Продовження. Початок: Товариство сільських господарів Лохвиччини. Сто літ минуло, проблеми схожі. Документ

На нещодавніх установчих зборах спілки сільських господарів в Лохвиці, на якому авторка цих рядків була присутньою,  одним з першочергових було питання організації навчання сільгоспвиробників.  Так само, понад сто років том саме питаннями навчання опікувалися тодішні очільники спілки. І виглядало це як «розповсюдження сільгосподарських знань і популяризація наукових даних».

Аналізуючи звіт про діяльність товариства 1896-1898 років, яке на той момент проіснувало вже перші десять років,  можемо тільки подивуватися різноплановості і системності тодішніх навчань.  Для їх проведення Міністерством землеробства і державного майна були відряджені в Спілку три лектори-спеціалісти. Кожний з них прочитав по декілька спеціалізованих лекцій:

• про розмноження рослин, щеплення та облаштування плодового саду;
• теоретична (взимк)у, а згодом (навесні)  демонстративно-практична з бджільництва, з відвідуванням пасік Лохвицького повіту;
• про обробіток ґрунтів і заходи з попередження шкоди для озимих від вимерзання і ожеледиці, про способи зберігання органічних добрив і застосування їх для підживлення чорноземів.

Особливою популярністю, як зазначено в звіті, користувалися лекції з бджільництва.

Відзначено також, що під час слухань (лекцій)  бджолярі з різних місць повіту заявили правлінню прохання про заснування при Спілці Комітету Бджільництва.

Цікава також статистика по кількості зібрань, ініційованих правлінням, з різних питань,  вхідної та вихідної кореспонденції. Так за два звітних роки було проведено 16 загальних зборів, 3 – зборів у справах бібліотеки, зборів членів кредитного товариства – 7; засідань правління – 46; засідань правління по розгляду бібліотечних справ – 24; загальних зборів Кустарного комітету – 3.

Про бурхливу діяльність товариства свідчить також кількість  вхідної та вихідної кореспонденції: 3843 та 4216 відповідно.

Варто відзначити, що тогочасні члени Товариства, заплативши членський внесок в розмірі 5 рублів ((для розуміння багато це чимало, рекомендуємо джерело, де наведена вартість продуктів в рублях приблизно на той час), могли записатися в члени Обласного з”їзду сільських господарів Південної Росії.  В архівах збереглася заява на вступ в члени Спілки, датована 1910-им роком, тобто 24-м роком існування Товариства.

Свідченням плідної діяльності товариства є і наступний архівний документ, який напевне надсилався його членам з властивим для тієї доби зверненням М.Г. (мілостівий государь) іі відповідними лексичними зворотами.

В ньому, зокрема, пропонувалося повідомити потребу в насінневому матеріалі з метою формування, за сучасним визначенням, гуртового замовлення у великих постачальників насіннєвого матеріалу. А також кожен потенційний замовник міг вказати, якому постачальнику він надає перевагу.

Свідоцтвом тогочасного «маркетингу» є і наступне оголошення, коли для визначених сортів кормових рослин пропонувалися особливі умови реалізації. А саме – «за півціни» та при виконанні певних умов.

А в момент реалізації, покупцеві видавалися докладні рекомендації щодо агрокультури вирощування, говорячи сучасною мовою.

Виглядали вони так:

Тобто, і сто років тому господарювали сільські господарі на Лохвиччині вміло і вправно, так, що в них є чому вчитись і сьогодні. І можна тільки уявити, якою була в Україна зараз, якби всі ці люди уникли катастрофи, влаштованої спочатку більшовиками, а потім їх безславними нащадками. Які здебільшого керують країною і сьогодні.

Єлизавета Сачура

P.S. Щира подяка за допомогу у підготовці матеріалу – працівникам Лохвицького краєзнавчого музею імені Григорія Сковороди, справжнім поціновувачам історії Лхвицького краю і патріотам своєї землі.