45, 6 млн. грн. витратила Лохвицька громада за останні 20 днів 2023-го року, включно зі своїми підрозділами. З найкоштовнішого – придбання дороговартісного медобладнання, капремонт Лохвицької ЗОШ № 2, придбання товарів військового призначення. Традиційно левова частка витрат – це зарплата вчителів, працівників апарату міськради, лікарів.
Головна тема
«Кажуть бачили, як батюшку Міхаіла виводили в кайданках. А ще чули, як на території Благовіщенської церкви стріляли». А ще «розкольники захопили Храм в Лохвиці». Вирує лохвицька «народна усна творчість», малює все нові картинки стосовно останніх подій навколо Благовіщенської церкви. Що ж було насправді і що сталося, розповідаємо.
«Кажуть бачили, як батюшку Михаіла виводили в кайданках. А ще чули, як на території Благовіщенської церкви стріляли». Вирує лохвицька «народна усна творчість», малює все нові картинки стосовно останніх подій навколо Благовіщенської церкви. А що ж було насправді?
Хто отримав кошти з бюджету Лохвицької громади за перші 10 днів грудня? Як щоденно витрачені кошти, копієчка до копїєчки, перетворюються на десятки, а потім сотні тисяч і мільйони, спробуємо показати на невеличкому періоді часу.
Для всіх лохвицьких депутатів «потреби лікарні» – це як магічне заклинання. Яке зобов′язує їх йти в сесійну залу і голосувати.
Зараз керівники громади разом з депутатами і фінансистами радяться, на що будуть витрачені кошти бюджету Лохвицької громади в 2024-му році.
Будь-яка громада сьогодні – це умовно родина. Яка успадкувала певну спадщину, заробляє і витрачає. Дбає про наймолодших і літніх. Будує, навчає, лікує, відпочиває, постійно вчиться і розвивається. І при цьому обдумано і ощадливо витрачає зароблене. Чітко визначаючи пріоритети. І пам‘ятаючи про всіх.
2023-й рік добігає кінця. Незважаючи на повномасштабну і кровопролитну війну, Лохвицька міська рада з початку цього року витратила більше 30-ти мільйонів гривень на ремонти доріг в громаді.
Як би наше минуле не намагалися від нас приховати, чи то Російська імперія, чи то совєти, як би його не переписували і не перекручували, воно не зникає. Кров даремно не ллється. Бо в правдивому минулому – ключі для розуміння нашої сили, невивчені уроки, які цього разу мусимо вивчити заради майбуття.
Вшанування 90-ліття Голодомору 1932-1933 років в Лохвицькій громаді відбулося так би мовити, «на ходу». Без відчуття єдності пережитої спільної історичної трагедії.