Як перейменувати вулиці в Лохвицькій громаді, не скотившись в махровий популізм
18 квітня у Лохвицькій міській раді відбулася робоча нарада щодо перейменування вулиць та провулків на території громади.
Про це йдеться в повідомленні Лохвицької міської ради у Фейсбук.
Судячи з інформації, в нараді брали участь депутати, старости та начальники відділів виконавчого комітету міської ради. На жаль, немає інформації стосовно того, чи діє в міській раді спеціальна комісія з декомунізації, за участі в її роботі краєзнавців, істориків, правників, журналістів, громадських активістів.
Ситуація з перейменуванням топонімів на виконання, як цього вимагає Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки», в Лохвицькій громаді триває вже не перший рік. Основна частина вулиць у населених пунктах Лохвицької громади уже перейменована.
Однак цей процес ще не завершився. І є перелік вулиць, які можуть підлягати до перейменування. Також пропозиції щодо їх нових назв надійшли від працівників сфери культури та жителів громади.
Як повідомили в міській раді, «за результатами роботи наради, узгоджено порядок проведення самої процедури обговорення можливих варіантів нових назв вулиць, депутатами та старостами з залученням жителів громади, будуть проведені обговорення та консультації з приводу зміни назв, з подальшим несенням отриманих результатів на розгляд профільних депутатських комісій». Сподіваємось, що цей Порядок буде найближчим часом оприлюднений, як і буде організоване публічне фахове обговорення.
Що унеможливить дилетантські перейменування.
І тут варто дослухатися до думки жителів всієї громади, а не тільки жителів окремо взятої вулиці. А передусім, до порад істориків. Які в загальних рисах, зводяться до того, що там, де це можливо, вулицям мають бути повернуті історичні назви, якщо вони не пов’язані з імперськими символами чи персоналіями. При перейменуванні вулиць, варто оглядатися лише на власну (громади, України) історію та культуру, але не на тоталітарну її складову.
Щодо пропозицій називати вулиці іменами загиблих Захисників. Виглядають вони занадто популістськими.
Згідно статистики, озвученої міським головою Віктором Радьком 13 квітня, на Лохвиччині вже 40 загиблих, 15 без вісти зниклих, щонайменше п’ятеро в полоні. Війна ще далека до завершення. І вибірковий підхід в перейменуванні вулиць саме в цей час не є виправданим, а також протирічить здоровому глузду.
Тому що досвід цивілізованих держав свідчить про те, що імена всіх без виключення Героїв громади мають бути увіковічнені в умовному Пантеоні Героїв – місці, де їм завжди можна віддати шану. Такий Пантеон має виховувати наступні покоління українців незламності українського духу і патріотизму.
Тому не варто вестися на популізм незрілих політиків, які в гонитві за примарною «популярністю» сьогодні пропонують називати вулиці іменами щойно полеглих Героїв.
А назви наших вулиць мають відображати те багате історичне, культурне насліддя Лохвицької землі, яке ми маємо знати.
Єлизавета Сачура
