Про невладнані пристрасті

Як тільки людина чогось недоладно забажає, зразу ж стає їй неспокійно на серці.

Гордий і захланний ніколи не має спокою; вбогий і покірливий в дусі заживає глибокого миру.

Людина, яка ще не завмерла для себе геть чисто, хутко попадає у спокусу і навіть у дрібничках і марницях дається перемогти.

Нерозумний і такий, що певною мірою ще тілесний та схильний до змисловості, не легко зможе остаточно відірватися від земних побажань.

І тому він нераз сумно почуває себе, коли від них відвертається, та й будь-чого сердиться, коли йому не вдається.

А коли досягне того, чого бажає, зараз непокоїть його недобра совість, тому що дав волю своїй пристрасті, а вона ніяк не веде до того спокою, якого він шукав.

Так-то правдивий спокій добувається тим, що ведеться боротьбу з пристрастями, а не з тим, що їм догоджується.

Тому нема спокою в серці змислового чоловіка, ані в того, хто віддався світовим справам, а тільки в душі того, хто ревний і духовний.

Джерело: Тома Гемеркен Кемпійський. Наслідування Христа. Переклад на українську мову д-р Йосиф Боцян єпископ Луцький. Львів. Видавництво «Свічадо», 2015