Субота, 20 Квітня, 2024

Горіння на Вишневському полігоні ТПВ – отруює місто

Минулого тижня кілька днів поспіль, незважаючи навіть на дощ, не могли загасити пожежу на Заводському полігоні ТПВ. Жителів міста та села Токарів від задушливого смогу врятував вітер, який на щастя дув у протилежному напрямку. Це далеко не перша пожежа на сміттєзвалищі і все частіше, і частіше, а то й безальтернативно озвучується версія навмисного підпалу.

В пам’яті заводчан і не тільки, ще не стерлися пристрасті, коли 26 лютого цього року в місцевому БК проходило громадське слухання стосовно будівництва сміттєпереробного, а вірніше сміттєспалювального заводу біля села Вишневе. Незважаючи на скажені потуги районної влади місцеві жителі, які вщент заповнили залу і стояли навіть у проходах, після чотирьох годинних дебатів практично одноголосно прийняли рішення щодо недоцільності будівництва того заводу. При тому вказавши на те, що лобіюючи його будівництво, Лохвицька районна рада грубо порушила права громадян, гарантовані Конституцією України на безпечне для життя та здоров’я довкілля.

Того дня головуючи на засіданні, міський голова Віталій Сидоренко тріумфував, а голова РДА Володимир Рязанов ганяв жуваки на скулах від досади і безсилої злоби. Адже заводчани «строїли» його разом з полтавськими «спецами», які не могли навіть з папірця вірно назвати технічні терміни, як молодого в учєбці. Але не все було «в шоколаді» і в пана Сидоренка. Недаремно стосовно тієї події «ЛК», надрукувавши статтю «Заводчани дали відкоша “дітям лейтенанта Шмідта” із Полтави», зокрема наголошував наступне:

 «Правда і для міської ради, особисто для Віталія Сидоренка події 26 лютого, попри вдало завершеної конференції, стали по суті Пірровою перемогою і відкрили скриню Пандори. Адже на питання, що він буде робити із міським полігоном сміття, який кожного літа смердить димом на місто і навколишні села, він відповіді так і не дав. Але тепер люди мовчати про це також не будуть. Як що у вирішенні цієї проблеми буде проявлятися, як і раніше, бездіяльність, то не виключено, що в тому залі знову зберуться люди, але вже по іншому питанню… І тоді Віталій Володимирович не відбудеться розповідями та скаргами на таку-сяку обласну владу, яка не дала йому нових сміттєвозів. Врешті-решт чим вони могли зарадити, аби не горіло сміття? Хіба що натягали б його ще більше».

Пане, мер, даремно Ви принципово «не читаєте» «ЛК». Якщо і далі так підуть справи, то абсолютно не виключено, що події почнуть розгортатися по вказаному в тій статті сценарію. Спочатку очільник ГО «Громада Посулля» Олександр Прекрасний, не зважаючи на Ваш кислий вираз обличчя, 18 жовтня на пленарному засіданні сесії міської ради, не з місця, як це роблять чомусь Ваші «перелякані» депутати, а від мікрофона розповів про постійне горіння та підпали на сміттєзвалищі, про те що сміття давно вже скидається за його межі у сусідні відстійники. Підняв Олександр Сергійович і питання «райзівських» промислових відходів, натякнувши, що це вже може стосуватися навіть компетенції прокуратури. Ви тоді, Віталію Володимировичу, «засмикалися» і не придумали нічого розумнішого аби просто перервати виступ Прекрасного, не давши йому висловитися до кінця. Але це не допомогло, тому що в скорому часі, знову ж таки по питанню полігона ТПВ, звернувся до Вас депутат районної ради Юрій Прийма. Директору міського комунального підприємства Володимиру Мельнику довелося пофантазувати, даючи на його запит письмову відповідь. В якій, окрім іншого, оприлюднювалися наполеонівські плани про будівництво в наступному році, тобто коли практично завершується термін експлуатації полігону, огорожі навколо нього. Виходить як в тій українській народній пісні «Не давала, не давала – та й дала!». Крім того Віталію Сидоренку довелося погодитися на пропозицію Юрія Прийми щодо проведення громадського слухання стосовно загрозливої ситуації на міському полігоні ТПВ біля Вишневого.

