Середа, 15 Січня, 2025

Гумдопомога з номером адвоката: кому насправді треба дякувати

8 Січня, 2025

Останнім часом лохвицькі соцмережі рясніють повідомленнями про благодійну кампанію. З видачі гуманітарної допомоги родинам військових. Здавалось би, можна тільки вітати. Тому і спробуємо розібратись, кому саме вона призначена. І кому слід за неї дякувати.

Отже, майже однакові повідомлення на фейсбук-сторінках старостатів Погарщини, Гирявих-Ісківців, Яхників і  не тільки. Скрізь – суть повідомлень така, дослівно: «В цей нелегкий для України час весь світ єднається у відчайдушній боротьбі проти агресора. Небайдужі громадяни роблять все, щоб забезпечити усім необхідним та допомогти тим, хто цього потребує.
Особлива увага наразі до родин тих, хто боронить рідну землю від ворога. 2 січня в населених пунктах Гирявоісковецького старостинського округу відбулися зустрічі представника БО “БФ ім. ХІДІРЯНА ОГАНЕСА МІСАКОВИЧА” Карабки Олега Юрійовича та Голови правління ГО” Спілка ветеранів та учасників російсько-української війни Свідомість” Козоріза Олега Миколайовича з членами сімей військовослужбовців, які захищали та захищають нашу країну від російського агресора, з ветеранами цієї війни. В ході зустрічі Олегом Миколайовичем надано роз’яснення щодо завдань роботи новоствореної Спілки, їх повноважень, було запропоновано військовослужбовцям, в кого є бажання, вступати в її ряди, пояснив присутнім з якого ряду питань Спілка ветеранів може надати ту чи іншу допомогу. Зустріч відбулася у формі конструктивного діалогу. Кожна родина отримала продуктові набори від благодійної організації “БФ ім. Хідіряна Оганеса Місаковича. “Щиро вдячні за турботу про членів сімей наших Захисників, за добрі слова, за добрі справи, за надану благодійну допомогу. Надаючи її в цей нелегкий для всіх нас час, ви даєте надію, що разом ми подолаємо будь-які труднощі і негаразди. Дякуємо за щирість і чуйні серця. Сподіваємось на подальшу плідну співпрацю.
Адреса Спілки: м.Лохвиця, вул. Перемоги,16. Телефони: Голова правління 0508352088 Козоріз О.М. Черговий 0985177884».

Ось скрін-шот зі сторінки Гирявоісковецького старостату:

Далі скрін-шот сторінки Погарщинського старостату:

Ось повідомлення старости з Яхників:

 

І зовсім нещодавно черга дійшла до Лохвиці. Сайт Лохвицької міської ради повідомив жителів про наступне:

«ДО УВАГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ВЕТЕРАНІВ ТА ДЕМОБІЛІЗОВАНИХ ОСІБ, ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ!
Шановні жителі міста Лохвиця, з 08 січня по 10 січня 2025 з 11.00 до 15.00, відбудеться видача гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів на території Центру надання соціальних послуг Лохвицької міської ради
(вул. Перемоги, 16), за сприяння благодійного фонду ім. Хідаряна (насправді, Хідіряна – авт.) Оганеса Місаковича, для таких категорій:
• Учасників бойових дій (АТО/ООС) та членів їх сімей;
• Учасники бойових дій російсько-української війни
• Осіб з інвалідністю внаслідок війни;
• Членів сімей загиблих захисників;
• Членів сімей безвісти зниклих та полонених захисників та захисниць».
Що зрозуміло з цих оголошень?
1. Що ця благодійність погоджена з місцевою владою.
2. Що вся вона – виключно «за сприяння благодійного фонду ім. Хідаряна Оганеса Місаковича», без зазначення походження допомоги чи інших дотичних до неї благодійників.
3. В оголошеннях сільських старостатів окремо зазначено, в який спосіб і за яких обставин видавалася допомога. І в тексті ми читаємо прізвища місцевого «політика» – Карабки Олега Юрійовича (депутат Миргородської районної ради, обраний від «Рідного міста» – проєкту, дотичного до колишніх регіоналів – авт.) та очільника щойно створеної ветеранської організації під назвою ГО “Спілка ветеранів та учасників російсько-української війни “Свідомість” Олега Козоріза. Що вони робили – ми цитували вище.
4. Окремо в соцмережах сільських старостатів вказані телефони О.Козоріза і “чергового спілки”. Сьогодні нам надіслали  фото, де на коробці написано від руки: «Спілка ветеранів Адвокат і номер телефону». Цей номер співпав з тим, що вказаний як номер Козоріза.
На сайті вказаного вище Благодійного фонду Хідіряна жодної інформації про ці благодіяння ми не знайшли. Останнє повідомлення там на момент підготовки матеріалу датоване 2 грудня минулого року. І воно жодного відношення до Лохвиччини не мало:
За штрихкодом на коробці ми потрапили на сторінку благодійників, а саме RRT – благодійної ініціативи Британської християнської церкви Плімута (РВСС), яка надає допомогу нужденним людям у всьому світі. За цим штрихкодом кожен отримувач може залишити відгук про отриману допомогу. І напевне подякувати, бо так прийнято між вихованими людьми.
Як нам повідомили люди, які допомогу отримали, всередині коробки є «Повідомлення кожному Українцю…» від християн у Великобританії та Європі. І воно реально зі щирими словами підтримки від братів-християн:

А ще британські благодійники зазначили, що «цей продуктовий набір був ретельно упакований волонтерами SAVEua в Україні за фінансування та від імені RRT, Сполучене Королівство. Весь вміст Food Box виробляється та постачається в Україні, допомагаючи підтримувати українську економіку».

Далі ми поцікавилися ініціативою SAVEua в Україні, яка разом з «Всеукраїнською Аграрною радою» є партнером британських братів-християн. І налагодила роботу так, що зокрема в Умані на кошти благодійників з усього світу фасуються закуплені в українських виробників продукти, які й надаються найбільш нужденним. А саме – переселенцям, людям з прифронтових територій. Далі – скрін з їхньої сторінки:

Напевне зазначений у повідомленнях представників лохвицької міської влади благодійник Хідірян якимось чином співпрацює з ВАР. Але чому ця допомога подається без згадки, не кажучи вже про подяку тим, завдяки кому вона реально стала можливою?

Складається враження, що благе діло, ініційоване і втілене дійсно віруючими людьми, використовується як сумновідома українцям «гречка».

Для чого благодійність в її первинному значенні, поєднувати з промо будь-кого? Чи не шкодять такі «багатоходовки» іміджу українців в очах наших європейських благодійників? Адже знецінюється увесь сенс християнської допомоги, коли не говорять, хто саме найбільше доклався, щоб допомогти у важку хвилину. А «розкручують» на цій допомозі не причетних, або далеко не основних в її наданні.

Здавалось би, під кінець третього року великої війни, ми б мали стати більш людяними і свідомими А  «гречкою» взагалі вже не мало б тхнути.  Та чи стали такими, чи змінились ми настільки, що з “гречкою” до українців вже ніхто не сунеться?

Єлизавета Сачура