Субота, 23 березня, 2019

Міст на той світ

Лохвицький район готується до сумного «ювілею»: 10 років тому міст через річку Сула на дорозі державного значення Р-60 в с. Млини Лохвицького району отримав статус «непридатного для нормальної експлуатації». Офіційно аварійний, міст в будь-який момент може стати причиною загибелі людей та техногенної катастрофи. Так було за часів Ющенка, так було при Януковичі, так є при Порошенко. Чому?

Вже легендарний міст через річку Сула на дорозі державного значення Р-60 в Лохвицькому районі офіційно визнаний аварійним ще 17 червня 2008 року. Акт обстеження моста поважною експертною комісією констатував: «Міст знаходиться в стані непридатному для нормальної експлуатації і потребує капітального ремонту”.

Ще 10 років тому, влітку 2008-го, було зазначено: як мінімум дві балки моста “непрацездатні”, тобто фактично були зруйновані вже на той момент (всього 5 прогонів моста по 5 балок в кожному). У жалюгідному стані перебували і всі інші елементи конструкції моста – від бетонних опор до перил огорожі:

(Обстеження моста здійснили фахівці Полтавського комплексного відділу ДерждорНДІ Укравтодору за дорученням Служби автомобільних доріг в Полтавській області).

Якщо діяти за законом, аварійний міст мали б терміново закрити і негайно розпочати його капітальний ремонт.

Після обвалення балки в квітні 2016 року влада вчинила «по-совісті»: проїзд по мосту тимчасово (до швидкого капремонту) дозволили, але з приписом: обмежити загальну масу транспортних засобів, що проходять по мосту, до 15 тонн з дистанцією між ними не менше 20 м. Рух дозволити по центру моста і по черзі в одну сторону, для чого міст “оздобили” світлофором. А для безаварійного пропуску транспорту масою більше 15 т “передбачили можливість організації об’їзду моста”. Правда, де цей “об’їзд”, сором’язливо не пояснили, можливо тому, що найближчі мости знаходяться на відстані десятків кілометрів від аварійного і мають набагато нижчу несучу здатність.

Втім, на вагове обмеження всі плювати хотіли: механізму та інструментів контролю, назважаючи на начебто споруджений ваговий комплекс неподалік моста, наразі немає, і важкі “фури” вагою в 40, 60 і більше тонн добивають міст-каліку ударними темпами.

Що міст – без п’яти хвилин “небіжчик”, може переконатися кожен охочий особисто: досить ступити на його вже зруйновані пішохідні доріжки під час проходження колони транспорту. Дика вібрація настилу, гуркіт металевих конструкцій моста, перила ось-ось обваляться – атракціон не для людей зі слабкими нервами.

У 2009 – 2010 роках проводилося щорічне обстеження моста, яке підтверджувало “статус-кво”: він продовжує швидко руйнуватися.

Перший дзвінок

18 квітня 2016 року сталася неминуче: лопнула і обвалилася одна несуча балка дорожнього полотна моста площею 18 х 2 м2. Дорогу Р-60 Кролевець – Конотоп – Ромни – Пирятин, а фактично напрямок Київ – Суми в цьому місці миттєво закоркували автівки по обидві сторони моста. Навантажені “фури” пустили в об’їзд, чим швидко понівечили дорожнє полотно в довколишніх населених пунктах. Була порушена логістика транспортного сполучення в районі: райцентр виявився відрізаний від половини населених пунктів. І щоб дістатися до тієї ж лікарні, деяким лохвичанам доводилося долати до 80 кілометрів в об’їзд по “убитим” дорогам місцевого значення замість 10-15 по прямій.

Колапс.

З урахуванням критичної ситуації, через добу було вирішено … дозволити рух по мосту; місце свіжого “провалля” обнесли огорожею, поліцейські регулювали рух.

Так, на ремонт моста було оперативно виділено 1 млн грн.: 650 тис виділила Полтавська обласна рада і 350 тис. – Полтавське управління служби автомобільних доріг. Балку, що впала, швидко замінили. Замінили і асфальтове покриття моста (втім, через півроку воно було знову зруйноване, адже міст продовжував “ходити ходуном”). Відновлений прогін підперли двома сталевими трубами – для підстраховки. І навіть розчистили майданчик для будівельної техніки.

Полтавське управління Служби автомобільних доріг – балансоутримувач моста – провело тендер на довгоочікувану реконструкцію. Тендер виграло ПрАТ “Мостобудівне управління-3”. Влітку 2017 року мостобудівники підвезли до моста важку будівельну техніку, розчистили проммайданчик. Вони повинні були спочатку побудувати тимчасовий низьководний міст через Сулу для об’їзду транспорту, а потім капітально відремонтувати аварійний міст. На все про все – 250 діб, термін закінчення робіт і здача об’єкта в експлуатацію – до 31 грудня 2018 року.

Але гладко було на папері. Далі почалася якась чортівня.

Техніка простояла місяць-два і пішла: Полтавське управління Служби автомобільних доріг не забезпечило обіцяне фінансування в сумі 46 946 400,00 гривень. Компанія зазнала збитків. Вона готова повернутися до проекту, але і на цей, 2018 рік, фінансування реконструкції аварійного моста відсутнє.

