25 січня о 15.00 в приміщенні Заводського будинку культури заплановано звіт про роботу за рік голови Заводської міськради Віталія Сидоренка.

Все, про що ви прочитаєте далі – це також звіт, а швидше антизвіт голови Заводської міськради, який він ніколи не озвучить. Це звіт про втрачене, не зроблене, замовчене. Це звіт про бездіяльність, або навмисні дії, які перетворили колись квітуче місто на затухаюче і занепадаюче. І тільки від жителів Заводського залежить, яким йому бути найближчим часом!

Шановні заводчани та жителі с.Вишневе!

Наше містечко колись було створене людьми у далекому 1929 році, 80 років воно розбудовувалось, квітло, а останні понад 10 років занепадає. Так трапилось, що саме в цей період  місто очолив я.  І разом з вами змушений визнати, наразі перспектив у міста дві. Або воно отримає шанс на відродження і здобуде нове дихання, за рахунок сучасних виробництв, повернення молоді, створення комфортних для життя умов. Або повільно обезлюдніє і стане селом, де доживатимуть віку літні люди. Звісно, я ні в чому не помилявся і не схибив, навпаки, працював щодня, як то кажуть, рук не покладаючи. Отже,

• 2019 рік – це четвертий рік сьомого скликання нашої Заводської міської ради та чотирнадцятий рік моєї роботи на посаді міського голови.
• Дуже багато роботи було зроблено для того, щоб Заводська ОТГ, якщо і утворилася, то кишенькова. Для цього вдало імітувалася робота по залученню сільських рад до ОТГ. Відвідувались села, розмовляли по телефону з головами сільрад, обмінювались листами і рішеннями «ні про що» і вичікували, може воно якось саме станеться, неважливо як. Запевняли сусідів у власних успіхах. Які зводилися до потужної «концертно-спортивної програми»,  «сертифікованого» полігону і «потужного» комунального підприємства. Тим часом і палець об палець не вдаривши ні над залученням в промислове місто інвесторів, не ремонтуючи дорогу, навіть не наполігши на виділенні коштів на добудову загальноосвітньої школи.   Зекономили на неподачі в суд позову щодо незаконного рішення керівництва Гирявоїсківецької сільради про приєднання до Лохвицької ОТГ. Таке рішення вдвічі зменшило територію і майбутні надходження Заводської ОТГ. Нам й того що є – досить, ми не жадібні. Нехай небайдужі громадяни витрачають свої час і гроші, а ми їх заощадили на премії, не гірші ж ми за інших своїх колег, не хочемо отримувати менше за них, допоки є така можливість.
• Ударними темпами розширили «сертифікований» полігон – тепер він замість офіційних півтора гектара, займає площу 3 гектари. Щоб вільно можна було кожному ходити по сміттєзвалищу і робити що заманеться – охорону не організували і зекономили людські гроші на відеоспостереженні. Економили, склавши руки, й тоді, коли Хтось регулярно підпалював цей смітник. Зрештою цей Хтось не такий вже й поганий, так як «допомагав» нам зменшувати його в об’ємі, інакше на тому місці вже б височів Еверест з елеваторського лушпиння. Хоч і смерділо нашим людям майже увесь час, але Еверест не з’явився. Допомогли тому хто підпалював і тим, що відмовились від створення своєї пожежної частини, також виключно заради економії.
• Дуже великим досягненням вважаємо залучення на сміттєвий полігон промислових відходів з елеватора ТОВ «ЕЛЕВАТОР АГРО» замість організації їх переробки та додаткових надходжень у бюджет.
• Нашій молоді також намагалися догодити. Не помічали в останні роки вирощування коноплі в бувших відстійниках на декількох гектарах коло сміттєзвалища. Все ж молодим людям якась розвага.
• На початку літа ми закрили очі, коли якісь «добродії» випиляли  60-ти літні дуби на трьох гектарах. Посвітлішало на відстійниках. Та не обійшлося без ложки дьогтю.   Втрутилися в ситуацію  представники  ГО “Громада Посулля”, які почали ставити нам недоречні питання. Ми вдало відбивали атаки, але таки довелося визнати факт вирубки. Ну і що? Наш колектив спрацював професійно – дали відповідь цій організації, що звернулись у поліцію і навіть надали їй того листа, якого не було, але хто ж буде на себе подавати матеріали в органи???
