Поведінка прокурора у «справі Радька» може свідчити про її замовний характер.

Можливо, вперше в історії Лохвицького райсуду, сьогодні після ухвали судді Мирослави Кунець, люди аплодували. На знак згоди зі справедливим рішенням, якого підсудний Віктор Радько і його захисниця Віталія Баранова не могли отримати понад сім місяців.

«Суду і сьогодні не буде, знову не приїхав прокурор», — розчаровано зустріли мене на порозі суду знайомі, які раніше зареєструвалися до судового засідання у справі обраного голови Лохвицької міської ради Віктора Радька.

На початок засідання знову очікували з десяток колег Віктора Івановича – міських голів, які вже були в залі, дехто подолав для цього понад сотню кілометрів. Цього разу написавши заяви про відпустки на цей день. А ще – два обласних депутати та місцеві мешканці.

З′ясувалося, що прокурор Ігор Степаненко, який дійсно вдруге поспіль в Лохвицю на суд не з‘явився, минулого разу не просто не приїхав. Він… прогуляв. Це випливає з Ухвали суду від 27 січня 2025 року, якою суддя Мирослава Кунець принципово ухвалила «порушити перед кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів… питання про відповідальність прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Полтавської обласної прокуратури Степаненка Ігора Олександровича, який 27 січня 2025 року на 15 годину 00 хвилин не прибув в підготовче судове засідання до Лохвицького районного суду Полтавської області та не повідомив суд про причини поважності свого неприбуття в підготовче засідання».

Окрім цього, як виявилося, прокурор Ігор Степаненко 21 січня 2025 року, як ми прогнозували, вчергове, вже вп′яте, звернувся до суду з клопотанням про відсторонення від посади Лохвицького міського голови Віктора Радька на два місяці. Але це клопотання, окрім суду, в очі не бачив сам обвинувачений. А зі слів його захисниці, цей документ з‘явився в електронному суді лише вчора. Та адвокат міського голови не може сприймати його як належно оформлений, тому що Ігор Степаненко примудрився навіть не підписати його сертифікованим електронним підписом.

На цьому факапи прокурора не скінчилися. Тому що він ще декілька разів дуже зухвало і впевнено звертався до суду, м‘яко кажучи, говорячи неправду. Тобто, брехав суду, демонструючи тим самим свою неповагу до Правосуддя. І ця неправда була настільки очевидною для всіх присутніх, що здавалося, що за неї незручно було всім в залі, окрім самого прокурора.

Приміром, оком не моргнувши, він заявив, що не ознайомився, бо мовляв не отримував, клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору. Але адвокат надала докази того, що слова прокурора неправдиві. Суддя перевірила цю інформацію і погодилася зі стороною захисту.

А ще він, суголосно деяким місцевим депутатам-тіктокерам, намагався переконувати суддю, що по Лохвицькій міській раді не одна кримінальна справа. В цей момент хтось за моєю спиною прокоментував: «та тільки замовники одні й ті самі». Далі звинуватив адвокатів, що вони, мовляв, затягують справу, вчасно не знайомлячись з наданими прокуратурою клопотаннями і декілька разів заявляли про відвід судді.

Потім було декілька разів намагання затягнути розгляд. Але і адвокат, і суддя зупинили ці спроби, чітко і по суті розставивши всі крапки над і.

Прокурор Степаненко неодноразово поривався, що називається заспамити суд ватою пустих слів. І це також було настільки очевидно, непрофесійно, що в залі хтось із присутніх не втримався і прокоментував: «Сім мішків гречаної вовни». (До речі, унікальні професійні якості цього прокурора вже оцінили депутати Кобеляцької ради раніше – дуже цікаво).

Яскравим контрастом прокурору, який такими діями вочевидь ганьбив мундир, була робота сторони захисту. І самої судді.

Аргументи захисниці Віталії Баранової, яку нарешті уважно слухала суддя в Лохвицькому суді Мирослава Кунець, були логічними і переконливими. Жодного зайвого слова, все лаконічно, чітко і по суті.

Дивлячись на те, як працювала суддя Мирослава Кунець, я піймала себе на думці, що саме так і має виглядати робота українського судді. Уважна до всіх без виключення учасників процесу, привітна і доброзичлива до присутніх. Прискіплива, беземоційна, думаюча, зважуюча і заохочуюча до змагальності сторін. Те, в якому темпі вона працювала, декілька разів виходивши до нарадчої кімнати і повертаючись звідти з максимально обгрунтованими ухвалами, цілком виправдовує рівні суддівських зарплат. І це ми, присутні, бачили тільки верхівку айсберга. Можна тільки уявити, який тиск принципові і порядні українські судді витримують в умовах сьогодення. Працюючи, приміром, з подібними прокурорами.

Ну і наостанок, окрім зареєстрованих в канцелярії суду 13-ти заяв-клопотань від міських голів про бажання взяти міського голову на поруки замість відсторонення його від виконання покладених на нього Законом і громадою повноважень, в суді була зареєстрована ще одна заява. Від лохвицьких депутатів. Які теж в своєму зверненні до суду обгрунтовували, чому не можна і надалі застосовувати безпідставне відсторонення від посади голови 22-х тисячної громади під час війни. Прикметно, що під ним поставили підписи лише 9 депутатів з 25-ти. Логічно, що повертати керівництво громадою обраному людьми на виборах керівнику не прагнули ті, хто свідомо організовував цькування Радька і кримінальні провадження. І намагаються підмінити вибір людей, яких вони очевидно зневажають. Поставивши свої особисті інтереси понад інтереси Лохвицької громади. Але не прагнуть повернення законно обраного голови і такі депутати, як Тетяна Даценко, Ніна Марченко, Євген Севастьянов.

Наступне засідання – сподіваємося, вже для розгляду «справи генераторів», відомої лохвичанам ще як «справа Радька» – по суті призначене на 10.00 25 лютого 2025 року.

Єлизавета Сачура