Чіткої, конкретної відповіді, чому обласна влада, по-суті, саботує ремонт аварійного моста – немає.

Ні, є чиновницьке листування рівня район-область, з проханнями і зверненнями “про сприяння”. Але не більше того. Ніякого чиновницького завзяття виправити ситуацію як не було,  так і немає.

Ситуація ж проста до краю.

Вбивчий міст

10 років жителі Лохвицького району та люди, що прямують транзитом дорогою державного значення Р-60, наражаються на ризик загибелі через обвалення конструкцій аварійного моста.

10 років Лохвицький район і заплава річки Сула перебувають під загрозою техногенної катастрофи регіонального масштабу. Адже по мосту регулярно йдуть автомобілі-газовози, чия вага з повним завантаженням перевищує 30 тонн (а не максимум 15, як вимагає обмеження ваги). Крім газовозів, по мосту перевозять цистерни з технологічними рідинами для потреб бурових установок, а це, в тому числі, і хімічно активні речовини. Якщо міст через Сулу і впаде під тягарем вантажного автомобіля, то велика ймовірність, що в річці опиниться саме такий транспорт з таким ось вантажем. Наслідки для річки і жителів десятків населених пунктів нижче за течією кожен може уявити сам.

10 років чиновники обласного рівня злочинно саботують ремонт аварійного об’єкта. Так було при президентах Ющенку, Януковичу, так триває при Порошенку.

Жителі Лохвицького району стали заручниками ігрищ з бюджетними мільйонами чиновників обласного рівня.

Взагалі-то це – кримінальна справа.

Балансоутримувач моста – Полтавське управління Служби автомобільних доріг – не робить належних зусиль для ліквідації небезпечної ситуації. Що й не дивно, 29 травня міністр транспорту Володимир Омелян назвав Полтавське управління серед аутсайдерів по ремонту доріг в Україні. Радує інше: Омелян повідомив, що Генпрокуратура теж приєдналася до процесу ремонту доріг в Україні. І найближчим часом відбудеться засідання генпрокурора Юрія Луценка спільно з Мінінфраструктури і «Укравтодором», де буде прийматися рішення зокрема про те, яким чином притягувати до відповідальності чиновників місцевих органів влади. У цьому контексті повинна бути розглянута і критична ситуація навколо фінансування реконструкції моста через Сулу на дорозі Р-60.

Підкреслимо: полтавська обласна прокуратура наразі не реагує належним чином на ситуацію з мостом в с. Млини, що загрожує людськими жертвами і матеріальними збитками в особливо великих розмірах.

Голова Полтавської ОДА Валерій Головко, схоже, не контролює процеси в регіоні, якщо за три з половиною роки перебування на посаді не знайшов можливості для реконструкції аварійного моста. Моста на дорозі державного значення на стратегічному напрямку в воюючій країні.

Дивує позиція Міністерства оборони, яке, схоже, не моніторить ситуацію зі станом важливих об’єктів транспортної інфраструктури. Так, танки річку в брід подолають, але військова логістика – на жаль, це не тільки танки. Випадок з мостом через Сулу на дорозі Р-60 – напевно не поодинокий. І МО повинна мати механізм моніторингу, виявлення подібних об’єктів і примусу відповідальних за це осіб щодо негайного відновлення подібних об ’єктів для потреб оборони.

Окремо хочеться відзначити роль в цій історії місцевих депутатів – районного та обласного рівня. Інфантильно спостерігаючи, що скандальна ситуація з аварійним мостом роками не вирішується, вони навіть в цій історії не відкинули в сторону міжпартійні чвари і не об’єдналися для захисту інтересів своїх виборців – аж до колективних звернень до президента і прем’єр-міністра. Зате замість цього частина депутатів хотіла проштовхнути будівництво на Сулі в районі аварійного моста так званої “гідроспоруди” – дамби для підняття рівня води в Сулі під виглядом тимчасової переправи. Головна і єдина перевага “проекту” – “розпил” так званих “екологічних” і бюджетних коштів (докладно про гідроспоруду читайте в публікаціях Суха Сула,  Чи допоможе гідроспоруда-гребля у Млинах капітальному ремонту аварійного моста?

Ситуація з аварійним мостом зайшла так далеко, що в разі його чергового обвалу керівники ряду місцевих громад уже публічно пригрозили вивести людей і перекрити для вантажного транспорту дороги місцевого значення – через корумпованість і невігластво регіональних чиновників не повинна бути зруйнована транспортна інфраструктура району.

Оскільки ситуація через кулуарні ігрища чиновників з бюджетними грошима не вирішується роками, аварійним мостом доведеться зайнятися самому Славоміру Новаку, главі Укравтодору. Отримуючи зарплату в 700 тисяч гривень на місяць, можна було б і відповідальніше контролювати підлеглих і процеси в регіонах.

Втрутитися в ситуацію – за службовим обов’язком – зобов’язаний і міністр інфраструктури Володимир Омелян.

Повинна відреагувати і Адміністрація Президента: адже те, що коїться з аварійним мостом у Лохвицькому районі – це ознака атрофії функцій державного управління.

Як не крути, це зрештою наочна “агітація”, чого насправді варта нинішня влада.

Джерело: Єгор Городняк, Лохвиця-Київ,  «УК»