Добігає кінця час, виділений на так зване добровільне об’єднання громад. З 1 січня 2020 року Україна має стати територію ОТГ і нових адміністративних районів. Після чого мають пройти  місцеві вибори – голів громад, старост і депутатів. Від того, хто з ким і навколо кого зараз об’єднається, буде залежати доля наших міст, сіл і хуторів щонайменше на найближче покоління. То чому тоді така запекла боротьба спалахнула останнім часом навколо Гирявоісковецької сільської ради?

Занедбані села, з розваленими пустками-хатами через які вже проросли чагарники. Запустіння, знелюднення і залишки благенької асфальтованої дороги з радянських ще часів. Водночас розорані, засіяні поля навкруг. Така картина типова наразі не тільки для віддалених сіл Лохвиччини, а й переважної території України. Лікувати цю хворобу пропонують децентралізацією. Що це за ліки? Як правильно їх приймати, щоб вилікуватись? Розглянемо на прикладі Лохвицького району.

Запропонованим 2015-го року Кабміном проектом перспективного плану розвитку територіальних громад Полтавської області передбачалося створення трьох більш-менш рівноцінних громад:

– Заводської ОТГ: (Заводська міська (8202 чол.), Білогорільська (419 чол.), Гирявоісковецька (1508 чол.), Лучанська (1442 чол.), Токарівська (1569 чол.), Бодаквянська (1559 чол.), Пісківська  (2114 чол.), Погарщинська (789 чол.). Всього: 17602 чол.)

– Лохвицької ОТГ: ( Лохвицька міська рада (11850 чол.), Васильківська (728 чол.), Безсалівська (825 чол.), Бербеницька (368 чол.), Жабківська (529 чол.), Ригівська (527 чол.), Свиридівська (838 чол.), Харківецька (650 чол.), Яхниківська (1147 чол.). Всього – 17462 чол).

– Сенчанської ОТГ: (Сенчанська (2524 чол.), Вирішальненська (2471 чол.), Корсунівська (714 чол.). Всього – 5709 чол.)

Все, що на сьогодні вдалося створити це:

1.  Сенчанська ОТГ в складі: Сенчанська і Шеківська (Лубенського р-ну) сільські ради. Визначається з приєднанням  Ісковецька сільська рада, яка в 2015 році планувалася до Лохвицької ОТГ. Тому в перспективі Сенчанська ОТГ матиме такий склад: Сенчанська (2524 чол.), Шеківська (485 чол.), Вирішальненська (2471 чол.), Ісковецька (1149 чол.), Корсунівська (714 чол.) сільські ради. Всього 7343 чол.

2. Лохвицька ОТГ утворена шляхом об’єднання Лохвицької міськради та Васильківської сільради.

Більш, аніж скромні здобутки. Світло на те, як проходили перемовини щодо об’єднання громад на базі Заводської міськради, пролив Віталій Сидоренко, голова Заводської міськради.

Чому так сталося приміром на Лохвиччині? Насамперед тому, що законодавчо процес децентралізації передбачав добровільне об’єднання і паралельно збереження на деякий час інституту райдержадміністрацій і райрад, а також облрад і обладміністрацій.  І голови сільрад, і керівництво РДА і райради а також залежний від них місцевий бізнес (умовно кажучи, “пани” і “підпанки”) не горіли бажанням розлучатися з владою і – головне! – бюджетними грошовими потоками.

Але навіть ті невеликі зрушення, які відбулися в зв’язку з утворенням Лохвицької і Сенчанської ОТГ, свідчать про те, що коштів у їхніх бюджетах одразу суттєво побільшало, і населені пункти отримали значний поштовх для свого поступу до цивілізації.

Водночас, більшість сільрад району продовжує скніти, відповідаючи своїм громадянам звичне: «Немає грошей».  При цьому заощаджувати на зарплатах апарату не прийнято. Останні декларації, оприлюднені на сайті НАЗК – чергове тому свідчення: (до 60% витрат сільрад йдуть на проїдання – на зарплати. А керуюча справами райради отримує в шість-сім разів більше, аніж вчитель).  А ті мізерні надходження, які отримують сільські бюджети, райдержадміністрації примудряються вилучати до районного бюджету, щоб використати їх на власний розсуд, приміром – побудувати ваговий комплекс.

