Сто тридцять кілометрів до кордону з ворогом. Ключова дорога Київ-Суми. Об’єкти критичної інфраструктури.  Табуни шахедів, які пролітають в небі над громадою. Російська агентура серед нас. Невтішні новини з фронту. В цей час місцеве добровільне формування без пояснень штучно ліквідовують.

Стараннями секретаря міської ради, яка тимчасово виконує обов’язки голови громади і депутатського корпусу. Жоден з яких не приймав безпосередньої участі ані в створенні ДФТГ, ані в його діяльності. Так само, як і члени їх родин – чоловіки, сини та інші. І не служили ані в ДФТГ, ані в ЗСУ.

Щоб розібратися, що насправді відбувається, ми письмово запитали у дотичних до долі ДФТГ людей про таке:

1. Що наразі відбувається навколо ДФТГ в громаді? Його розформовують, реорганізовують?
2. Нещодавно депутати проголосували за повернення закупленого коштом громади для потреб ДФТГ майна громаді. Чим було викликане таке рішення? І яка подальша доля цього майна?
3. Ваше бачення того, чи потрібна громаді така структура. І якщо так, в якому вигляді? І що для цього потрібно зробити?

Далі те, що нам розповіли та відповіли.

Про створення ДФТГ

Станом на 24 лютого 2022 року, офіційно створеного ДФТГ в Лохвицькій громаді не існувало.

Буквально за декілька тижнів до повномасштабного вторгнення створювався добровольчий загін громадянської самооборони Лохвиччини. 19 лютого 2022 року, за 5 днів до повномасштабного вторгнення,  в Лохвицькому МБК лохвичани, жінки і чоловіки, здебільшого не призивного віку, вперше вчилися основам тактичної медицини і тримали  в руках автомат.

«Всього декілька днів, як ми почали організовуватись в загін громадянської самооборони. А вже з нами – близько сотні мотивованих людей. І їх стає все більше. Ми всі рівні, ми всі прагнемо одного – захистити нашу землю», — писали  в лохвицьких соцмережах учасники тих подій.

А вже 24 лютого, коли Миргород і Київ бомбив ворог, міський голова Віктор Радько, фермери, керівник загону самооборони Микола Литвиненко, представники мисливської спілки, декілька депутатів стали епіцентром самоорганізації оборони місцевої громади. Якій розраховувати було ні на кого, окрім як на самих себе. Жодного військового формування чи військової частини на території громади не було. Поліція зникла в райвідділку в перший день війни, заваривши двері в «контору».

Прості громадяни будували барикади і блок-пости, рили окопи, охороняли мости і шляхи, плели сітки і відправляли на фронт, все що могли зібрати і що було найнеобхідніше.  Міська рада вирішувала питання прийому і розміщення численних біженців, їх харчування, евакуації жителів сусідньої Сумщини. Оперативно організували цілодобове патрулювання в громаді, до зустрічі з ворогом намагалися підготуватися, виходячи з наявних можливостей. Це була суцільна козаччина, тобто самоорганізація.

Слід нагадати, що  10 лютого 2022 року, за два тижні до повномасштабного вторгнення, лохвицькими соцмережами гуляли меми з депутатами Лохвицької міської ради Петром Чорним та Володимиром Борисенком, які ілюстрували блокування роботи сесії так званою «групою 14», самоназваною як ЛохвиЧина:

Тобто, спокою в громаді на момент повномасштабного вторгнення вже не було. Як і депутатської єдності в підготовці громади до оборони.

Офіційно ДФТГ №1 м.Лохвиця почало функціонувати з 1 квітня 2022 року. Його очолив Микола Шиян. А вже з 12 листопада 2022 року і донині воно існує, як відокремлений підрозділ Лохвицького ДФ Миргородської ТГ. Тоді ж Миколу Шияна було призначено першим заступником командира Миргородського ДФТГ №1 – командиром відокремленого підрозділу. (Слід зазначити, що в автора цього матеріалу неодноразово виникало питання приналежності до членів ДФТГ колишнього очільника Лохвицького району часів Януковича, який чинив спротив переходу релігійної громади з підпорядкування УПЦ до ПЦУ. А також, чому лише поодинокі добровольці, а не все ДФТГ, допомагали повертати приміщення Храму українській церкві – авт).

Чим керується в своїй діяльності ДФТГ

Офіційно ДФТГ підпорядковується військовому керівництву. Виконує його накази. Ці накази зокрема містять розпорядження, отримані від ради оборони області. І якщо в них йдеться про риття ліній оборони і таке інше, саме голови громад мають знайти кошти на їх виконання.

За весь період свого існування учасники ДФТГ отримували і виконували бойові завдання по створенню блок-постів, охороні стратегічних об ’єктів,  несенню чергування на визначених постах візуального спостереження за ворожими БПЛА, які працюють в єдиній системі оповіщення ППО.