І хоча відтепер, за твердженням того ж мера, міська влада стала «публічною», але організацією майбутнього слухання, він вважає, мають зайнятися активісти, а не ті, хто в міській раді протирає штани та спідниці, отримуючи при тому добру платню за рахунок громади. Отож якщо вам, шановні заводчани, не байдуже здоров’я ваших рідних і власне, то підтримайте активістів і прийдіть на те зібрання. Дата проведення якого буде оголошена пізніше. Ви відбилися від небезпечного, масштабного експерименту над своїм довкіллям і здоров’ям, тобто від будівництва сміттєспалювального заводу. Але, на жаль, маєте «під носом» практично щоденно вогнище зараження, яке горить, або тліє на сміттєзвалищі. Підтвердженням вищезгаданого є наступна інформація, яку надав редакції депутат районної ради Сергій Грибовод.

Розглянувши Ваше депутатське звернення щодо надання інформації по кількості захворювань на ацетонемічний синдром дитячого населення, онко захворювань серед дитячого населення та щодо інформації по онкозавхворюваннях у Лохвицькому районі та зокрема по Заводській АЗПСМ, повідомляємо про наступне:

Інформація про ацетонемічний синдром дитячого населення

2014 2015 2016 2017 2018
Лохвицький район 162 214 279 272 262
м. Заводське 63 66 93 85 96

Інформація про онкозахворюваність серед дитячого населення

2014 2015 2016 2017 2018
Лохвицький район 7 5 5 4 4
м. Заводське 2 3 2 2 2

В Лохвицькому районі знаходиться на «Д» обліку у онколога – 999 чол., з них по Заводським АЗПСМ – 249 чол.

Населення міста Заводського складає 12% від загальної чисельності по району, а онкохворих, на жаль, в місті налічується 25%, тобто показник вдвічі більший від того, що маємо в районі. Звичайно автор цієї статті не береться стверджувати про прямий зв’язок постійного горіння сміття та технічних відходів на полігоні біля Вишневого і чисельності тяжких захворювань серед населення Заводського. Але безперечно – горіння пластику, гуми і т.п., під час якого присутня вся таблиця Мендєлєєва, не додає позитиву довкіллю. За твердженнями санітарно-епідеміологічних та екологічних служб горіння побутового сміття викликає онкозахворювання та інші негаразди для здоров’я. І все ж давайте повернемося до початку нашої статті. Не претендуючи на істину в останній інстанції, рекомендую ознайомитися зі змістом розмови кореспондента «ЛК» і Сергія Грибовода. Звичайно в нього є свій комерційний інтерес, стосовно технічних відходів елеваторів, але факти і цифри річ вперта. І на них не можливо не зважати.

 – Сергію Миколайовичу, на Вашу думку, що відбувається на полігоні біля Вишневого, чому воно постійно задимлене? І взагалі, кому і навіщо, якщо це відповідає дійсності, потрібно його підпалювати?

– «Якщо відходи горіли на площі 400 м2, то розгоралися вони не один день. Ми з Вами живемо в одному місті, практично в одному мікрорайоні. Тож пригадайте як в суботу ввечері 2 листопада, коли вітер дув у наш бік від Вишневого, у повітрі відчувався чад і неприємний специфічний сморід горіння сміття. Отож, на мою думку, насправді на полігоні ТПВ відбувається наступне: тільки тоді, коли практично сміття догорає, керівництво КП повідомляло про те пожежників. Але і те робити почало тоді, коли їм було зроблене зауваження, що вони замовчують загоряння. Врешті-решт поміркуйте і зрозумійте: аби зайнялося відразу на ділянці довжиною у 150 м, потрібно щонайменше приїхати бензовозу і облити все навкруги соляркою чи якоюсь іншою легкозаймистою рідиною. Адже якщо навіть горить сухе поле, тобто солома, а мені доводилося таке гасити, то це відбувається не миттєво.

Але це лише слова, а я хочу привести розрахунки. Яким чином можна розмістити на тому полігоні щорічно 5-7 тисяч тонн відходів тільки з «райзівського» елеватора, при тому що туди возять свої відходи й інші підприємства? Щільність тих відходів 100 грам на 1 літр, тобто 15-ти кубовий автомобіль везе їх від 800 до 1200 кг. Після цього множимо 5 тисяч тонн на 100 грам на літр і отримаємо 50 тисяч м3 щорічних технічних відходів тільки від «райзівського» елеватора. Наш полігон має 150 м довжини і 100 м ширини, тобто  1500 м2. Отож відходи, про які йде мова, на такій площі мали б лягти купою, висота б якої сягала 35 метрів. А за десять років – 350 метрів. Скажіть, ви хоч раз таке бачили? Виходить, якщо його не палити, то куди дівати все те, впродовж 10 років роботи елеватора? І чи варто тоді дивуватися, аналізуючи показники онкозахворювань у Заводському? Як на мене, горіння на Вишневському полігоні ТПВ – отруює місто.