Все це можливо тільки тому, що українці останніх сто років ніколи не контролювали місцеву владу зі свого боку. А тому, багатьом і в голову не приходить поцікавитись, “а що там наша сільрада заробляє і куди витрачає?”. Тим більше пропонувати, а куди треба гроші витратити насамперед.

Децентралізація – саме про це. Про те, що на місцях люди мають отримати достатньо інформації, прав і ресурсів,  щоб вистачало й на дороги, і на школу, і на амбулаторію, і сучасний центр дозвілля, і на тротуари, і на спортивні майданчики. І не ми перші, хто через це проходив. Успішні і заможні скандинавські країни, а потім Польща, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія, саме через таку реформу розбудовують свою економіку, соціальну сферу, а головне – свої сільські території.

Для чого об’єднуватись?

Вже не секрет, що невеличким і дотаційним сільрадам не під силу забезпечити гідне життя своїх мешканців. А об′єднавшись, бюджети громад отримують, окрім передачі їм державою коштів на освіту, медицину, право на такий ресурсоутворюючий податок як податок з фізичних осіб. Плюс у ОТГ на сьогодні є безліч можливостей для отримання по суті грантових коштів для розвитку як від державного Фонду регіонального розвитку, подаючи обгрунтовані проектні заявки, так і від різноманітних західних грантових фондів.  В результаті, доходи ОТГ і їх фінансові можливості зростають приблизно в 5-10, а подекуди і більше разів. Відповідно, зростає і якість життя на територіях громад.

Тобто декілька невеликих громад, об’єднавшись у потужнішу громаду, базуючись на географічних, історичних, економічних принципах, ЗМІЦНЮЮТЬСЯ. І отримують шанс реанімувати занедбане, розбудувати існуюче. А головне, поліпшити життєвий рівень своїх громадян. Побудувати сучасну амбулаторію, пожежну станцію, отримати сучасний центр надання адміністративних послуг. Зробити за сучасними зразками локальну систему  водовідведення і каналізації, організувати прибирання сміття і провести благоустрій територій. Налагодити транспортне сполучення між населеними пунктами як всередині громади, так і з центральною садибою. А все це – додаткові зручності для людей, додаткові робочі місця. І це не казка – це вже робиться в тих новоутворених громадах, де керують здоровий глузд, совість, та повага очільників до земляків. Там, де й досі продовжують хазяйнувати “управлінці” “радянської школи” – там розруха, “покращення річок”, звалища сміття, вщент зруйновані шляхи і аварійні мости як той, що у Млинах через Сулу.

Все дуже наглядно.

Чим лякають селян ?

“Не буде сільради — не буде села”. Це, м’яко кажучи, маніпуляція. Громади, як і раніше, обиратимуть свого старосту, котрий матиме досить багато повноважень та функцій, включно із видачею довідок.

“Позакривають школи”. Згідно існуючої практики і роз’яснень Міністерства освіти та науки, початкові школи однозначно будуть залишатися там, де є діти такого віку, а діти старшого віку (починаючи з 5 класу) ходитимуть в середні школи, які матимуть змогу забезпечити належний стандарт навчання з відповідною кількістю вчителів, шкільного обладнання і т.п. на території громади.

“Не пустять до районної лікарні”. Теж маніпуляція. Так як на даному етапі реформа охорони здоров’я передбачає систему сімейних лікарів, які мають бути безпосередньо на території ОТГ, а вторинна ланка медицини, доступна для всі громадян за однаковою схемою, незалежно від того, де ця людина мешкає.

Чому об’єднання гальмує?

Якщо простими словами – місцеві клани гризуться за Ваші гроші.

