Змін на краще в Лохвицькій громаді не буде. За такої низької якості місцевої влади громада втрачатиме роки можливого розвитку. І сотні мільйонів на “проїдання” бюджету її бездарними очільниками, їхніми родичами, спільниками та поплічниками. Такий мій висновок після перегляду двох годин трансляції останньої сесії Лохвицької міськради.

Про що дійсно йшлося на сесії повідомляють сухо, або і взагалі не повідомляють, бо хвалитися нічим, а рапортувати про свої оборудки – в міськраді не прийнято. Отже, максимум інформації, для найтерплячіших, в трансляціях засідання за цим і наступним посиланнями.

Коротко про головне.

На жаль, керівництво Лохвицької міськради, схоже, не зацікавлене у тому, щоб глядачі трансляції могли розібрати, хто саме за що голосував. Тому камера трансляції не  сфокусована на екрані с результатами голосування. А коли екран все ж таки потрапляє в кадр – то на якусь мить, щоб ніхто нічого не міг розгледіти. 

Ключові питання

1. Про створення нового Управління комунальних ресурсів в мерії (під депутата Євгена Севастьянова, вчорашнього “регіонала”, який в силу своїх талантів не може собі знайти іншу роботу).

Голова Бюджетної комісії міськради Анатолій Білан прямо на сесії намагався отримати відповіді на свої питання: “Не зрозуміло, в якій воно формі управління це буде? Які його штати? Який функціонал?” Схоже, ці логічні – в спільноті розумних людей – питання цікавили лише кількох депутатів. Більшість не ускладнювала ні собі, ні мерові життя – все одно за все платитиме громада!

Управління створили. Хто голосував, хто утримався, хто був відсутній – видно з результатів голосування:

Хто і як голосування «за Севастьянова» виділив червоним кольором:

2. Про створення посади заступника мера з питань освіти та медицини :). І призначення на цю посаду ще однієї “своєї” людини – Володимира Інденка. Посаду створили, Інденка призначили:

Громаді це призначення коштуватиме близько мільйона гривень тільки зарплатні на утримання ще одного чиновника. 

Призначення відбулося зі скандалом (цікаво з 25-ї хвилини трансляції).

Депутат Роман Різник висловив обурення: якщо ця нова посада настільки важлива для громади, як і Інденко на ній, то чому сам мер особисто не переконував комісії в необхідності як першого, так і другого? Це ж його майбутній заступник? І чи сам Інденко взагалі розуміє, що таке медицина та освіта? “Нам потрібна професійна людина, яка наведе порядок в лікарні та освіті, а нам просувають…”

Його підтримав колега Анатолій Білан: мер або сам Інденко можуть пояснити доцільність цього призначення? І який у цій людини буде функціонал? І як Інденко може прокоментувати інформацію про свою причетність до кримінальних проваджень щодо будівельних  підрядів у сусідній Сенчі?

Останній гвіздок забив Андрій Прядка, звернувшись до колеги Інденка: “Чому ви раніше ніколи не проявляли ініціативи щодо питань, якими зараз будете опікуватися?”

Депутат Андрій Прядка даремно намагався отримати від Інденка відповідь на своє питання – її не існувало:)

Відповіді Інденка – феєричні. Його функціонал – “покращення Лохвицької громади”, нагадало «за все хороше і проти всього поганого», памятаєте? А щодо освіти будівельника, яка навряд чи допоможе місцевій освіті та стагнуючій медицині, то це маячня. Бо ще коли Інденко вчився на будівельника, йому наставник пояснив, що економіст чи бухгалтер ніколи не зможуть стати будівельниками, а от будівельник зможе знатися і на бухгалтерії, й на економіці. Щодо кримінальних проваджень Інденко заявив, що “собисто проти нього” кримінальних справ немає. Та й взагалі, увага “на кому зараз з виконавчої влади їх немає?..” І все це – мовою малограмотної людини.

Після такої відповіді (а ще й відповідний вираз обличчя!) мені стало зрозуміло, що інсультний пакет у Лохвицькій лікарні лохвичани побачать не скоро. Як і її самоокупність, не те що прибутковість! А от “покращення громади” шляхом оборудок на будівництві – прогнозоване майбутнє.

Голосування за Інденка в табличці вище виділено синім кольором.

А тепер щоб ви розуміли, хто насправді керує громадою під час війни.

3. Перейменування музичної школи. Після припису Інституту національної пам’яті про деколонізацію (позбавлення) Лохвиччини імені “сталінського солов’я” Ісаака Дунаєвського вчорашні “регіонали” в мерії та в самій школі виходу не мали – назву таки прибрали. Тепер це просто музична школа. Безіменна.

Назвати її ім’ям легендарного лохвичанина Нестора Городовенка, творця саме української капели “Думка”, “риги”, звичайно ж, не могли. Пропозицію Інституту нацпам’яті та депутата Анатолія Білана лохвицькі депутати дружно “поховали”. Прикметно, що категорично проти імени Городовенка проголосували депутати Севастьянов і Борисенко. Пам’ятайте про це.

