Лохвицький район: як побудувати “третій світ” в Україні. Сумнозвісний на всю Україну, єдиний в країні зі світлофором, міст через річку Сула – знову в центрі скандалу обласного масштабу.

У Лохвицькому районі з 23.30 неділі 19 січня і до 10.30 ранку понеділка 20 січня було паралізовано рух по скандально відомому мосту через річку Сула на дорозі Р-60 регіонального значення Кролевець-Пирятин. Мосту на т. званій “Сумський трасі”, що зв’язує Суми зі столицею. Автопоїзд для перевезення негабаритних вантажів з бульдозером на причепі в ніч з 19 січня на 20 січня “не вписався” в міст. І зніс його огорожу, зависнувши в повітрі. Вкотре на цьому мосту дивом не сталася трагедія. Визнаний аварійним ще 12 років тому міст знову дивом встояв. Хоча одна з балок перекриття мостового прогону з місця кріплення все ж зійшла.

На думку місцевих мешканців, в НП є вина не тільки водія. Оскільки міст – аварійний, його проїжджу частину обмежили … розкладеними вздовж полотна по краях мосту залізничними шпалами. Які, будучи малопомітними, вже не раз ставали причиною нічних ДТП на мосту. Коли водії наїжджали на них через погану видимість (міст не освітлений).

ДТП теоретично міг би запобігти металевий відбійник, але він давно прогнив, втративши свій функціонал.

Ще 2008 року цей міст через річку Сула на дорозі державного значення Р-60 отримав статус «в стані непридатному для нормальної експлуатації». Ще 12 років тому було встановлено: як мінімум дві балки моста фактично були зруйновані вже на той момент (всього 5 прогонів моста по 5 балок в кожному). У жалюгідному стані перебували і всі інші елементи конструкції моста – від бетонних опор до перил огорожі.

У квітні 2016 роки в цьому ж місці обвалилася несуча балка моста площею 18 х 2 квадратних метри. Причина – проїзд по мосту, і також – в нічний час важкої вантажівки. Яких тільки чиновників не перебувало тоді коло мосту. Зрештою його  “підлатали”, замінивши балку та “зміцнивши” аварійний проліт сталевими трубами.

Проїзд по мосту тимчасово (до швидкого капремонту) дозволили, але з приписом: обмежити загальну масу транспортних засобів, що проходять по мосту, до 15 тонн з дистанцією між ними не менше 20 м. Рух дозволили тільки по центру моста і по черзі в одну сторону, для чого міст облаштували світлофорами. А для безаварійного пропуску транспорту масою більше 15 т наказали “передбачити можливість організації об’їзду моста”. Але де розташований цей “об’їзд” – не пояснили. Тому що найближчі мости знаходяться на відстані десятків кілометрів від аварійного і мають набагато нижчу несучу здатність.

Втім, на вагове обмеження все плюють, і важкі “фури” вагою в 40, 60 і більше тонн добивають міст-каліку ударними темпами.

Тоді ж, після НП, Полтавське управління Служби автомобільних доріг (САД) – балансоутримувач моста – провело тендер на довгоочікуваний капремонт мосту. Тендер виграло ПрАТ “Мостобудівне управління-3”. Уже влітку 2017 року мостобудівники підвезли до мосту важку будівельну техніку, розчистили проммайданчик. Вони повинні були спочатку побудувати тимчасовий низьководних міст через Сулу для об’їзду транспорту, а потім капітально відремонтувати аварійний міст. На все – 250 діб, термін закінчення робіт і здача об’єкта в експлуатацію – до 31 грудня 2018 року.

Але … Техніка мостобудівників простояла два місяці і пішла: Полтавське управління Служби автомобільних доріг не забезпечило обіцяне фінансування в сумі 46 946,4 тис гривень. Компанія зазнала збитків. Вона була готова повернутися до проекту, але ні в 2017-му, ні в 2018-му, ні в 2019-му роках САД в Полтавській області грошей на ремонт моста так і не дала. А Лохвицька РДА та Полтавська ОДА – не наполягали і навіть не просили. У чому легко переконатися новому керівництву Полтавської ОДА, вивчивши листування керівництва Лохвицької РДА, пов’язану з аварійним мостом.