Держава не продемонструвала цілісного підходу до реформи децентралізації. На прикладі Лохвицького району ми бачимо, що держадміністрація фактично узурпувала вплив на фінансові потоки районного бюджету. І зовсім не зацікавлена в тому, щоб випускати цей вплив з рук. Так як будь-яке об’єднання фактично зменшує відсоток надходжень до районної казни, а гроші лишаються на розвиток конкретної громади. От і спостерігаємо “ручне управління”, коли замість того, щоб дати можливість зміцнити матеріальну базу вже існуючих комунальних підприємств Заводської міськради, Лохвицької чи Сенчанської ОТГ, абсолютно безпідставно утворюється ще одне комунальне підприємство, яке оснащується новою технікою, а та або стоїть, або використовується неефективно.

Інша суттєва причина – це недалекоглядність сьогоднішніх очільників сільрад. Як правило, це представники “старої гвардії”, які нездатні управляти в умовах нових викликів і нових реалій. Про це, зокрема, свідчить їх небажання домовлятись, дбати про конкретну громаду. І зовсім ганебно виглядає їх відношення до власної зарплати, коли вона в рази перевищує середньостатистичну в очолюваних ними громадах.

Наразі очільники громад в силу недостатнього фінансування та совкового менталітету, погодились, що вони залежать від волі районної влади, яка їх або жалує, або гнобить. Тому про самодостатність, самостійність і гідність не йдеться.

Чому так наполегливо намагаються затягти Гирявоісковецьку сільраду до Лохвицької ОТГ?

За останній рік жителі району стали свідками гучних скандалів навколо так званої гідроспоруди на річці Сула у с.Млини, сміттєпереробного заводу, виділення десятків мільйонів коштів на “розчищення” річок. Всі ці «покращення» ініціювали НЕ ГРОМАДИ, а районна влада, за якою, ймовірно, стояли їх справжні вигодоотримувачі – з Полтави чи Києва. Райдержадміністрація руками депутатів районної ради, попри спротив громадськості, щоразу намагалася протягнути потрібне їй рішення на користь вигодоотримувачів – і коли її очільників “били по руках”, то завжди ініціатором цього “биття” були прості люди.

В разі утворення трьох незалежних ОТГ, про які ми згадували на початку – така розтрата грошей громад була б неможливою. Отже, наразі сьогоднішні керманичі, прекрасно розуміючи, що втрачають таку можливість, штучно намагаються її зберегти.

Самий короткий шлях для цього – вирвати, попри всі затверджені державою плани, якнайшвидше ключову сільраду – Гирявоісковецьку, приєднавши її до Лохвицької, щоб позбавити решту сільрад, які з нею межують, можливості об’єднатися, як планувалося раніше, в окрему Заводську ОТГ. Таким чином, згодом, примусово долучити і їх до Лохвицької ОТГ. А значить, залишити можливість отримати майже аналог нинішній … районній раді. І далі впливати в ручному режимі на рішення, які прийматимуться в цих громадах, і на фінанси, які виростуть в рази. Непогана перспектива – як для десятка-двох кровно зацікавлених в такій оборудці осіб!

Але така перспектива порушує баланс рівномірного розвитку громад на території району. І позбавить громади сіл – від Мехедівки до Старого Хутора – права і можливості самим визначати, на що у першу чергу мають піти їхні гроші (а це десятки мільйонів!). Тому що громада отримає знову совкового монстра, як мріють сьогодні ті, хто збирають на території Гирявоісковецької сільради підписи: «Ви за приєднання до Лохвицької ОТГ чи до Заводської ОТГ», звісно не розповідаючи про те, що це означає. А означає для громади це те, що вона, згруба кажучи, отримає невеличку комірку в старій хаті замість того, щоб власноруч збудувати нову, сучасну.

Саме поділ на три рівноцінні громади, який планували, на щастя, не в Лохвиці, ретельно прораховуючи і зважуючи наявні ресурси і перспективи, дає надію на те, що занедбані і забуті найвіддаленіші куточки оживуть. За кілька найближчих років з’являться дороги, села стануть ошатними і доглянутими. А люди навчаться господарювати там, де вони живуть. Надію на те, що в місцевому самоврядуванні з’являться нові обличчя, освічені, професійні і   відповідальності. І головне, саме баланс трьох рівноцінних громад унеможливить чергову узурпацію влади і фінансових ресурсів на користь умовного київського чи полтавського феодала і невеличкої купки його посіпак на місці.

Гліб Плескач, с.Млини