«Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш». Леся Українка

Одним з прийомів маніпуляції вважається відверта брехня. Коли той, хто приміром намагається повернути суспільну думку в певне, вигідне для себе русло, не довго думавши, просто бреше. Замість того, щоб називати речі своїми іменами. І витрачати час на конструктив.

«Ви брешете»! — звинувачував представників громади Заводське під час велелюдних зборів 26 лютого, не в силах стримати свої емоції, голова Лохвицької РДА Володимир Рязанов. Коли ті по пунктах, аргументовано вказали очільнику району на неприпустимі грубі порушення законодавства.  Які мали «обумовити» появу під носом заводчан сміттєспалювального заводу.

Збори, які кожен бажаючий міг бачити у прямому ефірі,  проходили досить бурхливо.  Обговорення, відповіді, запитання, переважно гострі і не зручні. Неодноразово зала гула, як розбурхані бджоли у вулику, на знак незгоди зі словами районних очільників або інших виступаючих з трибуни. Або аплодувала, відгукуючись на слова правди, які мали заступити дорогу кривді. А коли один із доповідачів, обґрунтувавши загрозу від чергового непрофесійного бізнес-проекту районної влади, запропонував оголосити про недовіру чільному голові Лохвицької РДА Володимиру Рязанову – присутні зустріли цю пропозицію майже овацією.

“Це вирок” – подумала я. Після такої ганьби людина Честі мала б написати заяву. Але про людину Честі наразі не йшлося.

Не йшлося про неї і далі. Тому що, незважаючи на кинуте на люди  «не брешіть»,  на сайті РДА з’явилася така ось  «правдива» інформація про зібрання під стерильною назвою «Спілкування з громадою»:

Прикметно, що її поставили «заднім числом». Про «спілкування з громадою» в адміністрації повідомили лохвичан, судячи із скрін-шоту, о 13:53 26 лютого. Тоді як збори громади  розпочалися тільки за дві години, о 15:00 того ж таки 26 лютого. «Невдобно якось получилось», — кажуть у нашому селі.

І жодного слова про те, що насправді відбувалося в залі. Ні згадки про обурення громади неповагою до неї. Коли в забитій вщент людьми залі МБК №1 присутні змушені були вислуховувати «презентацію», розраховану на примітивного «простачка». Про неіснуючу в природі «чудо-технологію». Мовчанка про десятки питань людей з професійною – технічною! – освітою, які свідчили про некомпетентність привезеного Рязановим «інвестора». Навіть про те, що розсмішило людей, коли директора фірми-«інвестора», який заявив, що він фаховий юрист, запитали, чому за нього відповідає привезений ним же для чогось ще один “юрист компанії”. Ну і звісно жодного слова про те, як люди реагували на пусті і непереконливі пояснення «інвестора» і очільника району.

Ну і жителям району в цьому повідомленні на сайті РДА ніхто й не збирався розповідати про прийняті громадою рішення. Наведемо їх для об’єктивності тут повністю:

«Конференція громадян прийняла рішення.
1. Вважати неприйнятими для Заводської міської громади рішення органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, різних рівнів, що стосуються будівництва сміттєпереробного заводу на межі с. Вишневе та в межах Гирявоісковецької сільської ради.
2. Направити звернення Заводської міської громади про протест та незгоду з будівництвом сміттєпереробного заводу на межі з Заводською міською радою на розгляд Лохвицької районної ради та вимагати відміни рішень Лохвицької районної ради та неприйняття нових, що стосуються передачі земельної ділянки під майбутнє будівництво сміттєпереробного заводу.
3. Звернутися до органів прокуратури щодо правомірності рішень Лохвицької районної ради та розпоряджень голови Полтавської ОДА щодо виділення земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу на межі села Вишневе Заводської міської ради».

А також учасники зборів звернулися з відповідним зверненням до депутатів Лохвицької районної ради. Яким, можливо, знову підсунуть для голосування рішення про передачу «наміченої» ділянки потрібному інвестору.

Для чого ці подвійні стандарти?  Тим більше, коли мова йде про районний центр, де «всі про всіх і так все знають».

Ну і наостанок.

Зневірені люди сьогодні, як ніколи, спраглі  правди. І навіть більше – рівноправного діалогу,  і гарантії бути почутими. Суспільство вже доросло до того, щоб ставити  чіткі питання перед владою і формувати повістку денну. Чути адекватні відповіді  і бачити професійні дії.

Тим, хто закликає «Не брешіть!», передусім варто зважитись на правду.

Єлизавета Сачура, Наш Храм