А коли місцеві жителі, за власною ініціативою, через свої зв’язки в Адміністрації Президента і Кабміні все ж домоглися ремонту нещасливого мосту, вже прийняте рішення Кабміну про його ремонті було “поховано” міністром Володимиром Омеляном. Чому – читайте нижче.

Міст – “годувальник”

Все, що буде розказано нижче, можна охарактеризувати як “влада району проти держави”.

Отже, аварійний міст має обмеження на проїзд транспорту вагою понад в 15 тонн. Всі спроби начальника Лохвицького райвідділу Нацполіціі Руслана Кочерги не допустити проїзду перевантажених фур по мосту зустріли запеклий опір з боку глави Лохвицької РДА: мовляв, дотримуючись закон, поліція паралізує транспортне сполучення через річку, а це, мовляв, б’є по економіці району.

Насправді вся причина – в корупції. Зусиллями голови Лохвицької РДА Володимира Рязанова поруч з мостом встановлено вимірювально-ваговий комплекс, нібито для недопущення на дороги району перевантажених автопоїздів, які ці дороги руйнують. Насправді “дорожні ваги”, оформлені як власність районного комунального підприємства, стали існтрументом і місцем системних поборів з вантажного автотранспорту. Звичайно, ж, “комунальниками” стали вчорашні “менти” з репутацією злодюг. Причому якщо підприємства, розташовані на території району, просто обкладені корупційної даниною і платять авансом за так званий абонемент “за проїзд кожної машини, то такса з транзитного вантажного автотранспорту – в рази більше.

Але не комплексом єдиним.

Ще аварійний міст через Сулу – іструмент лобіювання главою Лохвицької РДА корупційних схем, пов’язаних з так званою “розчистуою русла” річки Сули. А насправді – розкрадання коштів районного та обласного бюджету, що виділяються на цю “розчистку”.

Так, ще в 2018 році голова РДА Володимир Рязанов під приводом капремонту аварійного моста лобіював будівництво поруч з ним “гідроспоруди” за принципом “два в одному” – така собі гребля зі штандорами з дорогою на ній. Яка, мовляв: а) підніме рівень води в Сулі і б) забезпечить проїзд автотранспорту на період капремонту мосту. Підставе плече державі. Насправді, афера з “гідроспорудою” затівалася для:

– штучного підйому рівня води в річці Сула для обводнення земель маєтку екс-міністра агрополітики Тараса Кутового, розташованих вище за течією Сули в селі Свиридівка;

– створення під’їзної дороги до місця вірогідного будівництва ресторанно-готельного комплексу біля річки Сула;

– розкрадання коштів обласного та районного бюджетів, виділених на це будівництво (про це свідчив розроблений ДП “Дніпрогіпроводгосп” проект з елементами фіктивності).

При цьому вартість самої “гідроспоруди”, яка нібито повинна була стати підмогою для капремонту поруч моста, становила ⅔ вартості капремонту самого моста. Що з державної точки зору робило її будівництво недолугою забаганкою. Цю аферу вдалося зірвати завдяки зусиллям активістів ГО “Громада Посулля”, вчених, екологів і за втручання керівництва Держводагенства.

До моста злодіям немає діла

Після того, як афера з “гідроспорудою” втратила корупційну привабливість, місцевим “козаченькам” капремонт мосту став і зовсім ні до чого. Тим більше, ремонт моста не був потрібен тодішньому голові Полтавської ОДА Валерію Головку. З матеріалів, оприлюднених на початку  2019 року НАБУ, Головка цікавили тільки ті об’єкти дорожнього будівництва, де “відкат” йому особисто становив не менше 50% від суми “капвкладень”. На ремонті моста таких видатних показників досягти було неможливо – при такому підході міст просто би завалився відразу ж після “ремонту”.