Щоб “лагідно” відмовитися від пропозиції Інституту нацпам’яті, напередодні зібрали загальні збори колективу музичної школи, де в дусі совка “постановили”: оскільки Городовенко “ніякого відношення саме до цієї школи не мав”, то й надавати їй його ім’я не можна. 

Колектив школи – проти. Все як в недобрі часи “совєтів”. Ну і ментальність та ж – часів Дунаєвського.

4. Голосування за офіційний статус Червоно-чорного прапора біля мерії, щоб висів поруч з прапором державним (жовто-блакитним). Результат і тут прогнозований – потрібної більшості немає:

“Проти” – жодного! Бо пристосуванці розуміють, що за червоно-чорний і спитати можуть. Це ж не покійний Городовенко, якого можна безкарно знеславити. Проте скільки не проголосувало або утрималось! 

… Пізніше ще розглянули звернення “свободівця” Миколи Голінки – про звернення до СБУ щодо наявності російського громадянства депутата Лохвицької міськради Петра Чорного. І тут – теж глуха стіна вчорашніх “ригів” і їх нинішніх “партнерів”:

Палкі прихильники Петра Чорного, судячи з голосування ті, чиї імена виділені червоним.

Після цих трьох голосувань особисто у мене склалося враження, що їх організатори потайки ще очікують “повернення своїх”. І вже сьогодні заробляють собі бали на майбутнє. Хтозна, як воно все ще повернеться, а вони і Дунаєвського боронили, і московський патріархат на Благовіщенському цвинтарі живили, і “бандерівський прапор” біля мерії не визнали офіційним. І Чорного Петра зберегли…

Звісно, що Анатолій Власенко (ліворуч), Петро Чорний (у тому ж ряду праворуч; обидва, “Батьківщина”) і Анатолій Заславець за жодне патріотичне питання не голосували

І ще мене неабияк обурило те, що проти офіційного статусу червоно-чорного прапора біля мерії Лохвиці виступила директорка школи №2 Леся Солохіна. Людина, яка за посадою, за визначенням, мала б криком про те, що в громаді відсутнє системне патріотичне виховання молоді. Але їй це, схоже, не болить. Проте вона з невідомих мені причин так несамовито пручається Прапору, який присутній у кожній військовій частині на фронті. Під яким ховають наших Воїнів.

Просто знайте про це. Говорити ці люди можуть все що завгодно. Прикладати руку до серця під Гімн. Говорити про героїв на їхніх могилах. Покладати їм квіти за громадський кошт. Але цих людей видають їхні вчинки – по яку лінію фронту вони є насправді.

…Дві промовисті деталі. 

“Різне”: депутат Анатолій Власенко просить підтримати звернення до військової адміністрації про дозвіл на відстріл “рудої лисиці”. Бо це, виявляється, велика проблема – “лисиця лізе взимку в села”. Обговорення саме цього питання зайняло у депутатів найбільше часу – рекомендую до перегляду. Цього достатньо, щоб вчергове оцінити розумові здібності ваших обранців (відео, з 10.15-21.30 хвю). “Лисяче питання” збурило депутата Володимира Борисенко, і він підняв такий гвалт, що лисиць вже можна не відстрілювати – вони з жахом розбіглися аж до Ромен, Гадяча та Миргорода. Поціновувачі нестандартних ораторських талантів депа Борисенка можуть оцінити його полум’яні спічі на 16-18 хвилинах трансляції.

Таким чином, Власенко, якому саме руда лисиця під час війни спокою не дає, тепер може зекономити на патронах. 

До речі, баню на Сулі демонтувати Власенкові таки треба. Бо це наруга над Природою, Законом і людьми.

Село для них – це “різне”

… На фоні цього балагану диваком виглядав житель села Западинці на ймення Микола Петрович. Якому відмовили у слові на початку засідання. Поважного віку людина змушена була просидіти до кінця, підвівши риску: “ багато чого я побачив і зрозумів…”

Людина приїхала до депутатів, щоб донести свій та односельців біль: багато років у селі дорогу на вулиці, де він живе, селяни роблять … самі: шукають биту цеглу, щебінь, самі завозять, відсипають, рівняють і трамбують. Інакше до хатів не проїхати ніяк. Влада також багато років “працює” – обіцяє ту дорогу збудувати. Але не будує.

З вулиці, де живе Микола Петрович, три сім’ї мають воїнів на фронті. Які саме в ці хвилини боронять укладання свіжого асфальту в центрі Лохвиці – авжеж!

Це ще Микола Петрович не знав, чому його змусили чекати. Бо депутати у цей час “нарізали” виконкому й старостам святкові премії під Новий рік. Це на поміч армії в них грошей немає, а собі на премії, нові посади і підвищення окладів меру – є!

От тільки муляє цим лохвицьким депутатам світлої пам’яті Городовенко, Українська Церква та червоно-чорний стяг. Ну і Петрович з Западинців, звісно муляє.

З огидою, Гліб Плескач