Назавжди покласти край намаганням знівечити Сулу і захистити життя наших людей серед природи, а не пустки, можливо лише створенням Національного парку.

Останні тижні вибухи стрясають Посулля – геологи шукають у нашій землі корисні копалини. Газ і нафту. Розвідка йде уверх по течії Сули: спочатку “вибухала” Заводська громада, сьогодні – Лохвиця та околиці, завтра – від Гирявих Ісківець і до Білогорілки. Це триватиме кілька місяців. Потім ще кілька місяців дані геологорозвідки вивчатиме профільний інститут. За висновками якого вірогідно розпочнеться буріння нових свердловин. Що за існуючих реалій далеко не завжди додає оптимізму життю громад, де йде розробка родовищ.

Приклад Сенчі відомий усім: знищене русло красуні-Сули, понівечені береги, сухі колодязі, безводдя у засуху, забрудненні землі, розбиті вщент дороги.

Лише за кілька років всі ми були свідками дикунських спроб “покращити” Сулу. З останніх варварських проектів, які вдалося відбити місцевій громаді: т.з. «гідроспоруда” (гребля) в Млинах», «канал імені Кутового» у Свиридівці, сміттєспалювальний завод поблизу Заводського . Але такі спроби триватимуть і далі. Бо природні багатства нашого краю – це Батьківщина і земля предків для нас, а для інших – лише спосіб збагачення. За будь-яку ціну.

Та є спосіб раз і назавжди покласти край “заробітчанству” на Сулі та Посуллі. Є спосіб врятувати та примножити те безцінне, що у нас з вами є. Це – створити Національний природний парк.

Що таке Нацпарк

Національний природний парк — категорія природно-заповідного фонду в Україні, що перебуває у державній власності, охороняється від більшості видів руйнівної людської діяльності та забруднення.

На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок. Тому вони дозволяють відвідування туристів та вільне перебування на своїй території за певними умовами.

На території нацпарку забороняється:

– будь-яка промислова та господарча діяльність, крім природоохоронної та рекреаційної (відпочинок, регульований туризм, спорт);

– будівництво (крім рекреаційного);

– мисливство у вигляді браконьєрства;

– проведення заходів із залученням звуковідтворювальної техніки потужнішої за 90 децибел, а також використання феєрверків, іншої піротехніки, особливо у весняно-літній період розмноження тварин (з квітня по липень).

Дозволено:

– сінокосіння в межах закріплених за орендаторами/власниками ділянок;

– спортивно-любительське рибальство;

– збирання грибів, ягід, плодів дикорослих рослин тощо;

– пересування плавзасобами без механічних двигунів;

– відпочинок, проведення екскурсій, туризм.

Створення Нацпарку:

– унеможливить будь-яку промислову (руйнівну) діяльність на його території;

– швидко відродить на теренах Лохвиччини колись велике поголів’я диких, у тому числі червонокнижних, тварин. Наші діти та онуки зможуть бачити своїми очима все різноманіття природного багатства нашого краю – від рідкісних птахів до лосів, оленів, козуль;

– створення значної кількості робочих місць за рахунок самозайнятості населення через надання різноманітних туристичних послуг (“зелений сільський туризм”, “агротуризм”, велосипедний, кінний, лижний туризм, водний туризм (сплав на байдарках і каное), організація різноманітних тематичних екскурсій, харчування і т.і. Як приклад – регіон Карпат, де туризм приносить місцевим жителям і громадам значні доходи).

– додаткові надходження в місцевий бюджет від суб’єктів підприємницької діяльності;

– створення 30-80 робочих місць з фінансуванням з держбюджету (дирекція Нацпарку);

– поява на території громади кваліфікованих наукових співробітників (до третини чисельності дирекції Нацпарку складатимуть саме наукові працівники, а очолюють Нацпарки як правило досвідчені фахівці – люди з екологічною, природоохоронною освітою, науковці);

– швидко (1-3 роки) покладе край будь-якому браконьєрству на природоохоронній території; що значно оздоровить криміногенну ситуацію в громаді. Бо поліція та прокуратура будуть змушені більш ефективно реагувати на злочини проти довкілля, так як Нацпарк є державною установою, на природоохоронні вимоги якої доведеться дієво реагувати.

Хто завжди був, є і буде противниками створення Нацпарку

– браконьєри;

– “чорні лісоруби”;

– так звані місцеві підприємці та їхні “покровителі в погонах”, які у кримінальний спосіб експлуатують природоохоронні землі та природні багатства нашого краю.

Як створити Нацпарк

Існує прописаний Законом про «Про природно-заповідний фонд України» чіткий порядок послідовних дій. Який на практиці може розтягнутися на кілька років. Але від небайдужості і зацікавленості громади, грамотних і виважених дій в першу чергу залежать і терміни його створення і збереження віками існуючих річки, боліт, зелених насаджень і всього біорізноманіття навколо них.

Для цього потрібна ваша допомога.

Формально процес виглядає наступним чином. Зацікавлені у створенні НП органи місцевої влади, громадські організації, звертаються до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з обгрунтованим клопотанням про створення Нацпарку. Наукове обгрунтування для створення Нацпарку на території колишнього Лохвицького району вже розроблене науковцями. Після отримання клопотання Міндовкілля в місячний термін має надати своє погодження на створення. Після чого йде етап погодження з землекористувачами. І фінальний етап – розробка спеціалізованими проектними та науковими установами проекту створення Нацпарку. Проєкт виготовляється коштом держави. Він же містить і організаційні моменти (який штат, які природоохоронні зони і т.ін.)

Сьогодні вже триває збір підписів зі зверненням до керівництва громад і депутатів про всіляку підтримку процесу створення Нацпарку. А також роз’яснювальна робота і відверта розмова з жителями громади стосовно створення природоохоронної території вдовж Сули з метою зберегти її неушкодженою для наступних поколінь.

Тож просимо активно долучитися як до збору підписів, так і до активного обговорення всіх питань, пов’язаних зі створенням Нацпарку, які хвилюють громаду.

Питання створення Нацпарку має стати тим не політичним, а життєвим питанням, яке об’єднає жителів громади заради збереження того, що маємо передати далі. 

Гліб Плескач

Єлизавета Сачура