Мабуть колись, у сиву давнину, так на чесну і правдиву раду збиралися козаки. Без примусу, з доброї волі. Щоб обговорити наболіле. А головне, порадившись – прийняти рішення і захистити себе і свою землю.

5 лютого 2019 року актова зала Укртелекому, яку орендували організатори Установчих зборів Спілки сільських господарів, не змогла вмістити всіх охочих. Тамбур і той був переповнений.  Ініціативна група, яка ґрунтовно готувала установчі збори, запросила на них як фермерів, незалежно від кількості оброблюваної ними землі, так і одноосібників (таке слово з недалекої минувшини довелось почути сьогодні), і бджолярів, і переробників агропродукції.

«Хочу Вам сказати, що ви зараз тут присутні – це нащадки тих, кого репресували в 1917, 1933 роках, в період колективізації. Тобто, по суті всі ми тут українці, які тільки зараз починають відроджуватись», — говорить  Володимир Степанович Зінченко, один із ініціаторів зібрання, він же голова зборів. Далі він озвучує мету, заради якої зібралися, і яка буквально «висить у повітрі» – захистити інтереси людей, що працюють на землі в районі.

Володимир Степанович нагадав, що минулого тижня, наступного дня після анонсу сьогоднішнього зібрання, по дзвінку з райдержадміністрації було створене також “об’єднання сільських виробників”. Обговорювати його не будемо, говорить він. Ми до нього відношення не маємо. Ми не виключаємо можливості, щоб фермер був членом обох товариств. Щоб стати членом нашого – сільський господар має написати заяву, пояснює головуючий, дотримуватися Статуту і долучатися до роботи Спілки.

Далі йде обговорення положень Статуту. Саме під час обговорення внесене доповнення про створення на основі Закону про громадські формування з охорони громадського порядку, осередку з фізичного захисту майнових інтересів членів Спілки. Це вкрай необхідно і на часі в умовах, коли в районі вже були спроби рейдерських захоплень землі, які так і не знайшли до цього часу належної правової оцінки. Володимир Зінченко передає слово присутньому Олегу Апостолу, який саме й запропонував внести до Статуту можливість членам спілки на фізичний захист при спробах рейдерства. Він ділиться досвідом своїх колег – сільських господарів з іншої області, які у відповідь на те, що майже щодня рейдери молотили чиє-небудь поле, у взаємодії з керівництвом райвідділу поліції, у відповідності до чинного законодавства закупили зброю. Після чого рейдерство припинилось. «І уявіть у нас, якщо така маса людей, – показуючи на присутніх, говорить Олег, – вийде захищати когось одного. Де будуть ті рейдери?». Учасники установчих зборів вирішили, що питання створення такого осередку – одне з пріоритетних на повістці денній. І найближчим часом такий осередок буде створений з учасників Спілки в з представництвом на теренах всіх сільських рад.

Саме в зв’язку з випадком рейдерства в Яхниках Лохвицького району, кілька років тому, коли в силовий спосіб були відібрані і передані землі нинішньому очільнику альтернативного фермерського об’єднання, вперше звучить прізвище “Шамрицький”. Саме на його користь тоді за допомогою завезених у район”титушок” були відібрані одні з перших 600 гектарів землі в районі. Володимир Зінченко говорить: «І коли я звернувся до Рязанова (Володимир Рязанов, — голова Лохвицької РДА), що це означає, то він відповів, що то Шамрицький найняв охоронну фірму. А всі ж Ви в районі знаєте, що на той час у Щамрицького навіть вил не було. Тобто якщо ми зараз не станемо на захист самих себе, то тоді нам нічого створюватись», — підсумовує він.

Надалі Григорія Шамрицького згадують неодноразово, зле і з недобрим сміхом. З реплік випливає, що режим преференцій, створений в районі саме цьому чоловікові, викликає неабияке обурення присутніх.

«А за рахунок яких коштів ваша спілка існувати зібралася?», — кидає репліку присутній на зібранні депутат обласної ради Микола Бондар. Він ледь приховує своє роздратування тим, що відбувається. Не звик Микола Митрофанович до подібного формату, коли не по нотам, заздалегідь розписаним начальством. Дещо згодом, після жвавого обговорення робочих питань в залі, і після ще декількох своїх реплік, які йдуть в розріз з загальним настроєм в залі, Микола Бондар, демонструючи незгоду, залишає зібрання.

