Страхіття Голодомору 1932-1933 років, про які розповідали “старі люди”, знайшло документальне підтвердження.

Так, на роковини трагедії національного масштабу МВС оприлюднило карту, яка дозволяє ознайомитися з архівними документами періоду Голодомору, що зберігаються в галузевому архіві. Зокрема – зі справами про людожерство під час винищення українців штучно створеним голодом.

Архіви свідчать: людожерство, спричинене голодом, у 1933 році стало буденним явищем і на Полтавщині, і на Лохвиччині. Зокрема, у кримінальних справах того часу зафіксовані випадки людожерства у Свиридівці, в Яхниках, на хуторі Пестичевському, у Бодакві.

Суха мова документів (обвинувачення згідно ч.7 ст. 174 КК УРСР) не в змозі передати весь той жах і розлюднення, який вчинила московська “радянська влада” та її посіпаки-зрадники на місцях.

Село Свиридівка. Справа Личакової Олени Єфімовни та Личакової Євдокії Григорівни

Гр-ка Личакова Олена Єфімовна (дослівно) … “беднячка … имущественное положение – хата, сарай”, освіта – “нисшее”, “профессия – сельское хозяйство … должность – член колхоза”, “из середняков”, безпартійна, свідчила на допиті наступне (мовою оригінала):

“В среду 19-го июля б/р. перед вечером моя дочка Евдокия Григоровна привела мою внучку Надю Ревякіну 7 років (дочку моеї старшоі дочки – Оришки яка замужем за Ревякіним Дмитром). Євдокия нарвала шовковиць і пішла ночувать до зятя Ревякіна Дмитра а Надя зосталася ночувать в мене. Вечором я Надю уложила спать на полу в місті з моєю меншою дочкою Галею 7 років. І коли вони заснули я задавила Надю поризала на кускі і наварила супу а рештки м’яса з Наді я посолила і зложила в тикву. На другий день утром пришла моя дочка Євдокія яка запитала мене де Надя Я сказала що Наді уже немає і росказала що я задавила Надю і наварила супу який ще стояв упечи а коли зварився суп я в вмісті (разом – ред.) із дочками Євдокіей і Галей поснідали а також наварили холодцю який Євдокія розлила у миски і поставила у погріб щоб захолонув Я потім пішла до зятя Ревякіна Дмитра. І того дня додому не приходила. Вечором я їла холодець із м’яса Наді з Галею, а ноччю 20 июля була затримана та доставлена в райміліцію. Добавляю що утром 20 іюля коли я росказала Євдокіі за Надю то вона мені сказала що сю ніч я принесу ще Галю 2 років теж дочку Ревякіна Дмитра яку теж задавите и будемо їсти …

В дополнение к моему показанию добавлю следующее около месяца тому назад однажды вечером я, моя дочь Євдокия и сын Василий 17 лет пришли сроботы с колхоза Сын был очень слабый и просил нас т. е. меня и Евдокию чтобы мы его задавили так как он уже неспособный работать на что мы с дочерью Евдокией согласились и я взяла пояс набросила на шею и взявшись за концы с дочерью Евдокией задавили Василия После чего порезали на куски посолили и употребляли в пищу т. е варили борщь с мясом а также варили мясо в отдельности. Мясо с Василия ми ели с дочерью Евдокіею и несколько раз это мясо и борщ ела и моя замужняя доч Оришка Последняя замужем за Ревякиным Дмитрием …

Мясо из Василия мы ели около недели а когда поели моя доч Евдокия привела мальчика который жил у гр-ки Скарбы Федоськи Как звать этого мальчика я не знаю последнему было около 10 лет. Придя домой из мальчиком Евдокия предложила мне задавить его и мы сней взяли пояс набросили на шею мальчика и задавили после чего порезали на куски и съели за несколько дней вместе с дочерями Евдокией 20 лет и Галей 7 лет…”

(Важлива деталь: протокол допиту зі слів арештованої писав безграмотний, російськомовний місцевий оперуповноважений ГПУ на прізвище Парва – ред.).

Покази доньок повністю підтверджують розповідь матері, додаючи лише жахливих подробиць, від яких волосся стає дики.

Село Яхники. Справа Оленченко Марії Антонівни

Покази Оленченко Марії – вдови 40 років, “біднячки”, безпартійної, неграмотної, записані оперуповноваженим:

“3/VI я зарезала своего трехлетнего ребенка (сына) Алексея с целью чтобы его сжарить и скушать, что я и сделала. оставлены были только следующие остатки тела, которые я закопала в хате в землю: голова, ступни ног, кисти рук и половой член. Эти остатки я не кушала, т.к. ребенок был больной, опухший и мясо ото было не вкусное”.

Внизу протокола роз’яснення “опера”: “Оленченко неграмотная и расписаться не может”:

І вирок – 10 років концтаборів:

Село Яхники. Справа Петренко Ксенії та Луки Федоровичей

З протоколу допиту Петренко Ксенії Федорівни, українки, вдови, “середнячки”, “единоличницы” (“хата, клуня, сарай, лошадь, 5 десятин земли”), безпартійної, неграмотної:

