Вчора лохвичани вкотре мали змогу переконатися, що росії і її латентним прихильникам вірити НІКОЛИ не можна. А імпровізований церковний антимайдан, який розіграли спочатку в стінах Лохвицької міської ради, виглядав дуже по-московитськи.

21 серпня Ревізійна комісія Благовіщенської релігійної громади ПЦУ, обрана повноважними загальними зборами лохвичан 04 червня 2023 року, мала зайти в Благовіщенську церкву. Щоб провести інвентаризацію. Цей етап мав стати завершальним на шляху переходу релігійної громади від УПЦ до ПЦУ.

Кожний охочий міг бачити в соцмережах, як на прохання голови Лохвицької громади Віктора Радька 15 серпня ми зустрілися в його кабінеті з НЕ УПОВНОВАЖЕНИМИ жодними зборами представниками УПЦ. «Заради спокою в громаді» – пряма мова Віктора Радька.

Підозрюючи, що насправді ці зустрічі не матимуть конструктиву і є елементарно затягуванням часу, ми все ж  намагалися той конструктив шукати. Зробивши збори максимально публічними. І проявляючи максимальну толерантність.

Інтереси УПЦ, до цього часу  не забороненої в Україні релігійної структури, яка на сьогодні не визнана світовим православ ’ям, а пов ’язана з ним виключно через Руську православну церкву, в Лохвиці представляв НЕ УПОВНОВАЖЕНИЙ жодними зборами громадянин Анатолій Заславець. Навіть «не диякон», за його власними словами. І, як виявилося, батюшка, а не отець, Міхаіл. Батюшки – це у московитів, вони зазвичай брешуть, а отці – це українські пастирі і брехати у них – це тяжкий гріх). Батюшка Міхаіл збрехав, власноруч поставивши підпис під зверненням в поліцію зі звинуваченнями мене особисто і В. Зінченка в закликах до силового захоплення Благовіщенської церкви. Збрехав також, заявивши, що до нього не зверталися віряни з приводу необхідності порвати з московською церквою. І не тільки це.

Зустріч 17 серпня тут:

Зустріч 17 серпня завершилася публічними домовленостями в присутності Віктора Радька про те, що нарешті 21 серпня уповноважена зборами Ревізійна комісія безперешкодно зможе розпочати свою роботу. В обмін на надану можливість лохвицьким прихильникам Онуфрія помолитися в Храмі 19 і 20 серпня.І молитися в подальшому в двох будівлях (на Гудзюрині і в капличці на цвинтарі), які належать Благовіщенській релігійній громаді.

Вранці 21 серпня члени Ревізійної комісії погодилися, знову виключно заради спокою в громаді, робити ревізію в присутності «засновників» Благовіщенської релігійної громади із числа УПЦ. Потрібно віддати належне юридичній службі Лохвицької міськради. Виглядало, що юрист громади щиро шукав порозуміння в церковному питанні.

21 серпня громадянин Заславець в кабінет міського голови не з’явився. Всі публічні домовленості, дані ним в присутності батюшки Міхаіла на камеру особисто, були порушені. «Третейський суддя» Віктор Радько, який судячи з усього просто підіграв Заславцю в його намірах максимально затягнути час, не наважився визнати очевидний факт: представники ПЦУ свого слова дотримали. Анатолій Заславець навпаки, дане ним слово порушив, натомість збрехав і втік, підставивши вчергове «батюшку» Міхаіла і залишивши його розігрувати дешевий церковний антимайдан. Замість задекларованого «спокою в громаді» продовжувати якомога довше сіяти саме неспокій. Почерк пана Заславця незмінний. Вчинив колотнечу і шасть.

Анатолію Заславцю не звикати. Антимайдани – то взагалі його стихія. І перевірена роками «практика». Будучи головою Лохвицької РДА за часів януковича він запам’ятався лохвичанам організацією поїздок бюджетників на так званий антимайдан, організований ворожими спецслужбами в Україні. А ще кажуть, що «делегував» двох своїх замів Кирієвського і Маляренка на сєпарський з’їзд в Сєвєродонєцк.

