Четвер, 20 Червня, 2024

Про тупий піар на темі Великодня і намагання політиків «пропетляти» щодо церкви

Серед велелюддя і єднання лохвичан на Великодні свята навколо помісної української церкви – ПЦУ, постало питання, а хто ж з публічних людей Лохвицької громади  також освячував Великодні кошики принципово з українським священником.

Коли я запитала у настоятеля Храму Іоана Хрестителя ПЦУ в м. Лохвиця отця  Всеволод Бігун, хто з керівників громади був на Літургії чи освяченні, то він назвав депутатів Анатолія Білана (ВО Свобода) та Романа Різника (ЄС).
Ну і звісно люди цікавилися, де святив кошика обраний голова Лохвицької міськради Віктор Радько (від партіі Довіра).
Щоб унеможливити будь-які здогадки, я напряму поцікавилася у Віктора Івановича, чи святив він та його родина Паску, і якщо так, то в якій церкві. На що він відповів, що не святив ні в тій, ні в тій. Мовляв, так зробити порадила дружина, намагався певне віджартуватись у відповідь.
Піднесені люди  жваво ділилися враженнями, раділи, що їх зібралося так неочікувано для них самих багато.
Мені ж розповіли, що нещодавно голова Миргородської райради Наталія Гирка (від партіі «Довіра») порадила підлеглим і однопартійцям на останній з нарад «не лізти в питання церкви». Побічно цю інформацію підтвердило привітання чиновниці у Фейсбуці до Великодніх свят. Воно – в кращих традиціях совка, знеосіблене і казенне. Запит людей на очищення духу від впливу ворожої церкви – чиновницею залишився не поміченим.
А яка ж позиція вже не районного, а обласного керівництва «Довіри».
Фактичним її лідером в Полтавській області є Олександр Біленький. Як же він привітав громаду? На своїй публічній сторінці на фоні його літнього портрету – загальні слова. Жодної уваги до проблеми УПЦ і необхідності позбавлення українців духовної окупації.
А от на іншій, особистій, де він здебільшого останнім часом демонструє майже щодня свої пробіжки, звичайні , щоденні, для зміцнення здоров’я, знайшла дивне фото – воно вгорі. І про нього далі. Цей чиновник вирішив піаритися і на пробіжках. І тепер не просто бігає, а виявляється «бігає для фронту». Міряючи кожний кілометр тисячею гивень. І перераховує ці гривні волонтерам. Сумнівна така піар-акція, тим більше за березень він відзвітував за майже 90 тисяч перерахованих коштів. Якщо вони його, то невже в чиновника така зарплата? Якщо це кошти ще когось, то чому про це ніде не вказано. І майже щоразу – фотозвіт про «біганину Біленького для фронту» –  в нових кросівках.
А на Великодень, якийсь «геній піару» порадив йому позувати з великоднім кошиком не під церквою, чи в Храмі, а одягненому як на пробіжку.  (Можна з таким же успіхом було «накреативити» з ластами і маскою)
І саме цікаве – позував головний полтавський довірівець чомусь на фоні річечки. Якщо розібратись, пробіжка якось не дуже пов’язується з освяченням Великоднього кошика. І якщонавіть припустити, що він дійсно під час тренування забіг посвятити Паску, то напевне, на радощах зробив би фото на фоні відповідного храму. Чим проявив би свою громадянську позицію, адже він публічна особа. І у властивій йому манері він фотографує майже кожен свій крок.
А так, склалося враження, що Олександр Біленький в такий спосіб намагався уникнути прив‘язки до тієї чи іншої конфесії. Але явно переборщив. І виглядає, що йому того кошика посвятив не інакше, як Водяний з цієі річки(((.
Дай, думаю, гляну на публічну позицію найголовнішого Довірівця – нардепа Олега Кулініча.
Вже очікувано, тема церков по за увагою політика. Але й тут є кумедна деталь. Чомусь великоднє привітання «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» він підписав власним ім‘ям. І тут схоже «майстри піару» не допрацювали. Бо виглядає, наче саме йому, Кулінічу, належить авторство звичного для вірян великоднього привітання. А може він хотів підкреслити, що він також «пароль знає».
То хто ж така взагалі «Довіра», якщо іі головні функціонери вдають з себе сліпих, глухих і німих в той час, коли люди вже зробили свій однозначний вибір і чекають від них адекватних дій. Дії цих довірівців говорять більше, аніж їхні слова. Яка після цього може бути до них довіра?
Єлизавета Сачура