9-серпня в Храмі Іоана Хрестителя (УПЦ КП) в Лохвиці отець Всеволод Бігун відслужив Літургію на честь вшанування пам‘яті Св.Великомученика і цілителя Пантелеймона.

Після Літургії відбулося освячення води, віряни змогли прикластися до часточки мощей Святого Великомученика Пантелеймона.

Відомо, що великомученик народився в місті Никомидії, у сім’ї багатого язичника Євсторгія, і звався Пантолеоном. Мати ж його Еввула була християнкою і хотіла вихова­ти сина у християнській вірі, але померла, коли Пантолеон був ще юнаком. Батько віддав його в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак почав навчатися мистец­тва лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина.

Здібності Пантолеона стали відомими імператорові Максиміану (284 – 305), який захотів бачити юнака при своєму дворі.

Саме в той час у Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, які врятувалися піс­ля спалення 20000 християн у никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, коли той про­ходив поблизу їхнього пристановища. Якось пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав йому про християнську віру. Піс­ля цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і ще не встигла відповзти. Пан­толеон став молитися Господеві Ісусу Христу про воскресіння померлого і знищення отруйної змії. Він твердо вирішив, що, якщо його молитву буде почуто, він стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка на очах у Пантолеона розірвалась на шматки.

Після цього дива Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон (у перекладі – всемилостивий). Розмо­вами з батьком Пантелеймон підготував і його до прийняття свя­того хрещення. Коли Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то, не вагаючись, охрестився разом із про­зрілим. Невдовзі батько Пантелеймона помер, а цілитель усе своє життя допомагав хворим і вбогим, Він безкоштовно лікував усіх, хто до нього звертався, зцілював їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував християн, які перебували в ув’язненні, лі­кував їхні рани. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря заполонили місто. Покинувши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього.

Через заздрощі лікарі донесли імператору, що Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан умовляв ціли­теля спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але Панте­леймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив іменем Ісуса Христа розслабленого. Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а святого Пантелей­мона піддав жорстоким тортурам. Господь являвся святому і зцілював його перед стражданнями. Великомученика Панте­леймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалюва­ли свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, а потім кинули в море з каменем на шиї. З усіх тортур великому­ченик виходив неушкодженим і зі сміливістю викривав імперато­ра. У цей же час перед судом язичників постали пресвітери Єрмо­лай, Єрмип і Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя, за що їм було відсічено голови.

За повелінням імператора, великомученика Пантелеймона ки­нули у клітку до диких звірів у цирку, але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, намагалися доторкнутися до руки свято­го. Глядачі підіймалися з місць і кричали: «Великий Бог христи­янський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймо­ну відтяти голову.

Святого привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один із воїнів ударив його мечем, але меч став м’яким, як віск, і не поранив святого. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Не­бесного. Почувши голос із неба, воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовилися продовжувати страту, але велико­мученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його.

Коли мученику відтяли голову, із рани потекло молоко. Олив­кове дерево, до якого був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутнім при страті святого, увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкоджєним і було по­ховане християнами ( 305). Слуги великомученика Пантелеймо­на – Лаврентій, Васса і Павіан – бачили його страту і чули голос із неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кончину великомученика Пантелеймона. Святі його мощі часточками ро­зійшлися по всьому християнському світу, а чесна глава знахо­диться нині в Афонському монастирі, названому на честь святого.

Вшановування святого мученика нашою Церквою відоме вже з XIIст. Князь Ізяслав (у хрещенні – Пантелеймон), син Мстислава Великого, мав зображення великомученика Пантелеймона на своєму шоломі. Завдяки заступництву святого він залишився жи­вим у битві 1151 року.

Великомученик Пантелеймон шанується Православною Церк­вою як грізний святий, покровитель воїнів. Сутність шанування з цього боку розкривається його першим ім’ям – Пантолеон,- що означає «у всьому лев». Друге ім’я, дане при хрещенні, – Панте­леймон – означає «всемилостивий», тому і шанується великому­ченик як цілитель. До нього звертаються в молитві для зцілення недуг душевних і тілесних. На іконах святий Пантелеймон зобра­жується юнаком у червоному вбранні, зі скринькою в лівій і ложеч­кою в правій руці, – як цілитель.

Саме таким його бачимо на вели­кій іконі кафедрального патріаршого собору Святого князя Воло­димира у м. Києві, у якому знаходиться ще й часточка його святих мощей. На святих іконах великомученик часто зображується зі своїм житієм. Пам’ять його Свята Церква вшановує 9 серпня (за нов. ст.). ім’я святого великомученика Пантелеймона закликаєть­ся при звершенні таїнства Соборування, освячення води і в мо­литві за немічного хворого. Крім служби з каноном, святому ціли­телю є ще й акафіст, який часто читається хворими для отриман­ня зцілення.

Особливе шанування святого великомученика і цілителя Пан­телеймона здійснюється на Афоні в Пантелеймонівському монас­тирі. Передсвято розпочинається за вісім днів до дня вшанування святителя: на вечірні співаються молебні канони на вісім гласів, при цьому для кожного дня вони є різними. Другий день свята -ктиторський. 9 серпня після вечірні звершується панахида по бу­дівничим, жертводавцям обителі та роздається коливо.

У народній традиції святий Пантелеймон вважається ще й обо­ронцем людей від вогню. Під час пожежі навколо будівлі, що горі­ла, тричі обносили ікону святого Пантелеймона, щоб пожежа при­пинилась. Найчастіше це робили тоді, коли вогонь спалахував від блискавки. У день пам’яті селяни молилися святому Пантелеймо­нові й перед його образом запалювали свічки, щоб у полі копи зберіг від пожежі. Цього дня люди, які лікували зіллям, збирали ці­лющі трави.

Джерело: Всеволод Бігун