Міністр інфраструктури Володимир Омелян відвідав Лохвицю в четвер, 21 березня. Мета візиту – службова поїздка і спілкування з громадськістю. Про візит міністра першими в районі дізналися бюджетники – їх звично мобілізували представляти “народ” на зустрічі з міністром у районному будинку культури. Не бюджетники дізналися про візит міністра з соцмереж. На сайті РДА анонсу про заплановану на четвер зустріч не було.Вхід в будинок культури був вільний, і поставити питання міністру міг кожен – без обмежень.
Міністр засмутив півгодинним запізненням (хоча з нашими вбитими дорогами, а це його безпосередня зона відповідальності – і це непоганий результат). Зате порадував простотою і невимушеним спілкуванням. Слава Богу, цього разу обійшлося без совкової “президії” на сцені – цієї реліктової радянщини, коли “верхи” сидять на сцені, немов підносячись над усіма іншими, відокремлюючи себе від “пересічних” невидимою стіною.

Але на жаль не обійшлося без пропаганди.
Коротенько передам сказане міністром.
Володимир Омелян почав з того, що по дорозі до Лохвиці бачив багато дорожньо-будівельної техніки. Що, на думку міністра, свідчить про масштаб і темпах дорожніх робіт в Полтавській області зокрема і в Україні взагалі.

Зал мовчав.
Потім міністр розповів про досягнення очолюваного ним відомства. Було названо багато позитивних цифр на користь того, що дороги стали ремонтувати і будувати по всій країні в масштабах, яких не було за каденції президента-втікача Віктора Януковича. І, що головне – якісніше.
Зал ввічливо мовчав.
Міністр розповів про нові транспортні коридори, зростання перевалки вантажів в портах України та реформи в “Укрзалізниці”.
Зал співчутливо мовчав.
Міністр розповів, що знає і про проблеми ЛохвИці (так-так, з наголосом на другому складі) і злощасного моста через Сулу в районі села Млини. І запевнив присутніх, що вже цього року будуть виділені гроші на його капітальний ремонт.
Відзначимо, що кожну з перерахованих міністром перемог Володимир Омелян приписував розуму і волі однієї лише людини – Петра Порошенка. Без втручання якого, на його думку,  про всі ці здобутки годі було й мріяти.
Висновок міністра – дослівно – пролунав наприкінці монологу: “Голосуйте за Україну!”