Але і це ще далеко не все. В мене наступне питання до керівників міської ради і підпорядкованих їм керівників КП. Чому нехтуються інструкції щодо глибокого зберігання чи утилізації сухих, легкозаймистих відходів? Адже там чорним по білому написано, що відходи такого типу мають доводитися до 70% вологості. Тобто прийняли 1 тонну відходів – вилийте 1,5 тонни води і тоді вони ніколи не будуть горіти. Хто повірить, що насправді таке відбувається? А якщо так, то розглянемо цю проблему з іншого ракурсу. Припустимо, що елеватор за добу завіз 10 “ЗІЛів” сухих легкозаймистих відходів, загальною вагою 15 тонн. Згідно інструкції, їх треба перемішати із 20-ма м3 води. За свідченням керівника КП пана Мельника, його підприємство має угоду з елеватором на приймання технічних відходів на ту ж саму суму, за якою приймаються побутові відходи. А тепер зателефонуйте на Полтавське чи Кременчуцьке сміттєзвалище, там офіційно приймають сухі, легкозаймисті промислові відходи і ви дізнаєтеся, що все те “задоволення” коштує за ціною більше 600 грн. за тонну. Тепер наші 15 тонн множимо на 25 грн і отримуємо – 375 грн. Саме такий “прибуток”, мовбито, має КП. Скажіть, за такі гроші можна затягнути туди 20 цистерн води? Звичайно, з економічної точки зору це не реально. А якщо так, то чому тоді комунальне підприємство, підпорядковане міській раді, робить такі знижки елеватору? Адже різниця в ціні між прийманням технічних відходів на офіційних Полтавських і Кременчуцьких полігонах, і тій, по якій приймаються у нас, становить майже 3000%. І лише за один рік, мова піде не про тисячі, а про мільйони гривень.

І на завершення, повертаючись ще раз до питання хто палить і чому горить, хочу спитати тих же комунальників: Якщо ви все те категорично заперечуєте, то навіщо і випадково чи ні, порушуєте інструкції впродовж багатьох років?».

P.S.  Звичайно заводчани і читачі «ЛК» пам’ятають про екологічний скандал цього літа, коли того ж Сергія Грибовода, не безпідставно, звинувачували в тому, що внаслідок діяльності його підприємства по виготовленню пелетів, вони потерпали від забруднення повітря неприємним сморідом. На сьогодні до підприємства Сергія Миколайовича не має жодних зауважень. Він отримує свіжу сировину, згідно угод, з Пирятинського, Лубенського та Гирявоісківецького елеваторів. До речі, в Білогорілці також працює подібний завод, який переробляє технічні відходи з Гирявоісковецького елеватора. Але там стосунки між підприємством і виробником пелетів зовсім інші. Елеватор сам доставляє відходи в Білогорілку. В інших районах і громадах, де ще розташовані елеватори, місцева влада навіть інвестує кошти для подібних переробних заводів. На тому ж Гадяцькому елеваторі ніхто нічого не спалює на сміттєзвалищі, а переробляє сировину за допомогою такого ж самого обладнання і переробника як в Заводському. У нас, на жаль, місцеві елеватори чомусь не хочуть продавати підприємцю свої відходи, а навпаки, аби їх позбутися, платять самі, при тому не важко здогадатися кому. Чи не зацікавить ця ситуація оновлену прокуратуру і поліцію?

Після пожежі на сміттєзвалищі біля Вишневого, один Інтернет-портал розмістив у себе статтю під назвою «Сила і безсилля громади щодо вирішення “сміттєвої проблеми”». Отож, шановні заводчани, прийдіть на громадське зібрання і доведіть автору і всім хто за ним стоїть, а також своєму меру, що громада міста не безсила. І вона зможе поставити на місце усіх кого треба, хто на те заслуговує.

Олег Лісняк, редактор газети «Лохвицький край»