Але питання фінансового забезпечення в залі викликає інтерес. Мало того, сільські господарі розуміють, що без юридичного супроводу і належної інформаційної підтримки їм не обійтись. Як і без утримання людини, яка б могла координувати роботу Спілки з усіх поточних питань. А це все звісно вимагає коштів. «Ми надіємось тільки самі на себе. І ходити з протягнутою рукою ми не збираємось», — відповідає на питання Миколи Бондаря Володимир Зінченко. Під кінець зборів сільські господарі приймають рішення про те, що кожен член Спілки відраховуватиме на її утримання по 20 грн. з оброблюваного гектару.

Збори одноголосно обирають керівні органи спілки. Голова – Зінченко, заступники – Борисенко, Іванись. А далі з голосу вносять пропозиції щодо членів ради Спілки – сільських господарів від кожної сільської ради. Впадає в око, що люди без вагань називають, схоже, самого достойного серед себе. А ті, кого назвали, майже ніхто не відмовляється брати на себе відповідальність. І видно, що все це без “заготовок”. Що делегують дійсно самих авторитетних. У підсумку, 18 сільських господарів обрані до керівного органу – ради сільських господарів, як це передбачено Статутом. Їх прізвища: Шевченко, Гонта, Стешенко, Чумарний, Сердюк, Апостол, Литвиненко, Москаленко, Тарасенко, Гришаков, Соколенко, Денисенко, Бган, Тоцький, Колодько – голосують без зауважень списком.

В найближчих планах утвореної сьогодні Спілки – реєстрація Статуту, відпрацювання механізму її функціонування. І на кінець лютого – початок березня – перші навчання для членів Спілки щодо новітніх агротехнологій вирощування сільгоспкультур, бухобліку, механізмів отримання державної компенсації сільгосптовариств. І реалізація інших пунктів повістки денної.

Лідія Борисенко розповідає коротко про існуючі механізми державної підтримки для сільських господарів. По яку, судячи з реакції залу, мало хто детально знає. І пояснює, що і ці питання будуть доводитися до членів Спілки.

Також жодних заперечень не викликала пропозиція, озвучена головуючим, взяти шефство над нещодавно створеною військовою частиною морських десантників, яка базується на Одещині. Командир частини – вихідець з Лохвиччини.

Бурхливу суперечку викликало питання двох офіційних звернень до вищих державних органів, винесених на обговорення Установчих зборів. Зокрема, щодо недосконалого порядку надання землі в користування сільським господарям на прикладі Лохвицького району. І звернення щодо неприпустимості розміщення сміттєспалювальної установки в районі с. Вишневе. Після дискусії, що виникла, звернення були зачитані. А кінцевим рішенням Збори постановили доопрацювати їх на зборах ради спілки з залученням фахівців, після чого направити ці звернення адресатам. Закінчується зібрання оформленням заяв учасників зборів на вступ до Спілки сільських господарів.

«Ми нікого до себе сюди силою не тягнули і не тягнемо. Ми на сьогоднішній день небажане утворення для державних структур. Але ми заявимо про себе своєю активністю, своєю небайдужістю і бажанням розвиватися», – підсумував, закриваючи збори, Володимир Зінченко.

Незважаючи на запрошення до участі в Установчих зборах, які були розміщені в лохвицьких соцмережах заздалегідь, я не зустріла на них жодного представника лохвицької «Зорі», яка, незважаючи на так зване роздержавлення, останнім часом приділяє забагато уваги будь-яким подіям, різної якості, ініційованих районною адміністрацією. Прикро, що колеги не змогли подолати упередженості і просто виконати свій професійний обов’язок.

А поява на теренах району потужної Спілки Сільських господарів Лохвиччини, як  серйозного прояву народження справжнього громадянського суспільства на Лохвиччині, побажаємо успіхів. А трудівникам на своїй землі – чітко усвідомити, що саме вони, ті що обробляють свою землю, і є Влада і Закон на цій землі. І тільки їм вирішувати, як їм жити. І тільки об’єднавшись, вони можуть захистити свої інтереси і змусити з собою рахуватись.

Самі яскраві моменти зборів, дискусій та обговорен на цьому відео:

Єлизавета Сачура