А також входили до складу мобільних вогневих груп. Як би там не було, а за час функціонування постів візуального спостереження такої кількості шахедів над територією громади ми не спостерігали. Мабуть тому, що ворог добре обізнаний про «безпечні коридори».

Свого часу, окрім названого, члени ДФТГ разом з поліцією патрулювали місто в комендантську годину.

Змінювалися завдання, змінювався і склад добровольчого формування. Близько 30-ти добровольців були мобілізовані на фронт в три хвилі, двоє з них вже повернулися на щиті.

Про фінансування ДФТГ

Все це було допоки громада підтримувала діяльність ДФТГ фінансово.

Хоча в умовах системного блокування роботи сесії міської ради групою ЛохвиЧина, з виділенням коштів постійно існували проблеми. Їх виділяли щоразу в результаті якихось незрозумілих торгів і умовлянь. Що і не дивно. Так як частина депутатів, а саме від них залежить розподіл коштів, йшли в депутати виключно для захисту власного бізнесу і набутої різними шляхами землі. Для них, здається, війни не було і немає й досі.  Декілька з них взагалі постійно проживають в Києві. І їхнє промовисте відношення до громади, в якій вони з’являються вкрай рідко – у публічно сказаній фразі одним з них: «Ну що тут у вашому селі?».

Саботування цими депутатами виділення коштів, в тому числі і на допомогу військовим, і на фінансування  ДФТГ дійшло до такої межі, що в кінці березня 2024 року члени ДФТГ вийшли на акцію під офіс партії «Слуга народу». Після того, як частина депутатів, включно з трьома «Слугами», вп’яте поспіль саботували сесійне засідання Лохвицької міської ради.

Тоді став очевидним конфлікт між командиром ДФТГ і депутатами, який поволі переріс в особисту помсту по відношенню до командира.

А після відсторонення 9 липня 2024 року з посади міського голови  Віктора Радька, за всіма ознаками по штучно організованій проти нього особисто кримінальній справі, ситуація з ДФТГ кардинально змінилася.

Виконуюча обов’язки голови Тетяна Даценко майже одразу «порозумілася» з депутатами ЛохвиЧини. І підтримувана ними, взяла курс на згортання діяльності  ДФТГ в громаді. Слід зазначити, що разом з Тетяною Василівною неформально до ЛохвиЧини «прихилилися» і депутати, обрані від опзж.

Що наразі відбувається навколо ДФТГ в громаді? Його розформовують, реорганізовують?

Про це можна сьогодні тільки здогадуватись. Так як публічна комунікація наразі в громаді повністю провалена. І зводиться до інформаційного спаму про все і ні про що водночас.

Всі домовленості депутатів відбуваються за зачиненими дверима. Максимум, що нам повідомляють: «обговорили і вивчили». А після сесії повідомляють буквально наступне: «було розглянуто низку важливих питань. Завдяки активній співпраці і ефективній роботі перед проведенням сесії, всі питання були затверджені». Або ще «інформативніше»: «Завдяки злагодженій та продуктивній роботі під час проведення постійно діючих комісій, усі проєкти рішень були підготовлені якісно та детально обговорені. Це дозволило  депутатам швидко та ефективно прийняти важливі рішення для розвитку нашої громади. Таким чином, усі питання порядку денного були розглянуті та рішення одноголосно прийняті:

Зі звільненням пані Вікторії Шрамко, схоже, інформацією в громаді взагалі займається некомпетентний працівник.

Притомних коментарів від лохвицьких депутатів в публічній площині ми теж не знайшли. Натомість соцмережами рясніє збірний образ ЛохвиЧини під ніком такої собі «наталії сліпченко». Це суміш колективних найогидніших і найнижчих «душевних поривань» та «інсайдів з інсайтами», які не мають нічого спільного ані з елементарною порядністю, ані з професійністю. Про державницькі підходи взагалі мовчимо.

Фактом лишається те, що вже восени депутати спочатку зняли фінансування з ДФТГ, «грамотно» перерозподіливши його на ветеранські статті витрат. А на крайній сесії проголосували за те, щоб майно, придбане коштом громади для організації самооборони в громаді, було вилучене в ДФТГ і передане міськраді. Для чого це насправді зроблено, знають тільки ті, хто це придумав і наразі втілює.

На фото: комісія міськради прийшла вилучати майно ДФТГ (скріншот з відео)

За нашою інформацією, після позбавлення фінансування Микола Шиян проінформував свого командира про неможливість виконання бойових завдань.

Тобто, вочевидь, реалізується сценарій «цих розігнати». Чули «аргументи», які звучать публічно: «вони нічого не роблять», «там одні старики».

Чи потрібне громаді добровольче формування? І якщо так, в якому вигляді? І що для цього потрібно зробити?

