На моїй малій батьківщині в серці Полтавщини місцева влада Лохвиччини на майже п’ятому році війни з Росією намагається, (при здоровому глузді навіть уявити важко!!!) надати дозвіл на будівництво ще одного храму УПЦ МП. Церкви ворога, яка за суттю своєю є його потужним знаряддям в гібридній війні проти нас. Яка не відспівує полеглих за Україну воїнів, веде закамуфльовану пропаганду про внутрішній збройний конфлікт і твердить, що війни немає.

Ця війна забрала життя сина моєї сестри, калічить долі мільйонів українців. Особисто я вважаю, що існування московської церкви в Україні, коли гинуть її сини – це страшенна несправедливість і наруга, в першу чергу, над їхньою пам’яттю. В Україні має бути єдина Українська церква і так, зрештою й буде.

Але завтра, 15 березня, о 14.00 я буду як громадянка, як людина доброї волі, присутньою на сесії Лохвицької міськради, щоб запобігти брудним підкилимним ігрищам влади, руками якої Лохвицькій громаді насаджуватимуть «русській мір», намагаючись не дозволити Українській церкві посісти належне їй місце серед лохвицької громади. Настав час кожній небайдужій людині визначитись, на чиїй вона стороні – своєї батьківщині чи ворога. Зараз це виглядає саме так.

Liza Fajna