Зал понуро мовчав.
Міністр закликав ставити запитання.
Перше питання озвучив Юрій Прийма, депутат Лохвицької райради від ВО “Свобода”. Ветеран АТО з Заводського повідомив міністру, що біля в’їзду на аварійний міст через Сулу в селі Млини встановлено дорожній знак, який забороняє проїзд по мосту транспорту вагою понад 15 тонн. При цьому по мосту йдуть газовози, вага одних авто без вантажу – 15 тонн. Але вони йдуть завантаженими. Катастрофа – обвал мосту під вагою важкого газовоза – може статися в будь-яку хвилину, і це ставить під загрозу життя жителів Млинів, при такому сценарії катастрофа чекає і все живе по руслу річки Сули вниз за течією. За словами депутата, якщо капремонт мосту не почнеться найближчим часом, жителі села матимуть повне моральне право перекрити проїзд по мосту для транспорту вагою понад 15 тонн – тому що експлуатація моста всупереч введеним обмеження – це порушення законів (злочин), і люди будуть змушені захищати своє право на безпечне життя. Тому Юрій Миколайович попросив міністра конкретизувати його позицію з капітального ремонту аварійного моста.
Володимир Омелян ще раз підтвердив, що міст ремонтувати будуть, принципове рішення прийнято. Правда, з одним застереженням. За словами міністра, частина з 80-90 млн (такий кошторис ремонту моста) повинен буде надати місцевий бізнес – наприклад, ті ж самі газовидобувні підприємства. Тому що саме їх технологічний транспорт розбиває дороги Лохвиччини, і бізнес повинен нести солідарну відповідальність за Руїну.
Така відповідь міністра-риночника здалася дещо дивною автору цих рядків. “Чому приватний бізнес, який і так сплатив всі податки державі, повинен ще й нести додатковий тягар витрат на будівництво доріг і мостів? Адже в жодній цивілізованій країні світу таке “ноу-хау” не практикується.  Заплатив податки – спи спокійно, а вже держава з твоїх податків сформує умовний “дорожній фонд”, який і піде на ремонт-будівництво доріг. А “залучати” бізнес до “партнерства” з неефективною  і корумпованою державою при кожній нагоді і забаганці чиновників  – це ж комунізмом тхне. І з таким підходом до ремонту моста може статися так, що грошей на нього не дасть ні приватний бізнес, ні держава”- такими своїми побоюваннями поділився автор цих рядків з міністром. Заодно розповівши В. Омеляну про те, що дорожньо-будівельна техніка, яка так радувала око міністра на шляху до Лохвиці, насправді була зігнали за дві доби до його приїзду в район і тільки на шляху його слідування. А завдяки Інтернету і добрим людям з інших сіл і містечок було точно встановлено, хто, коли, де і що “лампічив” в акурат перед приїздом міністра. Щедро розсипаючи гарячу асфальто-бітумну суміш в дорожні ями прямо під дощем А на аварійному мосту через Сулу ще в середу вночі дорожники “покращувалі” полотно під світло ручних ліхтариків, чого історія ще не знала! А з приводу «піклування» місцевою районною владою про долю млинівського моста,  про яке також згадав міністр, то на повірку воно обмежилося парою формальних листів-звернень до безпосереднього керівництва області. В той час, як жителями Млинів протягом минулого року було направлено близько шестидесяти різноманітних звернень в усі причетні до ремонту моста інстанції, а також до президента, прем’єра і самого Омеляна.
Але міністр тримав удар: він розповів присутнім про тисячі аварійних мостів і десятки тисяч кілометрів знищених доріг України. У порівнянні з чим проблема бездоріжжя в Лохвиці і на Полтавщині – і не проблема зовсім, а так, дрібниця на карті України. Але все ж підвів до знаменника: якщо будемо продовжувати так, як це робимо зараз (тобто при Порошенку і з Порошенком), то рано чи пізно все налагодиться. Хоча точно пізно, ніж рано.
Що стосується примусу приватного бізнесу до “дорожньої повинності”, міністр повторив тезу про солідарну відповідальність бізнесу і влади. Запропонував переконатися в тому, що дорожньо-будівельна техніка прийшла в район всерйоз і надовго: “Давайте перевіримо: я поїду, а ви подивіться, чи залишиться техніка” (це обов’язково! – автор). Але головне: міністр вкотре під час зустрічі ПООБІЦЯВ, що ЦЬОГО РОКУ РЕМОНТ МОСТА ЧЕРЕЗ Сулу РОЗПОЧНЕТЬСЯ.
Були до міністра і ще питання: такий же аварійний міст через Сулу хвилював сенчан. Голова СЕНЧАНСЬКОЇ ОТГ Віктор Лисий навіть згадав, як пару років тому стояли під мостом в Сенчі троє: він, заступник голови Полтавської ОДА Андрій Песоцький (ще недавно негласний “головний по дорогах” в області) та Володимир Трояновський – начальник Служби автомобільних доріг в Полтавській області. Побачене ними так вразило Песоцького, що він прямо під мостом пообіцяв гроші дати і міст відремонтувати. Можливо, так би все коли-небудь і було, але до Песоцька прийшли суворі чоловіки з НАБУ, і наразі учоловіка зовсім інші проблеми.
Міністр морально підтримав Віктора Лисого, підкресливши, що Президент звільнив одіозних полтавських начальників. І дав зрозуміти, що тепер під ритуальним мостом голова СЕНЧАНСЬКОЇ ОТГ може зустрічатися зовсім з іншими людьми. З надією на кращий результат.
Оскільки питань у залу більше не було – понад дві сотні бюджетників не мали до міністра жодних питань в принципі, їм і так давно вже все ясно – слово взяв Володимир Рязанов, голова РДА. І здивував.
Чиновник прямо заявив, що виділяти гроші на ремонт і будівництво доріг – марна трата коштів і сил, поки не будуть вирішені проблеми державного рівня. По-перше, вантажопотоки аграрної Полтавщини потрібно переорієнтувати з автоперевезень на залізницю. Це кардинально розвантажить дороги регіону, а значить – зменшить навантаження на них і їх знос. Потрібні вагони і стимулюючі тарифи. По-друге, потрібно ввести ефективний інструментарій штрафів та інших санкцій для порушників правил перевезень вантажів, при цьому радикально посиливши покарання винних. І тільки потім можна ремонтувати і будувати якісні дороги. Склалося враження, що в своїх думках Володимир Рязанов обіймає вже інше крісло. В принципі, В. Рязанов сказав все правильно, але якщо продовжити думку очільника Лохвицької РДА далі, то виявляється, що винен в цих безладах де прямо, а де опосередковано, не хто інший, як чинний президент.  Якого перед цим так старанно нахвалював міністр. І перше, і друге, озвучені Рязановим – компетенції тих самих Кабміну, Верховної Ради та Президента, з якими вони за п’ять років так і не впорались. А на корупційні апетити нинішніх чиновників по всій вертикалі і десяти НАБУ – буде замало. Як наслідок прості українці вбивають в мотлох свої автомобілі на зруйнованих дорогах України, держава втрачає свій транзитний потенціал, зазнає величезних втрат бізнес, та й просто соромно жити в такій країні.
… Міністр відбув. Бюджетники розійшлися. Дороги залишилися. Точніше, те, що залишилося від доріг.
Гліб Плескач, спеціально для Наш Храм