатом
співвідношення кількості води, наносів, та чинників, що обмежують руслові деформації.
Взаємодія названих компонентів протягом певного (тривалого для рівнини) часу формують
риси русел річок. Відповідно до водного режиму, кількості опадів, ерозії на водозборі
формується така будова дна та звивистість річки, щоб гідравлічний опір на ділянці
відповідав умовам рівномірного розсіювання енергії річки по всій її довжині від витоку до
гирла, а також забезпечував перенесення продуктів розмиву вниз за течією річки.
Тому значну частину передбачених земляних робіт не можна вважати «відновленням»,
запропоновані проектом насипи в руслі не є характерні для природного стану річки. Тут
швидше йде мова про нове будівництво штучних елементів на річці та прирічковій території
– піщані насипи та поглиблення.
Якщо під відновленням розуміти спрямування потоку води у старі русла, котрі зараз
річка не використовує, тоді треба враховувати, що і вверх, і вниз за течією річка в той час
теж мала інше русло. В такому випадку проект має містити оцінку гідравлічного опору на
ділянці, змін похилів для різних варіантів «відновлення», тобто відкату до колишнього стану.
Доцент кафедри землеустрою, кадастру,
моніторигу земель та геоінформатики НУВГП Василь Корбутяк.

Сьогодні пан Дмитро Стефанишиш в коментарях у Фейсбук стосовно цієї теми поставив слуше запитання, звернувшись до в.о. голови Держводагенства Михайла Хорєва: «було б добре, пане Михайле, не доводити проблему до такого стану. Чому науковці усунені від реальної роботи? Чому з ними не консультуються, хоча б на громадських засадах? Чому, наприклад, агенство зовсім не цікавиться тим, що твориться з малою гідроенергетикою? Не все науковці можуть робити лише тому, що їм цікаво розібратися в проблемі. Науку слід навчитися і підтримувати. І для початку хоча б мати інформацію, що, де і ким робиться». І з цим слушним запитанням важко не погодитись.