• Взагалі, сміттєзвалище – то частина плану по зменшенню населення як фізично, закопуючи бувших співгромадян у комунальну землю, так і «викурюванню» їх в більш чисті місця. Тому самий прибутковий бізнес у Заводському – це похоронний. Нестачі в “клієнтах” поки не передбачається. Допомагають у цьому могильщикам наші підприємства , найпотужніші з них – елеватор та бувший завод кормових дріжджів. Добровільними помічниками мерії по зменшенню населення виступають самі громадяни, спалюванням листя та бадилля, за яке їм велике спасибі!!! Заради економії ми і надалі не будемо закуповувати причепи для вивезення сміття з приватного сектору і всіляко йтимемо назустріч цим людям, не штрафуючи їх – нехай тішаться, теж розвага!
• Зменшення населення Заводського  шляхом міграції та переселення на цвинтар по рокам (на кінець року): 2018 – 8070 чол. 2017 – 8225, 2016 – 8320. За три роки – 250 чоловік. Якщо брати статистику по народженням та смертям, то зменшення за три роки досягло 286 чоловік. Тобто років за сто на цьому місці гарантовано нікого не залишиться, якщо ми втримаємо взятий темп.
• Але це може трапитися і набагато раніше, якщо завдяки систематичним підпалам звалища ТПВ, нашій лояльності до екологічно небезпечних виробництв, нам вдасться зберегти лідерство в районі  по кількості онкохворих. Вже зараз на м. Заводське та с. Токарі припадає понад третина випадків онкозахворювань в районі. Але ж від цього мають зиск  частина онковідділень м.Києва, м.Полтави та аптек по всій країні.
• В звітному 2019 році ми вдало продовжили тенденцію по створенню інвестиційної непривабливості міста, щоб воно було тихеньке та заховане від світової економіки, для чого не залучили жодного стратегічного інвестора за чотирнадцять років моєї роботи на посаді міського голови. Ми зробили все, що в наших силах, щоб в місті не створювалися нові робочі місця, і навіть ПТУ – 32, яке колись було базовим для підготовки робітників робочих професій, нарешті цього року таки закриють.
• Саме не цікаве у звіті, – це наш  програш в суді, в справі боргу ПАТ компанія «Райз» 2, 6 млн. грн. недоплати в бюджет міста. В своє виправдання хочеться сказати недоброзичливцям, що ми писали листи раз на рік прокурору, щоб він допоміг. Ми досягли мети – прокурор подав позов, але пройшло три роки нашої бездіяльності і ми програли цю справу. Але надокучлива «Громада Посулля»  не заспокоїлась і почала знову копирсатися в справах минулих  та вимагати від нас надати їм інформацію про сучасний стан розрахунків. Та хто ж їм дасть??? Хіба 2.6 млн. , які ми «пробачили» Райзу , така вже й страшна сума?  І до чого тут те хабарництво, на яке вони вказують?
• В 2019 році так і не був поставлений на облік медичний автомобіль, який стоїть за лікарнею та чекає кращих часів. Достатньо того, що всі почули, що компанія «Райз» нам його передала.
• Найсуттєвішим джерелом доходу бюджету у 2018 році, була орендна плата за землю з юридичних осіб, приблизно 10 млн. грн. Так, довелося зменшити її відсоток для великих підприємств, що не вчасно платять та забруднюють повітря. Але ж ми максимально підвищили податкову ставку для для малих підприємців. Вони, як патріоти міста, мають нас зрозуміти.
• 2018 року поліція допомогла нам виявити на території Заводської міськради нелегальний піщаний кар’єр, який працював декілька років.  За це їй велике спасибі! Тепер будь-який громадянин нашого міста може безкоштовно отримати для себе пісок, що є перевагою перед другими громадами, де такої послуги немає.