Шкода, що один Янукович заочно віддувається за всіх маленьких януковичів. Які як ті гнійники на тілі України, до цього часу отруюють «організм». Не зазнавши належного «лікування» від правоохоронної системи. І не тільки в Лохвиці. Не притягнуті до відповідальності за пособництво фсб-ним антимайданам, місцеві януковичі з українськими паспортами під різними личинами насправді підживлюють «рускій мір», як тільки можуть.

На щастя, вчорашній церковний антимайдан, спочатку в стінах міської ради, а потім і в стінах Благовіщенської церкви – виглядав жалюгідно. І дуже по-московитськи. Все з тими ж «стояніями», «распєвами» точно не українською мовою, невеличкої групи навряд чи віруючих, радше купки сектантів. Які лише на словах начебто за Україну, а на ділі – клянуться в вірності «мамі -церкві» (тобто РПЦ) і заявляють, що «до кінця» будуть з кирилівськм Онуфрієм і з УПЦ, не визнаною в самостійному статусі жодною із православних церков, бо вона була і лишається пов’язаною пуповиною з ворожою РПЦ.

Але дешева вистава завершилася нічим. Звісно, в нас не було намірів ані штурмувати святі стіни церкви, ані зрізати замки, ані силою захоплювати церкву. Ми зафіксували в присутності поліції факт не допуску членів Ревізійної комісії на територію церкви, після чого подали відповідну заяву до поліції.

А лохвичани вкотре мали змогу переконатися, що росії і її латентним прихильникам в українських громадах, в які б шати вони не рядилися, – вірити НІКОЛИ не можна.

Що переважній більшості депутатів абсолютно байдуже, яка церква потрібна громаді, і чи потрібна вона взагалі. Бо вони і без церкви наче «бога за бороду вхопили». А  для частини і понині московитський Мгарь – то їхня улюблена «обитель».

Міський голова – взагалі за власним зізнанням «не дуже віруючий». Може тому й досі воліє радше до ролі «третейського судді», аніж до чіткої проукраїнської позиції в питанні церкви. Інакше б точно не дозволив в своїй присутності Заславцю виголошувати російські наративи про «фашистів, які утискають свободу совісті і не шанують демократію».  І взагалі вчорашнього служаку режиму януковича не допустив би до участі в ДФТГ. А також не толерував би, щоб вчителі в Лохвицькій громаді, які виховують наших дітей, сьогодні не тільки відкрито захищали позицію церкви з центром в країні агресорці, а і на камеру несли маячню про міфічні майдани в росії. І не надсилав би в державні органи на захист місцевого підрозділу УПЦ документи з явними ознаками фальсифікації.

Ситуація з церквою проявила всіх. А вчорашній церковний антимайдан по-лохвицьки війнув недалеким ганебним минулим часів януковича і ще раз нагадав, ким були і залишаються його справжні організатори.  І це на десятому році відкритої агресії росії проти України.

Ганьба учасникам вчорашнього жалюгідного дійства на території Благовіщенської церкви. Які свідомо чи напівсвідомо підіграли вчора ворогу України зсередини.

Віряни Автокефальної української ПЦУ молитимуться в Благовіщенській церкві в Лохвиці. І московитського церковного духу на залишиться на лохвицькій землі. Але не в наступні вихідні, як це мало б бути. А дещо пізніше, про що повідомимо громаду додатково.

В зв’язку з офіційною забороною проводити з 21 серпня масові заходи, доведеться почекати і  з проведенням велелюдних парафіяльних зборів Благовіщенської релігійної громади.

На нашій Богом даній землі жоден антимайдан, в тім числі церковний, – не життєздатний і приречений на провал. В Україні завжди були, є і будуть Майдани, на яких гартується Воля, Віра, Прямостояння і Український Переможний Дух.

Єлизавета Сачура, учасниця ініціативної групи з переходу Благовіщенської релігійної  громади з УПЦ до ПЦУ,  голова Ревізійної комісії, уповноважена парафіяльними зборами 04 червня 2023 року.