Фінансовий план “розвитку” громади схожий більше на “проїдання” та мародерство.

25 грудня, на Різдво, депутати Лохвицької міськради прийматимуть бюджет громади на 2026 рік. Ознайомлення з проектом документа викликає лише два почуття: обурення та зневагу до його авторів.

Радикальне підвищення зарплати меру, збільшення виплат безрозмірному штату виконкому, подальше роздуваня штатів міськради, подальше “покращення” доріг, школи №2 та деградуючої лікарні. І все це на фоні запланованих аж 2-х мільйонів гривень допомоги фронту. Що становить лише 0,4% від витрат громади.

Інакше у громаді, якою сьогодні керує актив забороненої проросійської “Партії регіонів”, і бути не може.

1. Ось як на Різдво себе вітає мер Віктор Радько. Це проект рішення про підвищення виплат мерові у наступному році:

За це завтра, 25 грудня, на останній сесії року мають проголосувати депутати.

2. На утримання апарату мерії – 56 млн 110 тис грн (проти 45 млн 735 тис у нинішньому році). Зростання – на 20%!

Це для фронту грошей немає, а для чиновників – є!

3. Приховані доходи
Бюджет Лохвицької громади у наступному році становитиме 461 млн 908 тис 679 грн. Що лише на 881 295 грн більше, ніж бюджет-2025. Тобто зростання керманичами громади закладено майже нульове. У той час як лише у 2025 році надходження до загального фонду місцевих бюджетів України демонструють стійке зростання. За офіційними даними, за перші три квартали (січень–вересень) 2025 року, вони збільшилися на 15–15,5% порівняно з аналогічним періодом 2024 року. А за 10 місяців 2025 року надходження склали понад 403 млн. грн, що на 14,5% більше, ніж за аналогічний період 2024 року. Така сама тенденція спостерігатиметься й у наступному році. Причини тому декілька: інфляція гривні, збільшення зарплат та відрахувань з них, цінова інфляція, накачування дотаційної економіки мільярдами євро фінансової допомоги ЄС.

Тобто, автори бюджету умисно “намалювали” занижені доходи бюджету громади. Для чого? Відповідь: тоді наприкінці наступного року утворюються так звані “вільні залишки”. Які керівники громади можуть спрямувати суто на свої “хотєлки”. Наприклад, на чергове зростання зарплатні та премій меру та всьому апарату виконкому – як це сталося у році нинішньому. Так нещодавно на премії апарату мерії та старостатам депутати проголосували виділення 2,5 млн грн.

Очікується, що цього року “вільні залишки” сягнуть суми приблизно в 40 млн грн. Їх “пилятимуть” між “своїми” вже у 2026-му, очікувано, що на допомогу ЗСУ й там коштів може не знайтися.

Проект бюджету громади містить ще багато подібних речей, про які я предметно розповім у наступних публікаціях. А зараз те, що мало б бути.

Викладене нижче – консолідована думка воїнів, ветеранського руху громади, сімей військовослужбовців, багатьох лохвичан, з ким автор обговорював цю тему.

1. На час дії воєнного стану усі доходи громади, крім витрат на “захищені статті” бюджету (утримання лікарень, ЖКГ, закладів освіти, заробітних плат працівникам бюджетних установ і т.і.), мають бути спрямовані на потреби оборони. Конкретно – на потреби військових частин, в яких несуть службу представники Лохвицької громади. Механізм фінансування наступний:
– військові спрямовують на Лохвицьку мерію письмові заявки на потрібну грошову допомогу в/ч, в яких вони служать, на офіційному бланку в/ч (печатка + підпис командира).

Копію заявки – на розгляд депутатів, завдання яких – визначити пріоритетність заявок, контролювати їх черговість, своєчасність і повноту задоволення. Рішення про фінансування заявки розглядаються на чергових/позачергових сесіях міськради з публічним оголошенням прийнятих рішень і обсягам допомоги.

Безумовний пріоритет – задоволення заявок саме бойових військових частин. А не регулярні “пряники” Нацполіці, прокуратурі, ДБР, БЕБ, СБУ та судам.

Бо кожна гривня, “закатана” сьогодні в новий асфальт чи в корупційний “ремонт” лікарні замість допомоги фронту – це смерть нашого захисника, який не мав грошей на сучасний РЕБ, РЕР, дрони, автівку. Десятки мільйонів, які лохвицькі депутати спрямовують на всі ми знаємо які “покращення” – це вкрадені життя найкращих хлопців громади. Бо найкращі – на фронті, а не в тилу (депутати Євген Севастьянов, Володимир Інденко та інші не дадутьзбрехати). І саме цим, найкращим, потрібна допомога громади.

2. Міська рада вже сьогодні має приступити до розробки конкретної, дієвої програми повоєнної адаптації ветеранів російсько-української війни.
Ця програма має містити:
– розроблені та затверджені проекти створення сільськогосподарських, виробничих, рекреаційно-оздоровчих кооперативів на території громади. З наданням – за потреби – земельних ділянок і кредитів для їх діяльності та працевлаштування саме ветеранів війни та членів їх сімей. Принцип: ветерани прогодують себе самі, але для цього потрібно створити їм гідні, сприятливі умови.
Для втілення цієї програми вже сьогодні мерія мусить “бронювати” всі земельні ділянки, термін дії оренди на які добігають кінця, продовжуючи їх оренду на строк не більше 1 року, до закінчення воєнного стану.
Мерія також зобов’язана на офіційному рівні активізувати процес повернення громаді майже 2000 га орних земель, які у протизаконний спосіб опинилися у використанні гр-на Г.Шамрицького – виключно для подальшого надання цих земель для забезпечення Програми повоєнної адаптації та працевлаштування ветеранів.

Програма має бути розроблена не пізніше кінця цієї зими.

Якщо Лохвицька міськрада відмовиться запровадити ці два очевидні у своїй доцільності та справедливості кроки – це буде очевидним проявом антиукраїнської, антидержавної політики її керманичів та окремих депутатів. Впевнений, що ветеранський рух, волонтерська спільнота та громада в цілому швидко зроблять з цього належні висновки. Та вживуть дієві заходи по усуненню несправедливості.

І останнє. Як на мене, в умовах війни було б справедливо, щоб зарплата як самого мера, так і всіх інших посадовців виконкому на період воєнного стану дорівнювала б середній по громаді. Бо очільники громади та окремих підрозділів мерії – по совісті, якщо вона в них є – мають розділяти тягар війни нарівні з усіма. Тому точно їхня зарплата не може бути вищою за солдатську. Бо життям своїм вони не ризикують. Хіба що – корупційними статками ((.

Для довідки: згідно з даними Держстату, середня зарплата в Україні станом на жовтень складає 26 913 гривень; у громаді вона трохи нижча.

У солдатів, сержантів це – від 20 до 25 тисяч гривень на місяць.

Радько може скільки завгодно прикладати руку до серця під Гімн України, вивішувати червоно-чорний прапор під мерією, пафосно патякати.

Як на мене, в умовах війни було б справедливо ВСІ ГРОШІ БЮДЖЕТУ ГРОМАДИ, крім захищених видатків (на школи, дітсадки, лікарню, ФАПи, зарплати бюджетникам і т.і.) СПРЯМУВАТИ НА ВІЙСЬКОВІ ЧАСТИНИ, ДЕ СЛУЖАТЬ ЛОХВИЧАНИ. Згідно листів-звернень з тих військових частин. А інформацію про допомогу цим частинам негайно оприлюднювати.

Гліб Плескач