• Для спрощення бухгалтерського обліку ми ввели інновацію – для економії,  тепер деякі операції для прискорення проводяться без обліку. Наприклад – демонтаж залізних конструкцій баскетбольних веж на стадіоні дозволив швидко здати їх на металобрухт та отримати від комерсантів інші труби, які теж не потрібно брати на облік. Тепер все, що є на території ради і не обліковане можна буде обміняти на  потрібні речі.
• Третій рік поспіль ми пишемо програму поводження з твердими побутовими відходами, ще треба три-чотири роки, щоб її дописати, та 5-6 років, щоб її втілити в життя.
• В звітному році ми шукали кошти для об’єкту «Будівництво водогону на масиві «Брисі» в м. Заводське Лохвицького району Полтавської області». Не знайшли. Позаторік ми звітували про роботи по інженерно-геодезичним вишукуванням та  виготовленню проектно-кошторисної документації на 214 тисяч грн. В наступні роки продовжимо роботу по пошуку коштів.
• У звіті за 2018 рік культурі та спорту було присвячено 9 сторінок з 19, майже половина. У цьому році вже половина і це прогрес для спорту і культури! Це свідчить про пріоритетну увагу Заводської міської ради до потреб населення в дозвіллі, зокрема молоді (дивіться п. про вирощування коноплі).
• Радує єдність депутатського корпусу з керівництвом міста – за весь час проведення сесій міської ради, при голосуванні, не було надано жодного голосу “проти” чи “утримався”. Ми не витрачаємо зайвий час на обговорення чи пошук більш дієвих альтернатив. Наші депутати не сумніваються у вірності нашого спільного курсу.
• Обсяги вільного житлового фонду м. Заводське стрімко зростають. А нерухомість впала в ціні за ці роки в рази. І якщо на початку моєї першої каденції вона була співставна з ціною нерухомості в м. Лохвиця, то зараз нерухомість Заводського щонайменше вдвічі нижча за лохвицьку. А кількість пропозицій продажу житла в Заводському суттєво обганяє Лохвицю. Але ж ми звикли до лідерства. Завдяки масовому виїзду людей на роботу за кордон, звільнено багато квартир та приватних домоволодінь. Натомість – побільшало комфорту для мишей. Вони залюбки заселяють спорожнілі хати.
• Розпочато грандіозну роботу по очищенню жомових ям в центрі міста (біля басейну) від смердючих відходів елеватора. Завдяки моїм особистим дипломатичним здібностям для утилізації цих відходів був залучений приватний підприємець С.М. Грибовод, який переробив це «добро». І якби не жителі вул. Проектної та с. Токарі, які не погодилися перетерпіти цей сморід, то ями вже були б очищені. Але я не втрачаю надії, що ще один «дипломатичний підхід », трохи терпіння і розуміння мешканців, і відходи не смердітимуть.
• І про дорогу. Ми не робили нічого, аж доки не залишилося жодного мешканця міста, який би у вирвах по вулиці Ватутіна не загубив колеса,  чи суттєво не пошкодив би ходову авто. Тільки після цього ми таки дотисли ремонт на тій вулиці. Але розваг в місті мало. От ми й не сильно прискіпувалися до якості того ремонту. І вже зараз успішно на дорозі утворюються нові ями. І на весну мешканці міста знову повернуться до звичної розваги – не їздити по дорозі, а долати її як смугу перешкод.  Або уявляти себе учасниками раллі. До речі – нестандартна дорога сприяє зменшенню швидкості руху автомобілів і зменшенню ДТП. Дешево і сердито.
  • Резюмуючи вищесказане, ми, як кращі представники, обрані вами, мешканцями Заводського, заявляємо критиканам, і запевняємо вас, що у відставку йти ми не збираємось. Мало того, розуміючи, що у нас немає іншого шансу, як знову переобиратися, бо  більше нічого робити ми не вміємо і не хочемо, ми запевняємо вас, що знову неожмінно підемо на вибори. А вас закликаємо, вчергове повірити нам, так як в стабільності відсутності будь-яких позитивних змін ми вас переконали. І вам не радимо прокидатися від сну, засукувати рукави і починати наводити лад в місті, на своїх вулицях, не надіючись на нас. Краще повірте в те, що ми «все зробимо».

Ваш голова і вся його команда.