Вчора лохвицькі соцмережі збурила не стільки новина про вирубування сосни в значних обсягах в лісі поблизу села Млини. Як повне ігнорування на людське обурення і на прохання прояснити ситуацію з вирубкою з боку призначеної, а не обраної старости Наталії Давиденко. Ще – депутата, який проживає в Млинах Володимира Борисенка. А також багатолітнього, ще з часів Петра Порошенка діяча (керівника) місцевих структур в лісовій галузі Кравченка Руслана Олексійовича.

Чому в Лохвицькій громаді представники влади не поспішають спілкуватися з людьми, маючи можливості цифровізації і соцмереж? Спробуємо розібратися.

В особистій переписці, один з керівників громади пояснив мовчання лісівників наступним. Мовляв, вони розцінюють ці питання (де, чому і в яких об’ємах відбувається вирубка), як “втручання в їхню господарську діяльність”.

Але ж лісівники здійснюють цю саму господарську діяльність на території конкретно взятої громади. А  як відомо, згідно ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які ростуть в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу. Тобто, навіть на основі цієї статті і гарантованого Конституцією України права, жителі громади мають повне право знати, розуміти і вливати на те, що відбувається з об’єктами їхньої спільної власності.

Сьогодні є можливість в режимі реального часу відслідковувати, на що саме, кому, на які ділянки і на які об’єми вирубки держава видає лісорубні квитки. Для цього достатньо проаналізувати публічні дані з сайту lk.ukrforest.com.

Останні лісорубні квитки, які видані Лохвицькому лісництву, виглядають так:

04.11 2024 р. Лохвицьке лісництво отримує лісорубний квиток на випилювання твердолистних порід (дубів) під виглядом вибіркової санітарної рубки. На площі 2,3 га. Судячи з цього квитка, дозволено заготовити 51 кубометр деревини, з яких 45 – ділової. Заплативши при цьому ренту в розмірі 5164 грн.

Де саме відбувається вирубка, автор не досліджував, так як в квиткові зазначена ділянка під певним номером, (напевне внутрішня нумерація, в якій дуже добре орієнтуються лісівники).

Повідомляти громаді конкретні місця рубки, терміни, об’єми вони вочевидь не поспішають. Можливо тому, що якщо люди знатимуть, де саме відбувається вирубка, вони зможуть це проконтролювати, і задати відповідні незручні питання.
Відомо також, що вирубка дозволена до 31.12.2024 року, а термін закінчення вивезення – 31.03.25 р.

31.10.2024 року ми бачимо вже 4 лісорубних квитки для Лохвицького лісництва. Один з яких, за всіма ознаками, стосується  млинівського лісу.

Але все по черзі.

Перший квиток, отриманий цього дня, – на вибіркову санітарну вирубку м’яколистних порід (липи), яка рахується як «захисні ліси», на площі 4,1 га. Слід зазначити, що в цьому документі вказано, що запас деревини, дозволеної до заготовки – 23 кубічних метри. І що рентна плата, яку необхідно буде сплатити за цей об’єм – 1292 грн. Виконавцем робіт визначено ФОП Костін Ігор Олександрович.

Цього ж дня виданий лісорубний квиток на вибіркову санітарну рубку хвойного лісу на площі 17,9 га лісу, віднесеного до категорії рекреаційно-оздоровчі ліси. Автор схиляється до думки, що в даному випадку мова йде про млинівський ліс. 

31.10.2024 р. Лохвицьке лісництво отримує ще один лісорубний квиток на вибіркову санітарну рубку на площі 1,2 га хвойних дерев з категорії захисних лісів:

також 31 жовтня 2024 року лісорубний квиток Лохвицькому лісництву виданий на вибіркову санітарну рубку на площі 1 га твердолистяних порід дерев, а саме дуба:

Тобто, формально дозволи на рубку лісів видані. І як кажуть знаючі люди, подібні дозволи дуже часто є охоронною грамотою для свавільного і безконтрольного вирубування деревини. Яка вивозиться вдень і вночі під прикриттям реальних чи міфічних правоохоронців і зникає в невідомому напрямку, збагачуючи не державу, і не громаду, а невелику групу дотичних до процесу осіб. Після таких рубок – на Лохвиччині залишаються спустошені ліси, а кількість цінних дубів, яким по багато десятків років, невпинно скорочується, починаючи з сумнозвісних часів міністра Кутового.

Проконтролювати реальні об’єми рубки – на сьогодні неможливо. А якщо ще все це і прикрити «невтручанням в господарську діяльність» і закрити від громадськості – відкривається безмежне поле для «бурхливої діяльності». І як у випадку з млинівським лісом, під виглядом сосни, яка була пошкоджена декілька років тому пожежею, можливо, пиляються сосни, вогнем не пошкоджені. Нещадна, хаотична рубка спотворює ліс, який самі лісівники віднесли до категорії рекреаційно-оздоровчого.

І ще цікаво: як господарює ця структура, яка так захопилася санітарною вирубкою саме цього лісу, але впритул роками не бачить і не протидіє перетворенню його на сміттєзвалище? Як і не ініціює жодної співпраці з громадою щодо наведення порядку в лісі. Хто мав змогу бачити, в якому стані держави і громади утримують ліси в країнах Євросоюзу; як там ліси дійсно є рекреаційно-оздоровчими не за назвою, а по суті, напевно зауважив, що нам ще до Європи ду-у-уже далеко. Там буквально бережуть кожне деревце, продумано облаштовують і доглядають майданчики для організованого відпочинку, ставлять спостережні вежі й т.і. А у нас – бездумно “косять” цінну деревину просіками і не зважають на купи пластику та піщані кар’єри-“саморийки”, які залишають після себе далекі від цивілізації деякі наші земляки. 

Хто взагалі здійснює контроль над тим, які ділянки дійсно підлягають санітарним рубкам, а які вирубують свавільно? Хто контролює відповідність об’ємів заготовленої сировини зазначеним в лісорубному квитку об’ємам?

І найцікавіше, як і хто платить за сотні і тисячі кубів зрубаної деревини?

Як визначається виконавець порубок? У випадку Лохвицького лісництва – це незмінний ФОП Костін Ігор Олександрович. Про історію бізнесу цього чоловіка можна дізнатися з відкритих даних на порталі opendatabot.ua за цим посиланням. Вона цікава.

Всі ці питання прості і потребують відповідей як від лісівників, так і від влади.

Коли мова заходить про проблеми зі станом лісів у громаді, першим називають прізвище Кравченко – багаторічного депутата, нині представника депутатської групи ЛохвиЧина, сумновідомої декілька річним блокуванням, в тому числі і під час війни, роботи Лохвицької міської ради.

Судячи з декларації, поданої ним, як депутатом Лохвицької міської ради, він вказує себе як лісничий Філії “ГАДЯЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” ДСГП “Ліси України”:

Якщо і лісівники, і влада відкриті, не переступають закон і чинять по совісті і справедливості, їм нічого боятися. Тоді вони відкриті для громадськості – тобто, для людей, з якими живуть поруч. Якщо уникають спілкування, ігнорують людські тривоги і занепокоєння – значить їм є що приховувати.

Єлизавета Сачура