Каміно/ Шлях. Частина 7

13 Червня, 2025

Іспанія щодня ускладнювала проходження «стежки Якова». Цього дня запланували подолати відрізок впонад 30 кілометрів, більшу частину якого треба йти увесь час в гору. Але коли тебе в чужій країні неочікувано підбадьорює «Слава Україні» від невідомого пілігрима, не українця, труднощі – вже такими не здаються.

16.05.25 Шостий день подорожі. Більше 30 км. Перші декілька кілометрів шляху, який проходив вдовж траси, вирішили під‘їхати. З огляду на те, що решта стежки, а це понад 20 кілометрів, були справжнім кардіо-хайкінгом. Правда в красивезній природі.

Тут суцільна зона – сільського господарювання:

Помешкання – окремо. А невеличкі «огороди» йдуть до води.

Звернули увагу, що полінням на городах в цих місцях займаються чомусь переважно чоловіки):

А ось ця споруда аж ніяк не культова, як нам здавалося раніше, бо вони скрізь. Це типове для Галісії з давних давен зерносховище окремо взятої родини:

Неподалік – струмочок, в обрамленні дикорослих кал:

Стежка – то відводить, то повертає знову до океану:

А далі – «Іспанські Карпати». Частково – вздовж дороги.

Не дивлячись на потік автівок, для пілігримів облаштовано дві смуги – піша і для велосипедів. Все безпечно і продумано.

В одному селі стежка повела в глиб села і вгору. На піку цього зигзагу – чималенька купа послань пілігримів. У вигляді розписаних і розмальованих камінців – гальки.

Напевне, влада цієї громади в такий спосіб забезпечила собі гарантовану туристичну атракцію.

Цього дня треба було долати гірський перевал, круто підіймаючись вгору декілька годин поспіль. А потім знову, набираючи висоту.

Перед підйомом зупинилися на каву, де зустріли пілігрима з сусідньої Польщі. Який спочатку сприйняв нас за словенок. А дізнавшись, що ми з України, радісно підбадьорив: «Слава Україні».

А далі – основна частина. Це підйом на кілька сот метрів над рівнем моря, який, судячи з величезних каменів, відшліфованих тисячоліттями, пам‘ятає десятки тисяч паломників.

Колоритна квітнучими цієї пори чагарниками. Тінню сосен і евкаліптів, серед яких вона проходить.

Поляки наздогнали нас вчергове і на цій ділянці, і замість «Буен каміно егейн», привіталися ще раз «Слава Україні». Востаннє ми зустрінемо вже знайомих поляків за 20 км від Саньтьяго де Компостела за декілька днів.

Після перевалу і ще декількох виснажливих крутих підйомів, стежка поволі повертатиме до океану, через містечко Байона.

І вперше за увесь час покаже нам острови. Це – острови архіпелагу Сієс, що складається з трьох основних островів:
1. Острів Монте-Агудо (Monteagudo) — найближчий до Байони.
2. Острів Фаро (Isla do Faro) — посередині.
3. Острів Сан-Мартіньйо (San Martiño) — найпівденніший.Розташовані вони приблизно за 15 км морем.
Але саме цікаве, що архіпелаг – це частина Національного парку Атлантичного узбережжя Галісії (Parque Nacional Marítimo-Terrestre das Illas Atlánticas de Galicia). Природоохоронна зона з обмеженим доступом і одним з найкрасивіших пляжів. Взагалі Іспанія – лідирує в Євросоюзі за рівнем захищеності природи. Країна має дуже розвинену систему охоронюваних територій (Red de Parques Nacionales). Національні парки – лише одна, найвища форма охорони природи в країні. Водночас мережа природних парків, резерватів біосфери та Natura 2000 охоплює більше 27% території. Це наразі максимальний показник в Європі. Який корелюється з постійним ростом кількості відвідувачів цієї неймовірно красивої країни. Яка дбає про про збереження своєї природної краси.

Не дивлячись на відчутну втому, ми не могли не оглянути Байону, залишивши наплічники в заброньованому помешканні. Особливо ту частину, яка йде вдовж океану і старовинної фортеці. Тим більше, воно було першим на нашій стежці, де ми побачили міський пляж, заповнену яхтами і моторними човниками марину і здається перших бажаючих розпочати плавальний сезон.