Середа, 21 листопада, 2018

7 червня – третє Віднайдення чесної глави святого Іоанна Предтечі

Пророк Іоанн Хреститель – після Діви Марії найбільший шанований святий. Він був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида). Його батьки жили поблизу Хеврона (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Спасителя. Як оповідає євангеліст Лука, Архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І ось у благочестивого подружжя, яке до похилого віку не мало дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах.

Милістю Божою він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям – постом і молитвою. Він носив грубий одяг, перехоплений шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (вид сарани). Він залишився пустельником доти, поки Господь закликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.

Підкоряючись цьому покликанню, пророк Іоанн з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До річки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння і хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж отримати зовнішнє омивання, люди повинні морально очиститися, і таким чином приготувати себе до прийняття Євангелія. Звичайно, хрещення Іоанна не було ще благодатним таїнством християнського Хрещення. Сенс його полягав у духовному приготуванні до прийняття майбутнього Хрещення водою і Святим Духом.

Отримавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоанн сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Хрестителя приєдналися до Ісуса. То були апостоли Іоанн (Богослов) і Андрій (Первозванний, брат Симона Петра).

Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив і відобразив своє пророче служіння. Він безбоязно і строго викривав недоліки як простих людей, так і сильних світу цього. За це він скоро постраждав.
Цар Ірод Антипа (сина царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоанна в темницю за викриття його незаконного співжиття з Іродіадою – дружиною його рідного брата – Филипа.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Саломея, дочка нечестивої Іродіади, своїм нескромним танцем під час бенкету до того догодила Іродові і його гостям, що цар поклявся дати все, чого вона не попросить, навіть половину свого царства. Танцівниця, навчена матір’ю, просила подати їй тоді на таці голову Іоанна Хрестителя. Ірод поважав Іоанна як пророка, тому він засмутився від такого прохання. Однак посоромився порушити дану клятву і послав охоронця в темницю, той відсік Іоанну голову і віддав дівиці, а та віднесла її своїй матері. Іродіада, поглумившись над відсіченою святою главою пророка, кинула її в брудне місце. Учні Іоанна Хрестителя поховали його тіло в самарянському місті Севастії. За свій злочин Ірод отримав відплату в 38 році після Р. X.; його війська були розбиті Арефою, який виступив проти нього, щоб відплатити за безчестя дочки. У наступному році римський імператор Калігула заслав Ірода в ув’язнення.

Третє Знайдення чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна відбулося близько 850 року. Під час заворушень у Константинополі через заслання святителя Іоанна Златоуста, глава святого Іоанна Предтечі була віднесена в місто Емес. Звідти, під час набігів сарацинів, вона була перенесена (близько 810-820 рр.) в Комани і там, в період іконоборства та гонінь, була схована в землі. Коли іконошанування було відновлене, Патріархові Ігнатію (847-857) під час нічної молитви було вказано у видінні місце сховку голови святого Іоанна Предтечі. Первосвятитель сповістив про це імператору, який послав посланців у Комани, і там глава була втретє знайдена, в зазначеному Патріархом місці, близько 850 року. Пізніше глава знову була перенесена в Константинополь і тут, 25 травня, покладена в придворній церкві. Частка святої глави знаходиться на Афоні.

Джерело: ogo.ua