“У четвер 29 июня с/г я была на базаре и едя домой повстречала девочку Ткаченкову Марию около 5 лет Последняя шла к своей бабушке Голде (? – ред.) которая живет рядом со мной по соседству. Придя к моему двору Мария зашла комне в хату которую я взяла и задушила руками за шею, после чего порубала труп на куски засолила и сложила в чугун и спрятала в погреб а внутренности и мозг из головы которую я разрубила изжарила в тот же день а череп спалила в печке. Когда я задушила девочку в хате кроме меня никого небыло так как мой сын Лука в тот день копал яму для умершего и возвратился перед вечером того же дня Которому я дала кушать борща и жареного мяса с Марии Последний увидел мясо спросил меня где я узяла мясо после чего я росказала что задавила девочку Ткаченкову Марию и нажарила мяса На это син мне ничего не сказал. 30-го июня и 1-го июля я так же жарила мясо и кушала в месте из сином Лукой. И у суботу 1-го июля была арестована при обыске в меня в печке найдено жареное человеческое мясо и в погребе остатки засоленого трупа Марии. Больше по даному делу добавить ничего не имею…”

Син Лука на допиті повністю підтвердив розповідь матері…

Вироки:

Хутір Пестичевський. Справа Мележик Анастасії Сидорівни

“Лохвицкое райотделение ГПУ сообщает, что раймилицией задержана гражданка МЕЛЕЖИК Анастасия Сидоровна 45 лет, жытельница хут. Пестичевского Ригского сельсовета Лохвицкого района, по соцположению беднячка, член колхоза обвиняется в том что последняя утопила своего ребенка в возрасте 1 года, а также неизвестно где девала свою дочь Галю в возрасте 6 лет. в связи с чем упомянутое дело нами взято в наше производство.

Допрашиваемая по делу дочь Анастасии МЕЛЕЖИК Екатерина Алексеевна 13 лет которая показала, что недели 2-3 назад она была в х. Венславах и возвратилась домой вечером в хате застала одного отца которого спросила где Галя, отец последней рассказал, что Галю мать зарезала и наварила борща с ее мяса.

Спустя некоторое время в хату зашла мать которая также сказала что Галю она зарезала. После чего подала борща и мы начали втроем есть. На второй и третий день мать также варила борщ и жарила картофель с мясом с трупа Гали и они втроем с,ели ее на протяжении 4-х дней. После этого рассказывает Екатерина к ним в хату зашел неизвестный мальчик который просил есть. В это время дома был отец и она который пытался зарезать этого мальчика заманивая его в комору, но последнему она сказала чтобы он скорее уходил от них т. к. с ним будет плохо, после этого испуганный мальчик убежал и расказал по хутору что его хотели зарезать. В этот же день вечером мать пришла с работы и узнавши что отец хотел зарезать чужого мальчика начала ругать отца что он этим самым выдал себя и теперь придется отвечать за с,еденную ими Галю. Отец очень испугался и решил покончить с собой и перед утром на следующий день накинул на шею веревку, заложил палку и начал крутить, но так как он был очень слаб и задавиться не мог, попросил мать и та взяла и задушила отца. После чего приказала Екатерине не говорить об этом никому и сказать что отец умер.

Допрашиваемая по данному делу МЕЛЕЖИК Настасия Сидоровна после долгих запирательств созналась, что действительно она с мужем уговорившись зарезать свою дочь Галю после чего ее муж Алексей задавил лежащую возле него дочь Галю после чего она взяла порезала ее на куски варила и ели ее вместе с мужем и дочерью Екатериной, а также что она задавила своего мужа который был не в состоянии это сделать сам.”

Страшні подробиці – в цих протоколах допитів:

Вирок:

Село Бодаква. Справа сім’ї Дриг

Просто документи – без коментарів:

P.S. Матеріали кримінальних справ про людоїдство, які наведені вище, свідчать, що апогей геноциду припав на березень-червень 1933 року. І що доведені комуністами до відчаю люди втрачали розум, вдавалися до некрофагії (поїдання трупів) та антропофагії (канібалізму). Люди перетворювалися навіть не на звірів – на жахливих істот, які поїдали власних дітей…

Саме ці справи стали засобом до розкриття злочину геноциду та мали виняткове доказове значення у кримінальній справі № 475, порушеній СБУ за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид). Слідство довело, що зазначені справи підтверджують факт тотального голоду на території УСРР. Геноциду, який призвів до винищення частини українського народу та придушення спротиву українців комуністичному тоталітарному режиму.

Проте широкому загалу дотепер такі справи залишались невідомими. І ось цьогоріч МВС разом з Національним музеєм Голодомору-геноциду створили інтерактивну мапу, за допомогою якої можна ознайомитися з архівними документами на підтвердження того, що голод був головним інструментом упокорення українського народу.

На електронну мапу нанесено фотокопії збережених 1022 архівних справ про людоїдство, а також інформацію про 1024 справи, які були знищені у 1956 році. Враховуючи, що частина інформації була знищена, окремі позначки на мапі про випадки людоїдства розміщені не за місцем скоєння, а за місцем знаходження слідчих підрозділів. Це пояснює скупчення випадків, нанесених на мапу, в місцях розташування слідчих підрозділів.

Офіційно встановлені слідством СБУ та рішенням українського суду головні злочинці-організатори Голодомору в Україні – керівництво більшовицького тоталітарного режиму: Сталін (грузин, ім’я при народженні: Іосеб Бесаріоніс дзе Джугашвілі), Молотов (росіянин, ім’я при народженні: Скрябін В’ячеслав Михайлович), Каганович (єврей, ім’я при народженні: Лазар Мойсейович Каганович), Постишев (росіянин, ім’я при народженні: Павло Петрович Постишев), Косіор (поляк, ім’я при народженні: Косіор Станіслав Вікентійович), Хатаєвич (єврей), Чубар (українець, Влас Якович Чубар).

Як бачимо, переважна більшість головних організаторів геноциду голодом в Україні були не українцями. І це теж важливо для розуміння причин і витоків трагедії. А головне – для висновків.

Гліб Плескач

Заголовне фото: Фрагмент карти випадків людоїдства