Незручні питання
Питання у лохвичан є як до голови, так і до кожного депутата Лохвицької громади. Але чи є сміливість відверто на них відповісти?
Сьогодні я мала нагоду поставити питання голові міської ради Віктору Радьку. Як і попередні рази, будь-які, без узгоджень, в тому числі самі незручні. Давши йому можливість відповісти. А лохвичанам самим оцінити правдивість і повноту відповідей.
Сама розмова за цим посиланням.
Почуте інколи навіть дратувало. І мене, і мого співрозмовника.
Як би там не було, крок за кроком вчимось демократії на рівні громади.
Водночас, депутати Лохвицької міської ради, на відміну від Віктора Радька, не готові відповідати на незручні питання. Занадто багато пихи, та навіть елементарної невихованості, коли навіть привітатися з опонентом для них – неабиякий виклик.
А незручні питання так само є до кожного з них. Особливо з огляду на те, що група депутатів систематично зриває сесії, так і хочеться запитати:
«Хлопці і дівчата! Зазвичай зграєю, якщо по вовчим законам, заганяють жертву, щоб її розірвати. Це те заради чого ви прийшли в депутати?».
«Покажіть зроблене вами, як депутатами, за ці майже три роки для своїх виборців (секретаріади, саботаж і війна ботів – це не робота)».
«Скільки зустрічей з виборцями ви провели на своїх округах? Які питання конкретних людей ви вирішили?»
Окремо питання до голів комісій: «Оприлюдніть звіти і протоколи засідань очолюваних вами комісій. Скільки ви піднімали питань життя громади? Скільки проєктів рішень ви зініціювали і погодили? За скільки з них проголосували ви особисто і ваші колеги?».
А далі доречно ставити питання до кожного депутата в контексті зробленого ним і тих завдань, які він виконує. А також з‘ясовуючи хід думок на пріоритетність витрачання коштів в громаді.
Якщо дійсно депутат ці завдання перед собою ставить і виконує, а не імітує. Варто зазначити, що в таборі незгодних з Радьком депутатів, п’ятеро обрані як «перші у списку», або «нульові» кандидати:
Рязанов від «За майбутннє»,
Шамрицький від «Слуг»
Чорний від «Батьківщини»
Кравченко від «ЄС»
Інденко від «Сила і честь»
Виглядає так, що з точки зору користі для громади ці кандидати виявилися нульовими в буквальному сенсі. І продемонстрована ними особиста «нульовість» має стати надійним щепленням для виборців на майбутнє.
До колишнього голови Лохвицької РДА Володимира Рязанова персональні питання можуть виглядати так:
«На території якої громади ви проживав всі ці три роки?»
«Розкажіть, як саме за Вашого керівництва Лохвицьким районом приміщення в центрі міста опинилися в приватній власності доволі обмеженого кола осіб?»
«На якій підставі 2340 га землі опинилися в довгостроковій оренді на період до 2067 р. у фермера Шамрицького?»
«Як 30 га лісу в Білогорілці перекочували в приватну власність?»
«Як з’явилися ставки поблизу обійстя покійного Кутового в Свиридівці?»
« Чи не тому, що ви позбавлений сьогодні можливості такої вищеназваної «бурхливої діяльності» ви намагаєтесь повернути колишній вплив на життя громади шляхом систематичних зривів сесій?»
Одне з питань до колишнього очільника Лохвицької районної ради Володимира Борисенка могло б виглядати так:
« Чи є якась конкретна добра справа в громаді, яку ви не зміг би зробити, якби не був депутатом? Для чого ви витратив надаремне три роки життя, змагаючись за те, що не є ані головним ані визначальним для добрих справ? »
Питання до Григорія Шамрицького, яке неодноразово чула від людей:
« Чого в цьому житті ви досяг особисто власним розумом чи власними руками? Законним і легальним шляхом, або власною тяжкою працею?»
І від себе до Шамрицького:
«На кожному кроці ви повторюєте популістські штампи про Сластіонові школи і синагогу. До яких фахівців ви звертався і що покроково потрібно зробити, щоб реанімувати їх, зберегти і привести до туристично привабливого стану? Скільки це коштуватиме? І чиїм коштом це зробити?».
Отже, питання – це лише спосіб отримати відповідь. Яка розкаже про людину, її наміри і обіцянки.
Розмова між владою і громадою непроста. Ми маємо навчитись чути одне одного. Бо будь-яка розмова має сенс лише тоді, коли вона чесна і відверта. І коли люди відповідають за свої слова. Це основа, на якій будується суспільний договір. Ми, громада, довіряємо і обираємо одного із нас для того, щоб він зробив певну роботу в наших інтересах якісно, професійно і по совісті. А обраний повністю відповідає перед нами за зроблене.
На рівні громади за слова і за зроблене доведеться відповідати повною мірою. Або скласти мандат.
Єлизавета Сачура