Каміно/ Шлях. Частина 6

9 Червня, 2025

Піктограми на соснах, незвичний пам’ятник загиблим рибалкам, послання світу від українців на «стежці Якова», зниклий пором і атакуючі чайки. І це ще не все.

15 травня 2025 року ми запланували подолати близько 24-х кілометрів. З завданням успішно впоралися. І саме сьогодні португальська частина «шляху Якова» плавно перейшла в іспанську.
Коли ми на човні за 10 хвилин перепливли річку Міньйо, яка власне і є природнім кордоном між Португалією та Іспанією.

Рано вранці ми вийшли з невеличкого містечка Афіфе. І перші декілька кілометрів рухалися вдовж океану по гальці.

Але як же неочікувано приємно було побачити в цьому безлюдді штучні гірки з гальки, на яких маркерами написано, що Трамп – це відстій. А Україні – слава! І вогонь запеклих не пече.

Тобто, наші люди саме тут зовсім недавно були, не одним нам сюди було треба))).

В цих місцях дійсно дика природа. І сильні вітри буквально забивають стежку. Ну і вдовж океану йти не всім до снаги. Пілігримів дуже мало. Тому і стежка місцями погано доглянута.

На маршруті, поблизу одного з ресторанчиків – така собі міні вітрина. З водичкою, перекусом, фруктами. Для пілігримів. Залишай посильний донат і бери те, що потрібно. Щоб можна було допомогти наступним подорожуючим.

В містечку Віла-Прая-де-Анкора – сучасна і цікава інсталяція на честь загиблих рибалок. Автор – Маріо Роша. Встановлена вона була 2019 року.

Неподалік памʼятника – рибний базарчик, ми не звертали з дороги. А ще там лунали пісні з автівок на підтримку кандидатів на дострокові парламентські вибори, треті за останні три роки. Які мали відбутися 18 травня, тобто за три дні.

Далі – напевне тому, що це вже португальська окраїна, коштом Євросоюзу 2020 року саме ці місця були облаштовані туристичними доріжками, елементами благоустрою.

Коло океану – дуже сильний вітер. І тому з ранку – шапки для вух – обовʼязково, як і надійні вітровки.

Далі був без перебільшення казковий ліс:

Ніде раніше я не бачила такого рясного і пухнастого моху на соснах:

А вийшовши з нього в містечку Камінья, це ще Португалія, на набережній, на нас прямував натовп сімей, з наклейками на грудях, які свідчили про те, що всі вони прямують до цього ж лісу святкувати Міжнародний день сім’ї. Це були переважно молоді сімʼї з дітками.

В Камінʼя ми одночасно поснідали і пообідали (меню для пілігримів – дешево, смачно і поживно):

І пішли шукати пором, який мав нас перевезти в Іспанію, квитки на який ми забронювали вчора.

Але, як виявилося, пором таки був. Колись. А зараз він стоїть на приколі.

Натомість є напевне нелегальні перевізники. Які переправляють пілігримів човниками. Виходу не було. Ми мали переправитись через річку. Залишили в мережі відповідний відгук про «горе-поромників».

На початку іспанської частини стежки – сосновий ліс:

На стежці – стенд з піктограмами:

Напевне теж зачіпка для пілігримів. Піктограми – це такі дохристиянські символи, які часто вирізьблювали на каменях. Штучний інтелект і тут приходить на допомогу:

«Цей стенд у лісі поблизу Кампосанкоса (Галісія, Іспанія) розповідає про доісторичні символи, які часто вирізьблювали на каменях:

Основні символи:
• Трискель – символ із 3 або 4 завитків; означає гармонію, рух, час, сонце.
• Спіраль – часто зустрічається в кам’яних різьбленнях; символізує життя, нескінченність.
• Сонячний диск – знак світла, божественності, циклів часу.
• Вузол Соломона – переплетення ліній, що вказує на єдність протилежностей.
• Свастика (давня) – символ творення та життя, зустрічається в багатьох культурах (не плутати з сучасними політичними конотаціями).
• Лабіринт – шлях ініціації, символ внутрішньої трансформації.
• Шахівниця – візерунок із чергуванням кольорів, може символізувати рівновагу».

Ці піктограми зображені білилом на соснах. Подекуди на одному дереві – одна піктограма:

А подекуди, одну піктограму можна побачити, ставши на спеціально позначені місця:

І тоді частинки однієї піктограми, зображені на двох чи трьох соснах, утворюють одне зображення:

Далі – кілометри вдовж океану:

Зупинились на ночівлю ми в дуже цікавому іспанському містечку Галісіі під назвою А Гуарда.

Здалеку воно чимось нагадує Порту, щільною забудовую і строкатим забарвленням будівель. А також воно розташоване ярусами круто вгору. І наше помешкання – було прямо на стежці, досить високо.

В місті, з населенням близько 10 тисяч осіб – декілька красивих площ, супермаркетів, пралень, знову щаслива нагода освіжити одяг, який увесь час бруднився від поту. Купа рибних ресторанчиків і кафешок.

А ще міні-марина з рибальськими човниками і чайками. Які дуже звикли до пригощань. І буквально атакували нас, коли ми ступили на «їхню територію».