А керівництво Лохвицького району зосередило корупційні зусилля на лобіюванні іншого грошового проекту – “розчистки русла” річки Сули вище і нижче моста. Уже перший етап цієї злочинної “розчистки”, яка спричинила розкрадання бюджетних коштів в особливо великому розмірі, вилився в кримінальну справу Другий етап завершився втручанням в аферу з боку держави  і розширенням масштабу вже розслідуваної кримінальної справи.

Тим часом міст продовжував руйнуватися.

12 років Лохвицький район і заплава річки Сули перебувають під загрозою техногенної катастрофи регіонального масштабу. Адже по мосту регулярно йдуть автомобілі-газовози, чия вага з повним завантаженням перевищує 30 тонн (а не максимум 15, як це було передбачено ще 12 років тому). Крім газовозів, по мосту перевозять цистерни з технологічними рідинами для буріння свердловин, а це, в тому числі, і хімічно активні речовини. Якщо міст через Сулу і впаде під тягарем вантажного автомобіля, то велика ймовірність, що в річці виявиться саме такий ось вантаж. Наслідки для річки і жителів десятків населених пунктів нижче за течією кожен може уявити сам.

Отже, офіційно аварійний 12 років міст в будь-який момент може стати причиною загибелі людей та техногенної катастрофи. Так було за часів Ющенка, так було при Януковичі, так було при Порошенку і так залишається поки що при Зеленському. Чому?

Перш за все тому, що капітальний ремонт моста не входить до пріоритетів районної влади – Лохвицької РДА та Лохвицької райради. Якби було інакше, це підтверджували б численні звернення в усі інстанції “кращих людей” району – керівництва РДА та райради, депутатів селищних, районної та обласної ради. Але нічого цього в помині немає.

Все, що потрібно для ремонту моста – довести обласній владі  першочерговість і невідкладність зазначеного ремонту.

Все інше – словоблуддя, корупція і знущання корумпованих чиновників над населенням.

Міст руйнується на очах тому, що вся управлінська вертикаль Полтавської області корумпована зверху до низу – від обласних до районних структур. До призначення главою Полтавської ОДА Олега Синегубова координаційним центром, “штабом” корупції в масштабах області була Полтава. Де тандем Валерій Головко,  екс-голова Полтавської ОДА та Олександр Біленький, голова Полтавської обласної ради, очолювали корупційний “рух”. І координували зусилля ОДА і облради, їх структурних підрозділів щодо масштабного розкрадання коштів державного та обласного бюджету.

Так, В. Головко вже знятий з посади і перебуває під слідством НАБУ, але все ще контролює кримінальні процеси в області. А. Біленький – все ще на чолі облради. І продовжує нав’язувати вже новій владі своє бачення витрачання коштів обласного бюджету. В інтересах Головка, Біленького і Ко.

Лохвицький район – це вже сьогодні територія “третього світу”. Де геть убита інфраструктура. Де немає доріг, маса стихійних звалищ, отруєні повітря і вода. А райцентр Лохвиця – основний забруднювач річки Сули при повній бездіяльності влади. Де розорані навіть луки та схили вздовж русла Сули. Український “Кувейт” з видобутку газу – сьогодні район, де живуть переважно  похилого віку люди, а молодь полишила ці місця, виїхавши на Захід у пошуках кращої долі.

А бюджет району в своїх шкурних інтересах “дерибанить” кілька зграй, малограмотної “псевдоеліти”. Що живе по “принципу”: “Київ грабує район “зверху”, а ми – “знизу””.

Де після виборів нового Президента на протягом 8-и місяців, все ще заправляє “старий” голова РДА.

Район, де є адміністрація, поліція, прокуратура, МНС, висять українські прапори, але немає Держави.

–

Костянтин Іванченко, Аргумент