Так дивно співпало, що паралельно з ліквідацією ДФТГ в сьогоднішньому її вигляді, в Лохвицькій громаді активізувалися рухи по створенню ветеранських громадських організацій. Буквально одночасно відбулися організаційні зібрання, на які були запрошені комісовані за станом здоров ’я захисники. Причому, перше зібрання, за нашою інформацією,  «патронували» депутати ЛохвиЧини. Нам назвали прізвища Різник, Карабка. А присутній на цих зборах Олег Козоріз, якому запропонували очолити ГО, підтвердив, що йому пропонували політичне сприяння, але він, мовляв, відмовився.

Ми попросили про зустріч з Різником і письмово надіслали йому перераховані вище питання. Та прямо запитали: «В громаді жваво обговорюють факт Вашої участі у створенні ветеранської ГО. Якщо це так, для чого це особисто Вам?». Роман Васильович, пообіцяв зустрітися, а потім, очікувано, на зв’язок не вийшов. І на питання не відповів.

Можливо тому, що брехати нам відкрито – не варіант. А правда – дуже некрасива і незручна. І звісно, ми б ще запитали, звідки такі фінансові пожертви, розпіарені в тому числі і міськрадою, «на все» при задекларованому за 2023 рік доході в 220 тисяч гривень. І відсутніх декларованих видатках. Попри задекларовану частку (25%) у підприємстві «СУМЩИНА АЛКО» – в 25 млн. грн. та  в стовідсотковому володінні ТОВ “АПІС СВІТ” – в 0,3 млн. грн.

Здається, що походження цих «пожертв» взагалі не цікавить контролюючі органи?

Та і звісно б, у зв’язку з ситуацією навколо ветеранських рухів було б цікаво дізнатися, з якої причини Роман Васильович не долучився до ЗСУ. І чи підтвердив нам би, чи спростував почуте про те, що «Різник і Карабка хочуть на спинах ветеранів знову у владу проскочити».

Друге зібрання з приводу організації ветеранської  ГО-шки ініціювали Спілка ветеранів ЗСУ, члени ДФТГ, фермер і член виконкому Володимир Зінченко. Як зараз вже зрозуміло, друге зібрання виникло як реакція на перше. І своїм завданням мало об’єднати всіх ветеранів, мовляв  без політики. Єдино задля створення дійсно незалежного від влади та впливого громадського ветеранського об’єднання. Яке здатне буде відстоювати і свої права, і впливати на розвиток громади, а не збагачення окремих її членів.

І чи не є сьогоднішня ліквідація ДФТГ спробою позбутися незручного і нелояльного командира, замінивши його на «свого» і лояльного, створивши під це «правильну» структуру?

Чи потрібне громаді добровольче формування? І якщо так, то в якому вигляді? І що для цього потрібно зробити сьогодні?

Люди, які своїми діями довели відданість українській справі, говорять, що питання організації самооборони в громаді – актуальне, як ніколи. З огляду як на географічне розташування, так і на поточну ситуацію. Це як в перші дні війни, коли розраховувати можеш виключно на власні сили.

Безпека в громаді щодо об’єктів статегічного значення, щодо технічних можливостей перешкоджати прольоту шахедів, щодо сприяння військовим в разі, коли лінія фронту буде наближатися  – в інтересах всіх нас. Ворог, передусім через свою агентуру, має чітко знати, що громада об’єднана з середини, дружна. Матеріально забезпечена і головне, матеріально і  морально готова боронити себе і чинити спротив. І так, це коштує певного ресурсу. Можливо того, який громада недоотримує через земельні та інші «договірняки». Сьогодні все, що ми спостерігаємо з боку ЛохвиЧини – точно на руку ворогові.

Нас дивує і бентежить, як і до повномасштабного вторгнення, повна байдужість щодо добровольчих формувань з боку держави, обласної влади. Яка, здається, менше всього хотіла б, щоб люди були об ’єднані, вміли тримати зброю і були б скоординовані на взаємодію між собою. Те, що сьогодні коїться на рівні громади, і не тільки нашої – це однозначно питання національної безпеки.

В кожній громаді сьогодні є кістяк перевірених часом і справами патріотів. І коли на захист країни мають бути мобілізовані всі наявні ресурси, людський ресурс – найцінніший. Нехай ці люди комісовані за станом здоров’я, чи непридатні до служби на фронті, чи непризовного віку, вони всі при правильній організації самооборони – важливі і помічні і кожному можна знайти потрібне місце. Більшість з них і так самоорганізовується і працює безоплатно, за сумлінням, плетучи сітки чи готуючи власними силами передачі на фронт.

Розкидатися людьми і ресурсами, придбаними коштом громади для потреб захисту громади – безвідповідально і не мудро.

Єлизавета Сачура

На фото вгорі, депутат  Роман Різник,  і депутат Олег Карабка,  разом з комісією, яка прийшла вилучати майно ДФТГ.